Рішення № 40425420, 10.12.2013, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/2289/13-ц

провадження № 2/179/773/13

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 р. Магдалинівський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого - судді Новік Д.І.

при секретарі - Кривошлик І.Ю.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за первісною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що він має у власності земельну ділянку, площею 10,687 га, розташовану на території Почино-Софіївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту на право власності на землю серії III-ДП № 000201, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 12852 від 06 березня 2003 року. 12 квітня 2007 року між ним, як власником земельної ділянки та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки. За період дії договору позивач вважає, що з боку відповідача допущені порушення умов договору та діючого законодавства. Так, п. 2.2. договору оренди та додатком №1 (розрахунок орендної плати) передбачено строк виплати орендної плати з 01 січня по 31 грудня кожного року. В порушення умов договору відповідачем частково виплачена йому орендна плата за 2012 рік тільки 07 листопада 2013 року, разом з орендною платою за 2013 рік. За 2012 рік йому було видано 1000 кг. пшениці, 1000 кг. ячменя, 500 кг. кукурудзи, 100 кг. цукру, 20 л. олії. До цього часу відповідачем недодано 200 кг. соняшника. За отримання орендної плати 2012 та 2013 років він розписався в одній відомості. В зв'язку з чим, позивач враховуючи вимоги ст.ст. 526, 651 ЦК України та ст.ст. 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», а також ті обставини, що на протязі всього 2013 року він безліч разів звертався до відповідача з метою отримання орендної плати за минулий рік та відповідачем порушуються умови договору оренди земельної ділянки, і він як власник земельної ділянки, не має бажання продовжувати договірні відносини, просить суд розірвати вказаний договір орендної земельної ділянки від 12 квітня 2007 року.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, при цьому не заперечував, що дійсно орендну плату за 2012 рік він отримав, однак не у повному обсязі у вигляді недодавання йому 200 кг. соняха, або в замін цього 20 л. олії, та за 2013 рік він отримав як вказано у наданій представником відповідача відомості у вигляді 1000 кг. пшениці, 1000 кг. ячменю, 2 мішки цукру, 500 кг. кукурудзи, за яку він ще не розписався у відомості, при цьому сонях він за 2013 рік не отримав до цього часу. Бажає розірвати договір оренди земельної ділянки у зв'язку з істотним, систематичним порушенням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки стосовно своєчасності виплати орендної плати, при цьому бажає самостійно обробляти свою земельну ділянку, однак із письмовими заявами з цього приводу до відповідача не звертався.

Представник відповідача - ОСОБА_2, що діє на підставі угоди про представництво клієнта адвокатом від 03 грудня 2013 року (а.с. 13, 14) у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволені позову, посилаючись на те, що істотних, систематичних порушень умов договору оренди земельної ділянки як то вимагає діюче законодавство не має, при цьому за 2013 рік сонях позивачу не видано, у зв'язку з тим, що 2013 рік ще не закінчився і він обов'язково буде виданий позивачу до закінчення 2013 року. Також, пояснив, що сонях за 2012 рік буде видано позивачу як то він забажає чи у вигляді 200 кг. соняха, чи то у вигляді 20 літрів олії, та просить суд врахувати той факт, що 2012 рік був тяжким та не урожайним, надавши суду відомості про сплату відповідачем позивачу орендної плати за всі роки дії договору оренди земельної ділянки (а.с. 16). Крім того, представник відповідача пояснив, що позивач до відповідача із письмовими заявами про розірвання договору оренди земельної ділянки чи внесення в нього будь-яких змін стосовно розміру, часу виплати орендної плати не звертався.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

На підставі ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, при цьому кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оренду землі» зі змінами станом на моменту укладення договору, який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, а також нормами Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3) є власником земельної ділянки площею 10,687 га, розташованої на території Почино-Софіївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту на право власності на землю серії III-ДП № 000201, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 12852 від 06 березня 2003 року.

12 квітня 2007 року між позивачем, як власником земельної ділянки та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстрований Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за № 040812302318 від 12 грудня 2008 року (а.с. 5-10), строком дії на 7 років, відповідно до п.2.3 починаючи з дати його державної реєстрації в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Магдалинівському відділі Дніпропетровської філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», зі сплатою орендної плати за кожен календарний рік терміну дії Договору відповідно до розрахунків по орендній платі викладених в щорічному додатку до Договору від 12 квітня 2007 року, який є невід'ємною частиною договору.

Орендна плата згідно Договору, та домовленості між сторонами була визначена натуральною формою, що відповідає грошовій формі встановленої в договорі. Склад її визначається відповідно до Додатку, який є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки. По згоді сторін, орендар виконував своє зобов'язання з виплати орендної плати в натуральній формі, що сторонами не оспорюється та доказуванню відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягає.

При цьому згідно п. 2.2 Договору оренди та Додатку № 1, а також щорічного додатку до нього (а.с. 4, 5-9, 10) розмір орендної плати визначається за домовленістю між Сторонами, вказується в розрахунку /повинне коригуватися згідно індексації грошової оцінки землі та вимог чинного законодавства) і не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством та строк виплати орендної плати з 01 січня по 31 грудня кожного року.

Окрім цього договір оренди передбачає про розмір плати за використання земельної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивач вважає, що орендарем порушені істотні умови договору оренди, оскільки оплату орендної плати відповідач здійснював не своєчасно та до цього часу йому не видано за 2012 рік 200 кг. соняха, або 20 літрів олії, та за 2013 рік йому до цього часу не видано сонях як то передбачено договором оренди земельної ділянки, при цьому решта орендної плати в натуральній формі як за 2012 рік так і за 2013 рік йому видано в повному обсязі, що підтверджується пояснення самого позивача в судовому засіданні, представника відповідача та наданими ним відомостями по виплаті орендної плати позивачу (а.с. 16).

Також, судом враховується і той факт, що 2012 рік для урожаю соняха був тяжким та не урожайним, у зв'язку з погодними умовами.

Крім того, судом враховується і те, що договором оренди земельної ділянки дія договору оренди земельної ділянки припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із Сторін внаслідок не виконання другою Стороною обов'язків, передбачених Договором, при цьому розірвання цього Договору в односторонньому порядку не допускається, однак позивач до звернення до суду з даним позовом до відповідача із письмовими заявами не звертався для врегулювання спору в досудовому порядку та доказів такого звернення суду відповідно до ст. 60 ЦПК України не надавав.

Згідно до ст. 90 Земельного Кодексу України, яка регламентує права власників земельних ділянок власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Стаття 93 того ж Кодексу дає поняття «Права оренди земельної ділянки», згідно якої право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. При цьому земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам, за короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Відмічено, що Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи і відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, а також обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказуванню.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, при цьому волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 407 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Згідно до ст. 408 ЦК України строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ст. 412 ЦК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється також у разі спливу строку, на який було надано право користування, а також може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

У відповідності до 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Так, відповідно до тлумачень ст. 651 ЦК України однією із підстав зміни або розірвання договору є істотне порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору, при цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Позивач як у своєму позові так і в судовому засіданні вказує на істотне та систематичне порушення умов договору оренди земельної ділянки стосовно повної виплати орендної плати за 2012 рік та 2013 рік, однак, однак відповідно до ст. 60 ЦПК України належних та допустимих доказів суду на підтвердження вказаних ним обставин не надав, в той час як представником відповідача надано відомості з виплати орендної плати позивачу за всі роки дії договору оренди земельної ділянки, із яких не вбачається про істотне та систематичне невиконання умов договору оренди земельної ділянки відповідачем стосовно своєчасності виплати орендної плати.

При цьому суд також враховує і те, що пункт оспорюваного Договору стосовно порядку розірвання договору оренди записаний згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, де вказано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних спірних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень в судовому засіданні, позивач, заявляючи позов, посилається на несвоєчасне виконання відповідачем обов'язків орендаря, які передбачені ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі», а саме своєчасності виплати орендної плати, що є істотним на його думку порушенням умов договору оренди, при цьому позивач не наводить яка йому завдана шкода і чого він позбавлений внаслідок істотного порушення відповідачем умов договору, в той час як судом встановлено, що позивач не доотримав 200 кг. соняха за 2012 рік та за 2013 рік до цього часу його взагалі не отримав, оскільки строк виплати орендної плати за 2013 рік ще не закінчився і тому суд вважає, що недоотримання 200 кг. соняха за 2012 рік, або взамін 20 літрів олії, не є істотним та систематичним порушенням умов договору оренди земельної ділянки відповідачем, так як решта орендної плати розмір якої є суттєво більшим позивачем за 2012 рік та 2013 рік отримано в повному обсязі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суду не надано об'єктивних доказів, що відповідачем істотно та систематично порушується договір в частині своєчасності сплати розміру орендної плати, що має особливо суттєве значення, це одна із головних частин умов договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не суперечать діючому на час укладення договору законодавству.

Судом в судовому засіданні не встановлено істотних та систематичних порушень відповідачем умов договору оренди земельної ділянки. Умови в договорі оренди відповідають обставинам справи, вимогам закону і тому рішенням необхідно відмовити позивачеві у позові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 407, 408, 412, 610, 611, 626-629, 638, 651, 654, 759 ЦК України, Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року, ст.ст. 3, 5-8, 10, 11, 57-66, 88, 208-210, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а у разі проголошення рішення у відсутності особи, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий : суддя Д.І. Новік