Рішення № 40428796, 02.09.2014, Вишгородський районний суд Київської області

02.09.2014 Справа № 363/603/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого Рудюка О.Д.

при секретарі Данько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «КБ «Приватбанк», третя особа - орган опіки та піклування Вишгородської міської ради про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулось до суду з цим позовом, посилаючись на те, що між ним та відповідачем було укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит в сумі 89 960,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом у розмірі 11,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.10.2027р. Внаслідок порушення відповідачем умов договору станом на 04.04.2011р. утворилась заборгованість в сумі 103 683,47дол. США, у зв'язку з чим позивач просив звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи відповідачка пред'явила зустрічний позов про визнання договору кредитування та договору іпотеки квартири від 05.10.2007р. недійсними. Свої вимоги мотивувала тим, що правочин було здійснено банком з використанням нечесної підприємницької практики, в момент підписання договору позичальника було поставлено у невигідне та таке, що порушує його права становище. Просила суд визнати недійсним кредитний договір та договір іпотеки.

Представник ПАТ «КБ «ПриватБанк» у судовому засіданні первинний позов підтримав, проти зустрічного заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник проти позову ПАТ «КБ «ПриватБанк» заперечували, зустрічний - підтримали.

Представник органу опіки та піклування Вишгородської міської ради - третьої особи за зустрічним позовом просив розглянути справу у його відсутності (лист від 23.06.2014р.).

Заслухавши пояснення представника позивача за первинним позовом та представника відповідача за зустрічним позовом (ПАТ «ПриватБанк»), відповідачки за первинним позовом та позивачки за зустрічним позовом і її представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по сутті, суд приходить до наступного.

05.10.2007р. між сторонами було укладено кредитний договір №KIY0GК08830022, згідно з яким відповідач отримала грошові кошти на загальну 89 960,00 доларів США, у тому числі: на придбання нерухомого майна - двокімнатної квартири 74 000,00 дол. США та сплату страхових платежів 15 960,00дол. США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з п.6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 05 по 11 число кожного місяця (п.7.1. договору).

Кредит надавався в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені договором строки.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 05.10.2007р. між сторонами був укладений договір іпотеки, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.33.3 цього договору в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед іпотекодавцем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Згідно п.33.3 договору в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки): двокімнатну квартиру житловою площею 28,3кв.м. загальною площею 51,0кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Згідно довідки №3 від 24.01.2013р. на ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 та зареєстровано у вказаній квартирі чоловіка останньої ОСОБА_2 та їх спільного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Судом встановлено, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого у нього перед банком виникла заборгованість у розмірі 103 683,47дол. США, що за офіційним курсом НБУ згідно службового розпорядження від 04.04.2011р. складало 825 320,42грн.

Так, заборгованість в сумі 103 683,47дол. США складається з:

- 73 511,40дол. США - заборгованість за кредитом;

- 16 594,44дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1 776,00дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 6 834,41дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до п.4.3 договору;

- 31,41 дол. США - штраф (фіксована частина);

- 4 935,81дол.США - штраф (процентна складова).

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач, посилаючись на ст.33 Закону України «Про іпотеку», просив в рахунок погашення заборгованості з кредитним договором звернути стягнення на зазначену вище квартиру.

Так, відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140кв. метрів для квартири та 250кв. метрів для житлового будинку.

Отже, відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 103 683,47грн. Однак, зважаючи на вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «ПриватБанк».

Позивачка, у свою чергу, посилається на порушення її прав з боку позивача, оскільки при підписанні кредитного договору та договору іпотеки не було враховано її інтереси як споживача, зміст договору трактується не на її користь, фактично ще в момент підписання договору її поставлено в невигідне та таке, що порушує її права становище тощо.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вказаними нормами передбачено, що необхідними для чинності правочину вимогами є: відповідність правочину Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільність волевиявлення учасника правочину та відповідність цього волевиявлення внутрішній волі учасника правочину; спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені; в разі вчинення правочину батьками (усиновлювачами) права та інтереси малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей не мають бути порушені.

Статтею ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір між сторонами було укладено у 2007 році, сторони були ознайомлені з його змістом, не зазначаючи зауважень та заперечень стосовно будь-якого пункту кредитного договору та договору іпотеки, позивачка власноруч їх підписала, тим самим повністю погодившись з умовами кредитування. Більше того, за графіком погашення відповідачкою згідно кредитного договору від 05.10.2007р. (а.с.12), остання вносила кошти для погашення кредиту, - певний час частково виконувала свої зобов'язання за договором, що підтверджує визнання нею всіх умов договору.

Отже, судом не встановлено порушень загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначених у ст.203 ЦК України, підстав недійсності правочину, передбачених ст.ст.215,227 ЦК України, а тому суд приходить до висновку про те, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.526,627,638 Цивільного Кодексу України, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст.ст.3,10,11,60,88,215-218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові Публічного акціонерного товариства «КБ «Приватбанк» - відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Д.Рудюк