Постанова № 40428974, 03.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Справа № 922/1115/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Кухар В.І.,

при секретарі Передрій Г.С.

за участю представників:

прокурора - Дудник В.В., посвідчення №009116 від 13.10.2012р.,

1-го позивача - Сосніної І.О., за довіреністю №01/01-26/05-14 від 08.01.2014р.,

2-го позивача - не з'явився,

3-го позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Приватного підприємства "Фірми Стратос" (вх№1722Х/2 від 01.07.2014р.), на рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2014р. по справі №922/1115/14,

за позовом Першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі:

1. Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків,

2. Манченківської селищної ради Харківського району Харківської області, смт. Манченки,

3. Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, смт. Пісочин,

до Приватного підприємства "Фірми "Стратос", с. Санжари, Харківська область,

про стягнення коштів у розмірі 16773,39 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.06.2014р. у справі №922/1115/14 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено повністю (т.1,а.с.177-184).

Стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "Стратос" на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області збиток, заподіяний державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 5032,02 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "Стратос" на користь Манченківської селищної ради Харківського району Харківської області збиток, заподіяний державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 5924,91 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "Стратос" на користь Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області збиток, заподіяний державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 5816,46 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "Стратос" на користь Державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2014р. та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі; судові витрати покласти на позивачів (т.1,а.с.192-195).

На думку апелянта, судом першої інстанції не взято до уваги твердження відповідача про те, що позивач - Державна екологічна інспекція у Харківській області при проведенні розрахунку збитку невірно, всупереч технічним документам і Методики №639, визначив час роботи підприємства АГЗП (24 часи), а не "час роботи джерела викиду", як того вимагає п.3.7. зазначеної Методики №639 та не взяв до уваги довідки про фактичний час роботи джерела викидів, які відповідач надав під час розгляду справи.

При цьому, апелянт стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги того, що позивач під час проведення перевірки взагалі не витребовував у відповідача дані про час роботи джерела викиду, як і проігноровано той факт, що позивач, всупереч вимог п. 3.6. Методики №639, не використовує параметри джерела викиду зафіксовані у матеріалах інвентаризації стаціонарних джерел викидів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд скарги призначено на 26.08.2014р. (т.1,а.с.190-191).

Державна екологічна інспекція у Харківській області надала відзив на апеляційну скаргу (вх.№5830 від 22.07.2014р), в якому зазначила, що проти апеляційної скарги заперечує, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

1-й позивач вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були враховані всі обставини справи та правомірно застосовані норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини сторін. Посилання відповідача про невірне визначення в розрахунку робочого часу не відповідає дійсності, оскільки згідно довідки щодо виконання припису від 30.09.2013р., наданої директором підприємства, робота обох АГЗП є цілодобовою, що й було покладено в основу для відповідного показнику при здійсненні розрахунку збитку по формулі, а твердження апелянта про те, що АЗС знаходяться за межами населених пунктів не мають значення для визначення Кф, оскільки Методикою дане не передбачено.

Щодо посилань апелянта про невірне застосування коефіцієнту q-mi під час розрахунку розміру шкоди, 1-й позивач зазначає, що даний коефіцієнт у відповідності до вимог п.3.6. Методики, взято із таблиці 2.2. звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами АЗС АГЗП ПП "Фірма Стратос" 2012 року по кожному джерелу викиду.

Перший заступник прокурора міста Харкова також надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№6924 від 26.08.2014р.), в якому зазначив, що апеляційну скаргу вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з аналогічних підстав, викладених у відзиві 1-го позивача.

2-й та 3-й позивачі відзивів на апеляційну скаргу не надали, у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 26.08.2014р. не з'явились, про причини неявки суд не сповістили, про час та місце розгляду справи належним чином були повідомлені, що підтверджується відповідними повідомленням про вручення поштових відправлень.

Апелянт в судове засідання, також, не з'явився, через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника відповідача в щорічній основній відпустці та необхідності викликати в судове засідання посадову особу Державної екологічної інспекції у Харківській області - Коваленка Р.О., який проводив перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, для надання пояснень по суті нарахованих збитків.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, відповідно до п.п. 1, 2 зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, та неподання витребуваних доказів.

Судова колегія вважає, що апелянту було надано можливість викласти та обґрунтувати свою позицію у справі в суді першої інстанції, при цьому, позиція відповідача щодо незгоди з оскаржуваним рішенням повністю викладена в апеляційній скарзі. Крім того, щодо посилань позивача на те, що його представник не може прийняти участь у судовому засіданні колегія суддів вважає необхідним зазначити, що по-перше, будь-яких доказів на підтвердження перебування відповідного представника у відпустці апелянтом надано не було, а по-друге, чинне законодавство не обмежує учасників судового процесу певним колом осіб, які можуть представляти їх в суді та надає змогу скористатися своїм правом участі у судовому засіданні, надіславши іншого представника.

Щодо виклику у судове засідання посадової особи Державної екологічної інспекції у Харківській області - Коваленка Р.О., який проводив перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, для надання пояснень по суті нарахованих збитків, колегія суддів зазначає, що в суді першої інстанції відповідною особою згідно протоколу судового засідання від 10.06.2014р. були надані усні пояснення у справі, а наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, питання, які можуть виникнути щодо здійснення розрахунку збитків будуть адресовані присутньому в судовому засіданні уповноваженому представнику Державної екологічної інспекції у Харківській області. Крім того, колегія суддів зазначає, що Господарським процесуальним кодексом, зокрема Розділом V передбачено покладення в основу прийнятих процесуальних рішень лише письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 26.08.2014р. прокурор та представник 1-го позивача підтримали свою позицію по справі, просили оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, згідно наявного в матеріалах справи повідомлення вих.№5472/01-24/06-11 від 05.08.2013 р. перший позивач повідомив відповідача про проведення в період з 12 по 25 вересня 2013 року планової перевірки дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства. (т.1, а.с.18)

За результатами перевірки складений акт №1202/01-03/06-11 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. Контролюючим органом, зокрема, встановлено, що відповідач здійснював в період з 13.10.2012р. по 26.12.2012р. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу. (т.1,а.с.20-39).

У ході проведення перевірки було виявлено, що відповідач вперше отримав дозволи на викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел 12.10.2007р. №6325157606-314 та 12.10.2007р. №6325157900-17, терміном дії на 5 років, тобто до 12.10.2012 р. (т.1, а.с.71,114).

Після спливу терміну дії вищенаведених дозволів, наступні дозволи отримано відповідачем лише 27.12.2012 р. (т.1, а.с.72-73).

Таким чином, в проміжок часу після закінчення терміну дії перших дозволів та до моменту отримання нових (з 13.10.2012р. по 26.12.2012р.) - відповідач здійснював викиди забруднюючих речових без наявності відповідного дозволу, а отже безпідставно.

Факт здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне в період з 13.10.2012р. по 26.12.2012р. без дозволу відповідачем не заперечувався.

За результатами виявленого порушення, перший позивач здійснив розрахунок завданого відповідачем державі збитку у зв'язку з викидом без дозволу забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 13.10.2012р. по 26.12.2012р. Так, загальний розмір спричиненого відповідачем державі збитку визначено першим позивачем в сумі 16773,39 грн. (8464,16 грн. за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на АГЗС за адресою Харківська область, Харківський район, с. Санжари, вул. Станційна, 6 та 8309,23 грн. - на АГЗС за адресою Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Сімферопольська, 1а; розрахунки т.1,а.с.47-50, 53-56).

Перший позивач направив відповідачу претензію №309 від 19.12.2013 р. (т.1,а.с.45-50) та претензію № 312 від 19.12.2013 р. (т.1,а.с.51-56) з вимогою про сплату визначеного збитку в загальному розмірі - 16773,39 грн.

Однак, відповідачем не було здійснено оплату визначеного розміру збитків, що стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження належними та допустимими доказами факту спричинення відповідачем державі збитків на загальну суму 16773,39 грн. та наявності в діях відповідача складу всіх чотирьох умов, необхідних для настання деліктного зобов'язання за статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел визначено у статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Зокрема, відповідно до частини п'ятої цієї статті Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Як встановлено із матеріалів справи та не заперечується сторонами, в період з 13.10.2012р. по 26.12.2012р. відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.

Виходячи з викладеного вище, здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону є порушенням природоохоронного законодавства, за яке застосовується цивільна відповідальність у вигляді застосування збитків.

Нормами статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади віднесено до переліку видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.

До переліку порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, зокрема, віднесено: перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону; перевищення обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; недотримання вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Стаття 2 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" закріплює, що відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (надалі -"Закон") та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону, якою закріплено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Місцевим судом мотивовано зазначено, що для визначення розміру збитків, що підлягають відшкодування державі внаслідок порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, має застосовуватись Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 (Методика №639).

Пунктом 2.2. Методики №639 закріплено, що факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами. За результатами перевірки суб'єкта господарювання складається акт перевірки в установленому законодавством порядку (п.2.8. Методики №639).

Відповідно до п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10.09.2008р. №464) акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Методикою №639 (п.3.11) визначено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Згідно листа відповідача (т.1, а.с.74) робота АГЗП, на який здійснювався викид забруднюючих речовин без спеціального дозволу, є цілодобовою.

Відповідно до п.4.1 Методики №639 розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

При здійснення розрахунку збитку, який є предметом спору у даній справі, положення п. 4.1 Методики №639 були враховані інспектором, застосовано показник небезпечності забруднюючої речовини коефіцієнтом 1,5 відповідно до Гранично допустимих концентрацій та орієнтовних безпечних рівнів діяння забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць, підготовлених Управлінням атмосферного повітря Мінекоресурсів України.

Враховуючи встановлення судом першої інстанції факту порушення відповідачем норм Закону, а також здійснену судом арифметичну перевірку заявлених до стягнення сум збитків, колегія суддів оцінює як правомірний висновок суду про наявність підстав для задоволення позову і стягнення збитків у сумі 16773,39 грн., завданих порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що відповідачем не надано, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції обґрунтований контррозрахунок збитків, завданих порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря. Довідка про кількість годин, відпрацьованих на обладнанні проммайданчика №1, яка на думку апелянта, повинна бути покладена в основу розрахунку збитків, не приймається судом як належний доказ у справі, оскільки по-перше, дана довідка стосується лише проммайданчика №1 на якому відбулося порушення природоохоронного законодавства, при цьому в даній довідці відсутні будь-які посилання на знаходження АЗС та АГЗП за адресами, на яких відбулись порушення. По-друге, на виконання припису №06-22-228 від 30.09.2013р. (т.1,а.с.42) щодо надання інформації стосовно кількості роботи (в годинах) АГЗП №2 та №3 за певні періоди, відповідачем було надано відповідь (лист) відповідно до якого вказано, що робота на АГЗП №2 та №3 є цілодобовою (т.1,а.с.74), що й було правомірно покладено в основу розрахунку суми збитків.

Згідно пункту 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є: 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно пункту 7 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить 70% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50%, до обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20%.

З огляду на вищевикладене, збитки, завдані відповідачем, підлягають зарахуванню у відповідних частинах першому, другому, третьому позивачам.

На підставі всього вищевикладеного позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16773,39 грн. збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря (для їх подальшого перерозподілу між бюджетами), є правомірними і підлягають задоволенню.

Враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2014р. у справі №922/1115/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірми Стратос" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2014р. по справі №922/1115/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 01 вересня 2014 року.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.І. Кухар