Ухвала суду № 40430479, 11.09.2014, Зміївський районний суд Харківської області

621/1961/14-ц

4-с/621/17/14

УХВАЛА

іменем України

11 вересня 2014 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Овдієнка В.В.

з участю: секретаря Іванової О.В.

заявника ОСОБА_1

державного виконавця Шевчука А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції Харківської області Шевчука А.І.,

в с т а н о в и в:

14.07.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця ВДВС Зміївського РУЮ у Харківській області Шевчук А.І. по виконавчому провадженню №43849160 про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження, про арешт коштів боржника, про стягнення виконавчого збору.

В обґрунтування скарги вказано, що в провадженні державного виконавця ВДВС Зміївського РУЮ Шевчука А.І. знаходиться виконавче провадження №43849160 про стягнення на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 40249 грн. 81 коп., яке відкрито на підставі виконавчого листа виданого Зміївським районним судом Харківської області по цивільній справі №621/3030/13-ц.

08.07.2014 року він отримав з ВДВС Зміївського РУЮ копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

10.07.2014 року він отримав витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №44617222.

В єдиному реєстрі виконавчих проваджень він ознайомився з постановами державного виконавця про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 04.07.2014 року, про арешт коштів боржника від 07.07.2014 року, про стягнення виконавчого збору від 11.07.2014 року.

Вважав, що зазначені постанови прийняті з порушенням ст. 6, ч. 2 ст. 82, ч. 5 ст. 25, ст. 52, ч. 4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, в цих постановах допущені помилки в написанні його прізвища та по батькові, що унеможливлює законне виконання судового рішення та порушує його права та інтереси.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні на задоволенні скарги наполягав з підстав, викладених у ній, а також пояснив, що 10.07.2014 року був на прийомі у державного виконавця та повідомляв його про те, що готовий добровільно виконати судове рішення, але для цього необхідно виправити допущені помилки у документах виконавчого провадження.

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції Харківської області Шевчук А.І. в судовому засіданні проти скарги заперечував мотивуючи дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження". Що стосується неточностей у написанні прізвища та по батькові боржника, про це йому стало відомо лише під час розгляду скарги в суді.

Вислухавши учасників судового розгляду скарги, дослідивши надані копії матеріалів виконавчого провадження, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги з наступних підстав:

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції Харківської області Шевчука А.І. відкрито виконавче провадження №43849160 по виконанню виконавчого листа №621/3030/13-ц, виданого 01.07.2014 року Зміївським районним судом Харківської області.

У постанові запропоновано боржникові ОСОБА_1 добровільно виконати судове рішення в строк до 10.07.2014 року.

Постанова отримана ОСОБА_1 08.07.2014 року. (а. с. 21, 23, 24).

Крім того, постановою державного виконавця від 04.07.2014 року, за заявою представника стягувача ОСОБА_4, вжито заходів до збереження майна боржника шляхом накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_5, а після отримання інформації про рахунки боржника, винесено постанову про арешт коштів боржника на рахунку в ПАТ "Мегабанк" від 07.07.2014 року (а. с. 26-32).

11.07.2014 року, оскільки боржником не було виконано виконавчий лист, державним виконавцем було прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції Харківської області Шевчука А.І. про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2014 року, про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_5 від 04.07.2014 року, та про арешт коштів боржника на рахунку в ПАТ "Мегабанк" від 07.07.2014 року винесено відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", тому немає підстав для визнання їх незаконними.

Водночас, враховуючи невідповідність написання прізвища та по батькові боржника ОСОБА_1 у документах виконавчого провадження, слід погодитися з доводами заявника щодо неможливості добровільного виконання виконавчого документа до виправлення в ньому помилок.

Крім того, у постанові про відкриття виконавчого провадження, всупереч вимогам ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець не зазначив, що буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення.

За таких обставин, у державного виконавця були відсутні передбачені ст. ст. 27, 28 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для початку примусового виконання виконавчого документа та стягнення виконавчого збору.

Таким чином, наявні підстави для висновку, що державний виконавець Шевчук А.І. не виконав вимоги ч. 2 ст. 25, ст. ст. 27, 28 Закону України "Про виконавче провадження" під час винесення постанови від 11.07.2014 року про стягнення з боржника судового збору.

Відповідно до ст. ст. 383, 384 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Оскільки під час судового розгляду скарги встановлено, що в скарзі ОСОБА_1 обґрунтовано зазначено, що постановою про стягнення виконавчого збору порушено його права як боржника у виконавчому провадженні, є підстави для визнання цієї постанови неправомірною та зобов'язання державного виконавця виконати вимоги ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" щодо надання боржнику строку для надання боржником документального підтвердження виконання рішення.

В іншій частині скарга задоволенню не підлягає, оскільки постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції Харківської області Шевчука А.І. про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2014 року, про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_5 від 04.07.2014 року, та про арешт коштів боржника на рахунку в ПАТ "Мегабанк" від 07.07.2014 року винесено відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Допущені в судовому рішенні та виконавчому документі помилки в написанні прізвища та по батькові боржника підлягають виправленню у порядку, передбаченому ст. ст. 219, 369 ЦПК України, і не впливають на правомірність прийнятих постанов державного виконавця.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 383-388 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати неправомірною постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції Харківської області Шевчука А.І. від 11.07.2014 року про стягнення виконавчого збору з боржника.

Зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції Харківської області Шевчука А.І. виконати вимоги ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" щодо надання боржнику строку для надання боржником документального підтвердження виконання рішення.

В задоволенні іншої частини скарги - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні - в той самий строк з дня отримання копії цієї ухвали.

Головуючий: