Ухвала суду № 40428604, 27.08.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 р. м.Львів Справа № 876/12935/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Коваля Р.Й.,

суддів: Ільчишин Н.В.,

Большакової О.О.,

з участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.,

представника відповідача: Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року в адміністративній справі № 813/6471/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РАС Логістик» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «РАС Логістик» (далі - ТзОВ «РАС Логістик»; Підприємство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із ци позовом та просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі м.Львова) від 13.08.2013 року за №№ 0001512210/2305 та 0001502210/2306, якими товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 150 410,00 грн за основним платежем та 33 335,00 грн - за штрафними санкціями і з податку на прибуток підприємств в сумі 218 827,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про помилковість висновків податкового органу щодо завищення податкового кредиту, а відтак заниження податкового зобов'язання в результаті господарських операцій з ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», оскільки реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит, підтверджується первинними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року позов задоволено.

Постанову суду оскаржила ДПІ у Залізничному районі м.Львова, яка вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Будівельна компанія «АТР Груп» (код ЄДРПОУ 37241554) за період: квітень - липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 31.07.2013 р. за № 156/22-10/34857672.

У акті перевірки відповідачем зроблено висновки про порушення позивачем вимог п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.43, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 218827,00 грн, в т.ч. за: 2 кв.2011 р. - на суму 142160,00 грн, 3 кв.2011 р. - на суму 76667,00 грн та порушено вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на суму 150410,00 грн, в т.ч.: за квітень 2011 року - на суму 7167,00 грн, за травень 2011 року - на суму 41586,00 грн, за червень 2011 року - на суму 34990,00 грн, за липень 2011 року - на суму 50000,00 грн, за серпень 2011 року - на суму 16667,00 грн.

На підставі акта перевірки та відповідно до встановлених порушень податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.08.2013 р.:

- за № 0001512210/2305, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 150410,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 33335,00 грн. та

- за № 0001502210/2306, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 218827,00 грн.

Підставою для прийняття спірних рішень стали висновки податкового органу про недійсність правочинів позивача з ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», які ґрунтуються на акті перевірки № 1707/22.8/37241554 від 17.05.2013 р., складеного ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Будівельна Компанія АТР Груп» (код за ЄДРПОУ 37241554) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01.08.2010 р. по 31.03.2013 р.», яким встановлено, що підприємство припинено, але не знято з обліку; у зв'язку з цим проведення зустрічної звірки неможливе. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Проте, з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.198.1 ст.198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

За приписами п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як це передбачено п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із п.1 статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст.1 вищевказаного Закону, згідно якої це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у справі документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт та іншими письмовими документами.

Податковим органом не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

На підтвердження господарських відносин з ТзОВ «Будівельна Компанія АТР Груп» за період з квітня по серпень 2011 року та правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємство надало суду договір за № 402 про надання послуг від 20.04.2011 року, предметом якого було надання послуг з отримання сертифікатів, ліцензій та інших дозволів, необхідних для здійснення зовнішньо-економічної діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що необхідність укладення цього договору викликана тим, що у штаті підприємства є лише митні брокери й відсутні працівники, до посадових обов'язків яких входило б отримання відповідних дозвільних документів для здійснення брокерських послуг.

Окрім того, послуги ТзОВ «Будівельна Компанія АТР Груп» з отримання дозвільних документів були використані в господарській діяльності підприємства для виконання договорів доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів, укладених з підприємствами-замовниками ЗАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» (№ 16-02-2009/1/32), ТзОВ «НЕСТЛЕ України» (№ 16-02-2009/26) та ТзОВ «Агро Л В Лімітед» (Договір про надання брокерських послуг від 01.04.2011 р.).

Факт виконання послуг з одержання дозвільних документів та передачі їх Замовникам підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами: актами здачі-приймання робіт (надання послуг), складених Підприємством та ТзОВ «Будівельна Компанія АТР Груп», податковими накладними, зазначена в яких номенклатура наданих послуг тотожна тій, що зазначена в актах здачі-приймання, актами приймання-здачі виконаних робіт, складених Підприємством та ЗАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч», ТзОВ «НЕСТЛЕ України» та ТзОВ «Агро Л В Лімітед», в яких є посилання на одержання відповідних дозвільних документів (гігієнічних висновків, сертифікатів відповідності) за фактом надання брокерських послуг.

Як видно із акта перевірки, розрахунки за виконані роботи за вищезгаданим Договором проводились сторонами у безготівковій формі. На підтвердження розрахунку за надані послуги Підприємством долучено до матеріалів справи виписки з банківських рахунків. Із журналів-ордерів та оборотно-сальдових відомостей по рах.№ 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядчиками», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 361 «Розрахунок з вітчизняними покупцями» видно, що послуги, надані Підприємству, були проведені по бухгалтерському обліку.

Суд звертає увагу на те, що суб'єкти зовнішньо-економічної діяльності, яким Підприємство надавало брокерські послуги, на митну територію України ввозили в асортименті продукти харчування та товари широкого вжитку, для ввезення яких були необхідні сертифікати відповідності, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи та інші дозвільні документи, обов'язок з одержання яких згідно договорів покладався на Підприємство, яке в свою чергу для їх отримання залучило ТзОВ «Будівельна Компанія АТР Груп».

Відповідно до вимог ПК України, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару. За наслідком виконання робіт Підприємство отримало податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій, контрагент Підприємства не знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також що у такого не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів. Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення нікчемних угод.

Як видно із акта перевірки Підприємства, в основу висновків щодо нікчемності правочинів з ТзОВ «Будівельна Компанія АТР Груп» покладено акт про неможливість проведення зустрічної звірки. Оскільки підприємство припинено, податковий орган дійшов переконання про укладення нікчемних правочинів без дослідження ДПІ жодних первинних документів цього контрагента по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг), використовуючи лише облікову справу контрагента та інформаційні системи ДПС.

Суд звертає увагу, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договору позивача.

Щодо висновків податкового органу про безтоварність операцій з контрагентом ТзОВ «Будівельна Компанія АТР Груп» з підстав порушення кримінальна справа по обвинуваченню ряду фізичних осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України то суд зазначає, що відповідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте відповідачем такі не надані.

Враховуючи наведе вище, суд приходить до переконання, що операції з придбання позивачем у ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» вищевказаних послуг носить реальний характер, а прийняті податковим органом рішення підлягають скасуванню.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року в адміністративній справі № 813/6471/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий судді Р.Й.Коваль

Судді Н.В.Ільчишин

О.О.Большакова

Ухвалу складено у повному обсязі 01 вересня 2014 року.