Ухвала суду № 40426420, 01.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2014 року м. Київ К/800/52586/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року

у справі № 816/3090/13-а

за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Лікон-Крембуд»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування наказів, скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство «Виробничо-комерційне підприємство «Лікон-Крембуд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року, позов задоволено. Визнано противними та скасовано накази Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про проведення перевірки від 18.03.2013 року №1195 та від 04.02.2013 року №533. Визнано протиправними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області по проведенню документальних позапланових перевірок Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Лікон-Крембуд», за наслідками яких складені акти від 15.02.2013 року №1500/15.2-05/33082059 та від 29.03.2013 року №2909/15.2/33082059. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.03.2012 року №0001991502/503, від 30.04.2013 року №0003041502/843.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо правомірності декларування показників з податку на додану вартість з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.11.2012 року по 31.11.2012 року, відповідачем складено акт від 29.03.2013 року №2909/15.2-08, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 року № 0003041502/843, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 4 026, 30 грн., у тому числі 2 684, 20 грн. - за основним платежем, 1 342, 10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо правомірності декларування показників з податку на додану вартість з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, відповідачем складено акт від 15.02.2013 року №1500/15.2-05/33082059, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року №0001991502/503, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 18 750, 00 грн., у тому числі 15 000, 00 грн. - за основним платежем, 3 750, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо протиправності дій податкового органу щодо проведення позапланових невиїзних документальних перевірок позивача і, як наслідок, неправомірного прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В силу п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Отже, позапланова виїзна перевірка, яка визначена пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, здійснюється за умови наявності податкової інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства та у разі, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставами для проведення перевіркок ПП «Виробничо-комерційне підприємство «Лікон-Крембуд» було визначено пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Однак податковим органом не вжито заходів щодо направлення позивачу відповідних письмових запитів з пропозицією надати пояснення та їх документальні підтвердження, оскільки на виконання вимог ухвали суду першої інстанції доказів складення та направлення таких запитів відповідач не надав.

Додані до матеріалів справи копії наказів та повідомлень про проведення перевірок не свідчать про належне виконання відповідачем приписів вищевказаної норми.

Отже, встановлені судами попередніх інстанцій факти протиправності наказів на проведення перевірок та дій по їх проведенню, за наслідками яких складено акти, вказують на неможливість оцінювання цих актів як належних документів, що свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Тож судом першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, оцінено правомірність призначення та проведення перевірки та прийнято рішення про протиправність наказу про призначення перевірки та дій щодо її проведення.

Юридичним наслідком прийняття такого судового рішення є відсутність податкової перевірки як юридичного факту. За відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними податкових повідомлень, прийнятих за наслідками таких перевірок, також підлягають задоволенню.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року у справі № 816/3090/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

М.В.Сірош