Постанова № 40428606, 01.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

01 вересня 2014 року 15:10 справа №826/10587/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: Іваненко В.Л.;

відповідача: Мосунова Ю.А.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія перспективного розвитку"доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпроскасування податкового повідомлення-рішення, скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставуНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія перспективного розвитку" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Компанія перспективного розвитку") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2013 року №000032150122, податкову вимогу від 12 лютого 2014 року №264-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 13 лютого 2014 року №8/26-59-25-01-14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10587/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 01 вересня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 25 грудня 2013 року №000032150122 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 пункту 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "Компанія перспективного розвитку" зменшено суму бюджетного відшкодування, заявлену до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у наступних звітних (податкових) періодах, за жовтень 2013 року у розмірі 1 670 872,00 грн., та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції в сумі 417 718,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 05 грудня 2013 року №232/15-01-61/33870383 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, підпунктів 4.6.4, 4.6.5 пункту 4.6 розділу V, підпункту 14.2 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування в частині декларування бюджетного відшкодування рядка 23.2 "у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів" на суму 1 670 872,00 грн. за жовтень 2013 року, а саме: позивачем невірно заповнено додаток 2 до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)" та додаток 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)"; так в графі 4 додатку 2 не відображено суму залишку від'ємного значення, що фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг, що приводить до неможливості проведення перевірки достовірності декларування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість; ТОВ "Компанія перспективного розвитку" не перенесено показник рядка 22 та рядка 23 податкової декларації та показник графи 4 додатку 2.

У зв'язку із прийняттям вказаного вище податкового повідомлення-рішення, у картці ТОВ "Компанія перспективного розвитку" станом на 13 червня 2014 року обліковувався податковий борг з податку на додану вартість у сумі 390 743,50 грн.

Як наслідок вказаного податкового боргу відповідачем направлено позивачу податку вимогу від 12 лютого 2014 року №264-25 на суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на додану вартість 390 743,50 грн. та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 13 лютого 2014 року №8/26-59-25-01-14, згідно якого вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності позивача.

Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями, мотивуючи позовні вимоги тим, що допущення арифметичної або методологічної помилки не свідчить про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; ТОВ "Компанія перспективного розвитку" не сплачених узгоджених грошових зобов'язань, які можна вважати податковим боргом, оскільки не отримувало податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 25 грудня 2013 року №000032150122.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши про законність прийнятих рішень, та повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи даний спір, звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, та відображення рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, у відповідній податковій декларації.

Матеріали справи підтверджують, що ТОВ "Компанія перспективного розвитку" подало до ДПІ у Шевченківському районі податкову декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, в якій:

- у рядку 21 "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) (рядок 21.1 + рядок 21.2 + рядок 21.3)" задекларовано суму у розмірі 1 700 632,00 грн.;

- в рядку 22 "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 - рядок 18)" задекларовано суму у розмірі 1 700 632,00 грн.;

- в рядку 23 та 23.2 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 Д3) (рядок 23.1+рядок 23.2) у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів" задекларовано суму у розмірі 1 670 872,00 грн.

- в рядку 24 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду)" задекларовано суму у розмірі 29 760,00 грн.

З огляду на те, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2012 року, яка відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, суду належить встановити лише правильність числового значення задекларованих сум.

Досліджуючи правильність задекларованих сум в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, суд встановив:

- що задекларована в рядку 21 сума 1 700 632,00 грн. складає суму рядків 21.1, 21.2 та 21.3, а саме: 0+1 700 632,00 грн. грн+0, тобто є правильною;

- задекларована в рядку 22 сума 1 700 632,00 грн. є різницею рядків 21 та 18, а саме: 1 700 632,00 грн.-0, тобто є правильною;

- задекларована в рядку 23 сума 1 670 872,00 грн. є сумою рядків 23.1 та 23.2, а саме: 1 670 872,00 грн. +0, тобто арифметично обчислена правильно.

Відповідно до підпункту 4.6.4 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492 (далі по тексту - Порядок), якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Згідно з підпунктом 4.6.5 пункту 4.6 Порядку платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

Підпункт 4.6.6 пункту 4.6 Порядку визначає, що залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Суд встановив, що разом із податковою декларацією позивач подав додаток 2 "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)" (далі по тексту - додаток 2) та додаток 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)" (далі по тексту - додаток 3).

У додатку 2 позивач помилково не заповнив графу 4, зазначив у графі 3 дані з рядка 24 замість даних рядка 22; у додатку 3 позивач помилково не заповнив графи 2 і 3.

Таким чином, при заповненні додатків до податкової декларації з податку на додану вартість мали місце помилки.

Разом з тим, суд звертає увагу, що Податковий кодекс України не визначає поняття помилки при заповненні податкової декларації, зокрема арифметичної чи методологічної, та не визначає їх наслідків, крім тих, що вплинули на розмір податкових зобов'язань чи інші розрахунки з бюджетом.

Так, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Пункт 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

У той же час допущені позивачем помилки не вплинули на правильність обчислення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість або на розрахунки із бюджетом за жовтень 2013 року в частині завищення суми бюджетного відшкодування, що не заперечується відповідачем.

Суд також зауважує, що відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, визначено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Між тим, відповідач під час перевірки не виявив підстав, які б свідчили, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено ТОВ "Компанія перспективного розвитку" з порушенням норм податкового законодавства, та не призначав документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач виправив допущені ним помилки шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок та додатків 2 і 3 від 11 грудня 20113 року та від 09 січня 2014 року, що підтверджується квитанціями про прийняття (а.с. 30, 36 т. І).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що висновки акта перевірки про завищення ТОВ "Компанія перспективного розвитку" суми бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року на суму 1 670 872,00 грн. є помилковими, відповідно, зменшення суми бюджетного відшкодування на вказану суму та зобов'язання сплатити штрафні (фінансові) санкції в сумі 417 718,00 грн. - протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 25 грудня 2013 року №000032150122 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У свою чергу, податковий борг, за визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Пункт 89.3 статті 89 Податкового кодексу України передбачає, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Наведені правові норми вказують, що податкова вимога надсилається, а майно платника передається у податкову заставу виключно у разі наявності податкового боргу.

Судом встановлено, що єдиною підставою для надсилання позивачу податкової вимоги є несплата штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 25 грудня 2013 року №000032150122.

Разом з цим, встановлена судом протиправність вказаного податкового повідомлення-рішення виключає наявність у позивача узгодженого зобов'язання, але не сплаченого платником податків у встановлений строк, та, відповідно, події виникнення податкового боргу.

За таких підстав, оскаржувані податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу, які є наслідком протиправного податкового повідомлення-рішення від 25 грудня 2013 року №000032150122, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Компанія перспективного розвитку" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія перспективного розвитку" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 25 грудня 2013 року №000032150122.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 12 лютого 2014 року №264-25.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про опис майна у податкову заставу від 13 лютого 2014 року №8/26-59-25-01-14.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія перспективного розвитку" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 560,28 грн. (п'ятсот шістдесят гривень двадцять вісім копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко