Ухвала суду № 40426506, 08.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" вересня 2014 р. м. Київ К/800/63365/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Бухтіярової І.О. Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуЛозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській областіна постанову та ухвалуХарківського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013у справі № 820/7190/13-аза позовомПриватного орендного сільськогосподарського підприємства «Агро-Мік»доЛозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській областіпроскасування рішення та зобов'язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Агро-Мік» звернулося до суду з позовом до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати рішення №115/31731183 від 16.07.2013 та зобов'язати Лозівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області поновити реєстрацію Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Агро-Мік» в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування з дати виключення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування від 01.01.2009 ПОСП «Агро-Мік» є платником ПДВ спеціального режиму оподаткування;

- відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання при відображенні в податковому обліку фінансово-господарських операцій з ПВП «Квадро» за квітень 2013 року, за результатами якої складено акт №871/22.1-04/31731183 від 19.06.2013;

- перевіркою встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового зобов'язання по податковій декларації (скороченій) за квітень 2013 року на 4 675 083, 42 грн.;

- актом перевірки встановлено, що позивач у квітні 2013 року отримав від ПВП «Квадро» передплату за соняшник у сумі 24 584 тис. грн., ПДВ 4 916,8 тис. грн., та зареєстрував в ЄРПН 29 податкових накладних від 30.04.2013 на суму ПДВ 4 916,8 тис. грн. з номенклатурою товару - передплата за соняшник загальною кількістю 5900,1 т. З урахуванням зазначених обставин та даних, наданих управлінням агропромислового розвитку Первомайської районної державної адміністрації Харківської області від 28.05.2013 № 04-09/215 щодо показників середньої врожайності соняшника, перевіряючі дійшли висновку про нереальність отримання позивачем необхідного обсягу врожаю соняшника в 2013 році, а тому контролюючий орган вважає, що позивач має право в декларації з ПДВ спеціального режиму відобразити операції з отримання попередньої оплати (авансу) за постачання сільськогосподарської продукції з майбутнього врожаю лише в обсягах, що відповідають власно засіяним земельним угіддям, а інший обсяг платник зобов'язаний відобразити в загальній податковій декларації з ПДВ. Внаслідок цього контролюючий орган дійшов висновку, що у платника питома вага обсягу поставок несільськогосподарських товарів/послуг протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів перевищує 25 відсотків, а тому на позивача не поширюється спеціальний режим оподаткування;

- за результатами вказаної перевірки (оскільки перевіркою встановлено, що у позивача питома вага несільськогосподарських товарів (послуг) протягом попередніх 12 послідовних податкових періодів перевищує 25%) Лозівською ОДПІ Міндоходів Харківської області було прийнято рішення №115/31731183 від 16.07.2013 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування з 01.05.2013.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що матеріалами справи не підтверджено наявність підстав для анулювання свідоцтва платника ПДВ спеціального режиму оподаткування, що свідчить про незаконність прийнятого відповідачем рішення, яким позивача виключено з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, та про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом поновлення реєстрації позивача в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування з дати виключення.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (як постачальником) та ПВП «Квадро» (як покупцем) укладено договір поставки № 15/4-13 від 15.04.2013, за умовами якого позивач зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити соняшник товарний врожаю 2013-2016 років. Відповідно до п. 3.3 названого договору поставки оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати грошових коштів. Позивачем було отримано передплату за вказаним договором на суму 23 375,4 тис. грн., (в тому числі, ПДВ 4 675,1 тис. грн.), що підтверджується матеріалами справи.

За змістом п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановлені п.209.11 ст.209 Податкового кодексу України.

Відповідно до вказаної норми, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею.

Таким чином, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно, єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (які також визначаються за відповідними групами класифікатора видів економічної діяльності).

Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості доводів відповідача про те, що питома вага обсягу поставок несільськогосподарських товарів/послуг протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів перевищує 25 відсотків, оскільки ці доводи контролюючого органу ґрунтуються не на дослідженні фінансово-господарської документації позивача за період, що підлягав перевірці, а на припущеннях щодо середньої врожайності соняшника позивача у 2013 році, та спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, не спростованим доводами касаційної скарги, що оскаржуване рішення про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування є незаконним і підлягає скасуванню, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом поновлення реєстрації позивача в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування з дати виключення.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді І.О. Бухтіярова

І.В. Приходько