Рішення № 40428290, 02.09.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 745/1111/13-ц Провадження № 22-ц/795/1711/2014 Головуючий у I інстанції - Смаль І. А. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.

при секретарях - Зіньковець О.О., Коваленко Ю.В.,

за участю: апелянта ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання права спільної сумісної власності по 1/2 частині прибудови в домоволодінні та його розподілу між колишнім подружжям, позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання права власності на частину прибудови трьох стінок до житлового будинку,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2013 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку. Позовні вимоги мотивовані тим, що у період шлюбу з відповідачкою за спільні кошти було придбано у власність домоволодіння за договором купівлі-продажу від 07.06.1988 року, який зареєстрований за відповідачкою, за адресою: АДРЕСА_1 за 8 290 крб. Уточнивши згодом позовні вимоги ОСОБА_6 просив визнати за ним та ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться за вищевказаною адресою.

ОСОБА_1 звернулася з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_6 про визнання права спільної сумісної власності на 1/2 частину прибудови в домоволодінні та його розподілу між колишнім подружжям мотивуючи свої позовні вимоги тим, що спірний житловий будинок з надвірними будівлями вона придбала за грошові кошти, які отримала від своїх батьків. Тому даний будинок є її особистою власністю і не підлягає поділу. За час шлюбу із ОСОБА_6 до житлового будинку за спільні кошти здійснено прибудову кухні (1-4), площею 16, 4 кв. м., ванної кімнати та туалету (1-1`), площею 2,8 кв.м., кладової (1-1), площею 4,8 кв.м., які підлягають розподілу між ними в рівних долях. Крім того посилається, що у лютому 2008 року її рідна мати ОСОБА_4 продала свій житловий будинок із усім рухомим майном та худобою у АДРЕСА_2 за 40 000 грн., а також отримала 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди за загибель сина, зазначені кошти за спільною згодою було витрачено на прибудову до житлового будинку спальні (1-8), площею 17,1 кв. м., кладового приміщення (1-9), площею 4,8 кв. м., теплого коридору (1-10), площею 3,7 кв. м., вхідного тамбуру (т), площею 2.1 км.м. 18.03.2008 року ОСОБА_4 зареєструвалась у спірному житловому будинку. ОСОБА_1 просить визнати на праві спільної сумісної власності в рівних долях по 1/2 частині кожному між нею та ОСОБА_6 на прибудову до житлового будинку по АДРЕСА_1 кухні (1-4), площею 16, 4 кв. м., ванної кімнати та туалету (1-1'), площею 2,8 кв.м., кладової (1-1), площею 4,8 кв.м. та здійснити розподіл спільної сумісної власності в рівних долях.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 також звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину прибудови трьохстінок до житлового будинку, свої вимоги мотивує тим, що у лютому 2008 року вона продала свій житловий будинок із усім рухомим майном та живою худобою у АДРЕСА_2 за 40 000 гр., а також протягом 2008-2012 років отримала 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Протягом лютого-березня 2008 року вона передала своїй дочці ОСОБА_1 та зятю ОСОБА_6 40 000 грн., які на її прохання було витрачено ними на будівництво для неї особисто додаткової прибудови трьохстінок до житлового будинку її дочки, а саме: спальні, кладового приміщення, теплого коридору та вхідного тамбуру із виходом на вулицю. ОСОБА_1 зареєструвала її місце проживання у житловому будинку з 18.03.2008 року. Решту коштів в сумі 50 000 грн., які ОСОБА_4 отримувала через виконавчу службу, віддавала в борг своїй дочці ОСОБА_1 та своєму зятю ОСОБА_6 протягом 2008-2012 років, останні купували собі побутові товари для своїх потреб в житловому будинку та домашньому господарстві. Оскільки спальня кімната, кладова, теплий коридор, вхідний тамбур створені за особисті власні грошові кошти ОСОБА_4, тому дані об'єкти нерухомості в домоволодінні по АДРЕСА_1 просить визнати за нею на праві приватної власності.

Рішенням Сосницького районного суду від 11.07.2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку з господарськими будівлями задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частину вказаного житлового будинку з господарськими будівлями. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 373 грн., витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. Повернуто ОСОБА_5 переплачений судовий збір у сумі 351,15 грн. У задоволенні зустрічної позовної ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання права спільної сумісної власності по 1/2 частині прибудови в домоволодінні та його розподілу між колишнім подружжям, відмовлено. У задоволенні позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання права власності на частину прибудови трьохстінок до житлового будинку, відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в яких просять рішення Сосницького районного суду від 11.07.2014 року скасувати, та ухвалити нове по суті позовних вимог кожного з апелянтів.

Доводи апеляційних скарг за своїм змістом є аналогічними та зводяться до того, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянти в скаргах зазначають, що в судовому порядку ОСОБА_6 не оспорював державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок, та не виступав в якості спільного покупця будинку, не надав суду доказів про те, що будинок придбаний разом з ОСОБА_1 за спільні сімейні кошти. Житловий будинок із господарськими будівлями є особистою приватною власністю ОСОБА_1

Вказують, що додаткова прибудова трьох стінок до житлового будинку, а саме: спальні, кладового приміщення, теплого коридору та вхідного тамбуру із виходом на вулицю до житлового будинку та раніше прибудовані кухня, кладова та ванна кімната з туалетом були побудовані ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за усі грошові кошти ОСОБА_4, яка є матір»ю ОСОБА_1

Крім того за доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції не дав належної правової оцінки і неправомірно не задовольнив її позовні вимоги, щодо поділу іншої частини прибудови в рівних частках між колишнім подружжям, яка була побудована за спільні кошти подружжя на початку 90-х років, при цьому суд послався, що прибудова була не введена в експлуатацію та відсутня державна реєстрація цього об»єкту.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що за правилами ст. 372 ЦК України, ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання за ним права власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку з господарськими спорудами підлягають задоволенню. Щодо відмови в задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину прибудови трьохстінок до житлового будинку, суд прийшов до вірного висновку, що відповідно до ч. 4 ст.357 ЦК України це право співвласника житлового будинку здійснювати у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову). Якщо ж майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім"ї, є їхньою спільною сумісною власністю (ч. 4 ст. 368 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та відмову в задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4

Доводи скарги ОСОБА_4 не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, та не можуть бути підставою для скасування вірного рішення в частині відмови в задоволенні її позову до ОСОБА_6, ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на частину прибудови до житлового будинку, вартістю 31 738,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.10.1986 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, який рішенням Сосницького районного суду від 18.09.2013 року було розірвано (а.с. 5, 29).

07.06.1988 року був придбаний житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, житловою площею 38,7 кв.м, за 8290 крб., що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Сосницької державної нотаріальної контори 07.06.1988 року, зареєстрованим в реєстрі № 740. Право власності за будинок зареєстровано за ОСОБА_1 в БТІ 07.06.1988 року (а.с.55-57).

Згідно рішення від 21.12.2007 року № 422 Сосницької селищної ради ОСОБА_1 надано дозвіл на прибудову трьохстінок до житлового будинку в АДРЕСА_1 за умови отримання будівельного паспорта. (а.с.60)

З висновку експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 03.07.2014 року № 823/824/14-24 вбачається, що вартість частини прибудови а-1, що складається з кухні (1- 4), площею 16,4 кв. м., ванної кімнати та туалету (1-1`), площею 2,8 кв. м., кладової (1-1), площею 4,8 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 становить 36 600 грн.

Прибудови до будинку, які здійснені в 1990 році та 2008 році не введені в експлуатацію, що також підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 03.07.2014 року № 823/824/14-24 про неможливість поділу прибудови до будинку.

Враховуючи викладене, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 стосовно того, що відмовляючи в задоволенні її позову, суд першої інстанції не врахував, що право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 було зареєстровано за її дочкою ОСОБА_1 в Сосницькому БТІ від 07.06.1988 року, оскільки будинок було придбано за кошти, які дочка отримала від ОСОБА_4 в сумі 4700 крб. СРСР та від ОСОБА_7 в сумі 4000 крб. СРСР, які були подаровані 30.07.1988 року.

Як вбачається, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що згідно з положеннями ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не надали належного і допустимого доказу на підтвердження того, що кошти, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, були подаровані ОСОБА_1 та в подальшому використані на придбання будинку.

Апелянтом ОСОБА_4 не доведено наявності порушення норм ст.ст. 212, 213, 214 ЦПК України, які є підставами для скасування рішення, як в цій частині, так і в частині не задоволення її позовних вимог, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано послався на відсутність правових підстав для визнання права власності на частину прибудови за умови надання коштів на будівництво прибудови до житлового будинку, а саме спальної кімнати, кладової, теплого коридору та тамбуру. Суд розглянув справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, як це регламентовано ст. 11 ЦПК України, позовних вимог щодо стягнення грошових коштів з власників будинку не заявлялось.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком місцевого суду щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання права спільної сумісної власності на 1/2 частину прибудови в домоволодінні та його розподілу між колишнім подружжям виходячи з наступного.

Предметом спору позовної заяви ОСОБА_1 є новостворене нерухоме майно, право власності на яке виникає по завершенні будівництва, прийняття його до експлуатації та з моменту його державної реєстрації.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 ЦК України, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно положень ст. 3 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Пункт 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за N 157/6445 (із змінами і доповненнями), реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації.

Ст. 19 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Як встановлюють положення ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Матеріали справи свідчать про те, що прибудова а-1, що складається з кухні (1- 4), площею 16,4 кв. м., ванної кімнати та туалету (1-1`), площею 2,8 кв. м., кладової (1-1), площею 4,8 кв. м., що знаходяться за адресою: смт. Сосниця, вул. Ювілейна, буд. 24 не введена в експлуатацію.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК, ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Виходячи з вищевикладеного апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково визнавши за нею та ОСОБА_6 право власності на будівельні матеріали та обладнання в рівних долях по 1/2 частині за кожним, використаних при будівництві прибудови а-1, що складається з кухні (1- 4), площею 16,4 кв. м., ванної кімнати та туалету (1-1`), площею 2,8 кв. м., кладової (1-1), площею 4,8 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною вартістю 36 600 грн.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1, то відповідно до правил ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, підлягає зміні розподіл судових витрат, а саме з ОСОБА_6 слід стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп. та 121 грн. 80 коп. за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2014 скасувати в частині відмови в задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання права спільної сумісної власності по 1/2 частині прибудови в домоволодінні та його розподілу між колишнім подружжям задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_6 право власності на будівельні матеріали та обладнання в рівних долях по 1/2 частині за кожним, використаних при будівництві прибудови а-1, що складається з кухні (1- 4), площею 16,4 кв. м., ванної кімнати та туалету (1-1`), площею 2,8 кв. м., кладової (1-1), площею 4,8 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною вартістю 36 600 грн.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп. та 121 грн. 80 коп. за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: