Рішення № 40428884, 11.09.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" вересня 2014 р. Справа № 906/1015/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Щуцький А.В., довіреність №556 від 07.11.2013р.

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Житомир-Авто"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)

про стягнення 5978,67 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 5978,67грн. заборгованості з орендної плати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, надав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвала господарського суду від 28.07.2014р., направлена на юридичну адресу відповідача (що зазначені в позовній заяві, та свідоцтві про державну реєстрацію - АДРЕСА_2, повернута поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с.21-24).

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 18 червня 2013 року між ПАТ "Житомир-Авто" (позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач, орендар) укладено договір оренди майна №51 (а.с.8-11), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування приміщення їдальні, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (п.1.1 договору).

Загальна площа майна, що передається в оренду складає 140,5кв.м. (пю.1.2 договору).

Пунктом 4.1 договору оренди сторони передбачили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у п.4.2 цього договору, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі майна.

За користування орендованим майном орендар сплачує орендодавцю орендну плату в сумі 2107,50грн. в місяць з ПДВ. Усі витрати по утриманню та обслуговуванню орендованого майна, в тому числі комунальні платежі, електроенергія, послуги зв'язку проводяться орендарем на підставі наданих орендодавцем рахунків, які мають бути оплачені на протязі 5-ти календарних днів з моменту їх отримання. (п.п.5.1,5.2 договору).

На виконання умов договору оренди №51 позивач передав, а відповідач прийняв в користування приміщення їдальні, площею140,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується актом прийому-передачі (а.с.12).

Згідно додаткової угоди від 22.05.2014р. до договору оренди №51 від 18.06.2013р. сторони дійшли згоди призупинити дію договору оренди №51 з 24.05.2014р. по 24.07.2014р. (а.с.14).

24.07.2014р. за взаємною згодою сторін договір оренди розірвано, орендоване майно передано орендодавцю по акту приймання-передачі (а.с.15-16).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором оренди від 18.06.2013р. належним чином не виконував, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у розмірі 5978,67грн.

Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати є обґрунтованими з огляду на наступне.

Як свідчать встановлені обставини справи, за своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору оренди майна №51 від 18.06.2013р., є зобов'язальні правовідносини з найму, оренди речі. Договір підписаний представниками сторін, за формою та змістом відповідають нормам чинного законодавства, зокрема, Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до довідки позивача (а.с.27) у відповідача перед позивачем станом на 11.09.2014р. існує заборгованість з орендної плати в сумі 5978,67грн.

Листом від 23.05.2014р. відповідач гарантував сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 5978,67грн. до 24.07.2014р. (а.с.18), проте своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за оренду майна не провів.

Наявність заборгованості в сумі 5978,67грн. (станом на 05.09.2014р..) не заперечується відповідачем, що вбачається із акту звірки розрахунків, підписаного представниками та скріпленого печатками обох сторін (а.с.28).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заперечень проти позовну не надав, доводів позивача не спростував.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5978,67грн. орендної плати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10004, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

на користь Публічного акціонерного товариства "Житомир-Авто" (10004, Житомирська область, Житомирський район, с.Довжик, вул,Богунська, 1-А, код 03112857)

- 5978,67грн. заборгованості з орендної плати;

- 1827,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.09.2014 р.

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати: 2 Прим.

-1 в спрау

-2 -1 від-чу з повід.