Постанова № 40429246, 05.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2014 року 810/4934/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «В-ЛОГ» до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «В-ЛОГ» до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання неправомірними дій Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо складання та направлення податкової вимоги №2356-25 від 07 липня 2014 року; визнання нечинним та скасування рішення Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області у вигляді податкової вимоги №2356-25 від 07 липня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що спірна податкова вимога винесена із порушенням вимог ст. 56 Податкового кодексу України та п. 2.3 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, щодо суми неузгодженого грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні №0011761502 від 24 грудня 2013 року, оскільки таке рішення було оскаржено у судовому порядку. Відтак, у позивача відсутня узгоджена сума грошового зобов'язання, несплата якої дає податковому органу право на прийняття податкової вимоги. Вважає, що складена відповідачем податкова вимога підлягає скасуванню, а дії щодо її прийняття просить визнати протиправними.

Відповідач будь-яких пояснень та заперечень проти позову до суду не надав.

05 вересня 2014 року позивачем було подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до п.6 ст. 128 Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовою особою Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «В-ЛОГ» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період за липень 2013 року, за результатами якої складено Акт від 13 грудня 2013 року №355/10-06-15-02-09/34901857.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення №0011761502 від 24 грудня 2013 року, яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість в суму 10 214 428,15 грн.

Не погоджуючись із спірними податковим повідомленням-рішенням, позивач в 21 травня 2014 року оскаржив їх в судовому порядку. Провадження у справі було відкрито 21 липня 2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року по справі №810/3002/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «В-ЛОГ» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській №0011761502 від 24 грудня 2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2014 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року по справі №810/3002/14.

Разом з тим, 07 липня 2014 року відповідачем було прийнято податкову вимогу №2356-25, відповідно до якої за позивачем обліковується узгоджена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11977294,63 грн., у тому числі за основним платежем – 6440067,2 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями – 5107214,00 грн., та пені 430013,4 грн.

Не погоджуючись із діями та рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 153 пункту 1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Так, частиною 1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п.14.1.175); податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п.14.1.156).

Таким чином податкова вимога може бути складена виключно у випадку наявності податкового боргу, тобто узгодженого податкового зобов'язання.

При цьому, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу виникає право податкової застави (підпункт 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України)

Згідно пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Разом з тим, згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З аналізу вищезазначеного вбачається, що податкова вимога надсилається платникам податків у разі несплати ними лише узгодженого грошового зобов'язання. У той же час, законодавцем чітко визначено момент узгодження грошових зобов'язань самостійно визначених контролюючими органами у разі їх судового оскарження, а саме - набрання судовим рішенням законної сили.

На час розгляду даної справи рішення у справі № 810/3002/14 законної сили не набрало, а отже, з наведеного слідує, сума податкового зобов’язання є неузгодженою та не може вважатись податковим боргом в розумінні Податкового кодексу України, а відтак, вимога про сплату боргу №2356-25 від 07 липня 2014 року прийнята відповідачем підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині визнання неправомірними дій Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області при винесені податкової вимоги №2356-25 від 07 липня 2014 року, оскільки провадження у справі Київським окружним судом було відкрито лише 21 липня 2014 року, а отже, виносячи вимогу 07 липня відповідач діяв відповідно до вимог законодавства України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних не довів правомірності прийнятої податкової вимоги №2356-25 від 07 липня 2014 року, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «В-ЛОГ» - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №2356-25 від 07 липня 2014 року.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.