Ухвала суду № 40426475, 08.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" вересня 2014 р. м. Київ К/800/26189/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Бухтіярової І.О. Приходько І.В.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Нижник О.М.від відповідачане з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової службина постановуЛуганського окружного адміністративного суду від 07.11.2011та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013у справі № 2а-8197/11/1270за позовомПублічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів»до1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби 2. Головного управління Державного казначейства України в Луганській областіпровизнання протиправною бездіяльність та стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією за вересень 2010 року ,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за вересень 2010 року, в сумі 2 539 894 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що оскаржувані судові рішення було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- позивачем подано до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року, якою було визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 2 539 894 грн.;

- податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2010 по 31.08.2010, за результатами якої складено довідку № 1583/08-3/00186513 від 29.12.2010;

- за результатами вищевказаної перевірки заявлена ВАТ «Стахановський завод феросплавів» сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за вересень 2010 року в сумі 2 539 894 грн. залишилася не підтвердженою.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення позову з огляду на те, що відповідачем не спростовано факт правомірного формування позивачем суми заявленої до бюджетного відшкодування за вересень 2010 року у розмірі 2 539 894 грн., що підтверджується постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.06.2010 про справі №2а-2697/11/1270.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків у спірних правовідносинах врегульовано положеннями як Закону України «Про податок на додану вартість», так і Податкового кодексу України.

За змістом пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Разом з тим, відповідно до пп. 7.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

За змістом п.200.15 ст.200 Податкового Кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, постановою Луганського окружного адміністративного по справі № 2а-2697/11/1270 від 24.06.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суд України 25.02.2013, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001018013/0 від 21.03.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 168 176 668 грн., за 22 податкові періоди з 2007 року по 2010 рік, в тому числі, за вересень 2010 року на суму 2 539 894 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в ході розгляду справи № 2а-2697/11/1270 перевірено та визнано такою, що відповідає дійсності первинну документацію, на підставі якої позивачем здійснювалася господарська діяльність у період з 2007 року по 2010 рік, протягом якого позивачем сформовано суму податкового кредиту з ПДВ на 168 176 668 грн., у тому числі, за вересень 2010 року на суму 2 539 894 грн. Крім того, встановлено, що станом на час апеляційного розгляду справи податковим органом висновок до державного казначейства не надано, а заявлена позивачем до відшкодування сума ПДВ за вересень 2010 року в сумі 2 539 894 грн. на рахунок платника у банку не перерахована.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Проте, на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» про часткову відмову від позову, з посиланням на факт вирішення спору в частині стягнення коштів у позасудовому порядку, шляхом погашення суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за вересень 2010 року у розмірі 2 539 894 грн. (спір з приводу якого є предметом судового розгляду у цій справі).

Представник позивача у судовому засіданні касаційної інстанції вказане клопотання підтримав.

Відповідно до ст.219 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2, 4 ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Умовою прийняття судом відмови від позову, як встановлено статтею 113 цього Кодексу, є відсутність порушення такою відмовою прав, свобод чи законних інтересів інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що заява позивача не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, та факт вирішення спору в цій частині в позасудовому порядку, судова колегія дійшла висновку про можливість прийняття відмови позивача від позову в частині вимог про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за грудень 2007 року у розмірі 2 539 894 грн.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрити провадження.

Частиною 1 ст.228 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, установлених статтями 155 і 157 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Таким чином, у зв'язку з частковою відмовою позивача від позовних вимог (про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за вересень 2010 року у розмірі 2 539 894 грн.) постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 в цій частині слід визнати такими, що втратили законну силу, та закрити провадження у справі в цій частині вимог, а в решті - постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.112, п.2 ч.1 ст.157, ст.ст. 219, 221, 223, 224, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Прийняти відмову Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» від позову в частині вимог про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за вересень 2010 року у розмірі 2 539 894 грн.

3. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за вересень 2010 року у розмірі 2 539 894 грн. визнати такими, що втратили законну силу, та провадження у справі в цій частині закрити.

4. В іншій частині - постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 залишити без змін.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді І.О. Бухтіярова

І.В. Приходько