Постанова № 40428534, 12.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2014 року місто Київ № 810/2512/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доВідділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції третя особа:Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 відкрито провадження в адміністративній справі.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У призначений день та час до суду сторони та особи, які беруть участь у справі не з'явилися.

Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі.

Від представника відповідача до суду надійшли копії матеріалів виконавчого провадження. Розгляд справи просив проводити без його участі.

Від третьої особи будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалою від 11.09.2014 визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області 04.02.2014 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-95-17, якою зобов'язано позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 2 409, 51 гривень.

Вищевказану вимогу позивач отримав 20.02.2014.

03.03.2014 позивачем подано скаргу на вищевказану вимогу в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Київській області, яка отримана 12.03.2014, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також позивач повідомив Броварську ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про факт оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному порядку. Вищевказане повідомлення отримане Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області 10.03.2014, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

11.04.2014 позивачем отримано рішення ГУ Міндоходів у Київській області про результати розгляду скарги від 03.04.2014 № 451/л/10-36-10-01-04/249, згідно якого позивачу було відмовлено у задоволенні скарги. Зі змісту даного рішення вбачається, що первинна скарга позивача була допущена до розгляду по суті, строки оскарження не порушені.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, позивач подав повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України.

За результатами розгляду скарги позивача, рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 15.05.2014 № 3086/л/99-99-10-01-07-15, яке отримане позивачем 27.05.2014, було відмовлено у задоволенні скарги. Зі змісту даного рішення вбачається, що первинна скарга була допущена до розгляду по суті, строки оскарження не порушені.

Отже, днем набрання чинності вимогою про сплату боргу мало бути - 07.06.2014.

З матеріалів справи встановлено, що 03.03.2014 Броварська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області направила на адресу Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-95-17 від 04.02.2014 про стягнення з позивача боргу по єдиному соціальному внеску в сумі 2 409, 51 гривень, яка надійшла на адресу відповідача 04.03.2014, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції за вхідним № 2293/020333/.

13.03.2014 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Дячком Сергієм Володимировичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 4281629 з виконання вимоги про сплату боргу № Ф-95-17 від 04.02.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОДПІ боргу в розмірі 2 409, 51 гривень.

Позивач, не погодившись з постановою відповідача про відкриття виконавчого провадження від 13.03.2014, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати її протиправною та скасувати, що і є предметом даного позову.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові засади виконання рішень визначені Законами України від 24.03.1998 № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу», від 21.04.1999 № 606 ХIV «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5. Вказаними нормативно-правовими актами врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що, відповідно до закону, підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку; основи організації та діяльності державної виконавчої служби; її завдання; правовий статус працівників органів державної виконавчої служби; процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 21.04.1999 № 606 ХIV «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Закону України від 21.04.1999 № 606 ХIV «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно зі статтею 25 Закону України від 21.04.1999 № 606 ХIV «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до статті 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 18 Закону України від 21.04.1999 № 606 ХIV «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначається дата набрання законної (юридичної) сили рішенням.

Відповідно до Додатку 4 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 № 455, затверджено форму вимоги про сплату боргу (недоїмки). Розділом 5 даної форми передбачено реквізит - «дата набрання чинності вимогою про сплату боргу».

Судом встановлено, що у вимозі Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-95-17 від 04.02.2014 реквізит - «дата набрання чинності вимогою про сплату боргу» не заповнений.

Також даний факт не заповнення реквізиту «дата набрання чинності вимогою про сплату боргу» вбачається з оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, де в графі «Документ вступив у законну силу (набрав чинності)» поле є незаповненим.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-95-17 від 04.02.2014 не відповідає вимогам до виконавчого документу, передбачених Законом України від 21.04.1999 № 606 ХIV «Про виконавче провадження».

Відповідно до пунктів 3, 6 частини першої статті 26 Закону України від 21.04.1999 № 606 ХIV «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Таким чином, враховуючи положення вищевказаних норм Закону України від 21.04.1999 № 606 ХIV «Про виконавче провадження», набрання виконавчим документом законної сили, а також відсутність обов'язково реквізиту - «дата набрання чинності вимогою про сплату боргу» у виконавчому документі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що державний виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження не встановив факт щодо набрання виконавчим документом законної сили.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 21.04.1999 № 606 ХIV «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Суд зазначає, що у процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право, зокрема, звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа. Отже, встановивши, що виконавчий документ не містить відомостей щодо набрання ним законної (юридичної) сили, що підтверджується як самою вимогою про сплату боргу (недоїмки), так і оскаржуваною позивачем постановою про відкриття виконавчого провадження, в якій графа «Документ вступив у законну силу (набрав чинності)» залишилася не заповненою, а фактично, у виконавчому документі відсутні відомості щодо набрання ним законної сили, відповідач, порушуючи вимоги Закону України від 21.04.1999 № 606 ХIV «Про виконавче провадження» та законні права та інтереси позивача, всупереч норм чинного законодавства виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

Щодо передчасного звернення Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області до Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції з заявою про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-95-17 від 04.02.2014 про стягнення з позивача боргу по єдиному соціальному внеску в сумі 2 409, 51 гривень, слід зазначити наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до статті 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок оскарження вимог про сплату боргу врегульований Порядком розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 452 (далі - Порядок № 452).

Згідно з пунктами 2.1-2.3 Порядку № 452, у разі якщо скаржник вважає, що орган доходів і зборів у районі, місті (крім міст Києва та Севастополя), районі у місті, об'єднаний чи спеціалізований, неправильно визначив суму недоїмки або прийняв рішення про накладення штрафу та нарахування пені, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, він має право оскаржити таке рішення у відповідному головному управлінні Міндоходів в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.

Скарга на вимоги та на рішення органів доходів і зборів у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних чи спеціалізованих, про нарахування пені та накладення штрафу подається відповідно до головних управлінь Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в письмовій формі разом з документами, що підтверджують неправильність рішення.

Про подання скарги скаржник зобов'язаний одночасно повідомити територіальний орган доходів і зборів, вимога або рішення якого оскаржується.

Первинна скарга повинна бути подана до відповідного головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання скаржником вимоги або рішення територіальних органів доходів і зборів про нарахування пені та накладення штрафу.

Строк, встановлений для подання первинної скарги, не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу та інші документи до неї передано на пошту.

Як вбачається з матеріалів справи, та про що зазначалося вище, позивачем в останній день (03.03.2014) було здано на пошту для відправлення до ГУ Міндоходів у Київській області скаргу на вимогу Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області. Також Броварська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області була повідомлена позивачем про оскарження зазначеної вимоги до вищестоящого органу доходів і зборів.

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Порядку № 452, у разі коли головні управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі надсилають скаржнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий скаржник має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України.

Строк, встановлений для подання повторної скарги, не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу та інші документи до неї передано на пошту.

Скарга в письмовій формі подається безпосередньо до Міністерства доходів і зборів України. Про подання повторної скарги до Міністерства доходів і зборів України скаржник зобов'язаний одночасно повідомити відповідний територіальний орган доходів і зборів.

Скаржник подає скаргу до Міністерства доходів і зборів України разом із необхідними для її розгляду документами, зазначеними в пункті 2.4 розділу II цього Порядку, що засвідчують обставини справи, та матеріалами розгляду первинної скарги.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 15.05.2014 № 3086/л/99-99-10-01-07-15, яке отримане позивачем 27.05.2014, було відмовлено у задоволенні скарги.

Отже, як було встановлено судом, днем набрання чинності вимогою про сплату боргу мало бути - 07.06.2014.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 452, скарга на вимоги та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу подана з дотриманням порядку і строків, визначених пунктом 2.3 розділу II та пунктом 3.1 розділу III цього Порядку, зупиняє строки їх сплати до винесення рішення органом доходів і зборів вищого рівня або дня набрання судовим рішенням законної сили.

Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до дня набрання рішенням суду законної сили в разі оскарження платником вимоги, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

З матеріалів справи встановлено та підтверджено копіями матеріалів виконавчого провадження, які були надані представником відповідача на виконання вимог ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 про відкриття провадження у справі, 30.05.2014 позивачем була сплачена вся сума боргу, що підтверджується платіжним доручення № 7 від 30.05.2014 на суму 2 409, 51 гривень, а тому станом на день набрання чинності виконавчим документом (07.06.2014), борг був повністю погашений, а підстави для його стягнення в примусовому порядку - відсутні.

У зв'язку з погашенням позивачем боргу (недоїмки), постановою від 24.06.2014 закінчено виконавче провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ф-95-17 від 04.02.2014 про стягнення з позивача на користь ОДПІ боргу в розмірі 2 409, 51 гривень.

Суд зазначає, що хоча виконавче провадження по примусовому стягненню боргу і було закінчено, постанова про відкриття виконавчого провадження, також підлягає скасуванню ще з тих підстав, що стягнення боргу в примусовому порядку і сплата позивачем суми заборгованості по закінченню 7-денного строку для сплати боргу у добровільному порядку в подальшому призведуть до порушень прав позивача у зв'язку зі стягненням з нього виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Так, у постанові від 26.04.2014 ВП № 42481629 про закінчення виконавчого провадження вказано, що постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій виділені в окремі виконавчі провадження.

Суд не може залишити поза увагою встановлені обставини протиправності постанови про відкриття виконавчого провадження, незважаючи на сплату позивачем боргу та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

У зв'язку з викладеним, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач не довів правомірності винесення оскаржуваної постанови.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 13.03.2014 ВП № 42481629.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в розмірі 73 (сімдесят три) гривні 80 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.