Ухвала суду № 40424405, 08.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/712/14 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

08 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Борисюк Л.П., Собківа Я.М., секретаря Чепурко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТЕК будівельна та торгова компанія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.11.2011 року по 30.09.2013 року, по взаємовідносинах з ТОВ "Грюн Вальд", ТОВ "Техно-Еліт", ТОВ "Тесей ЛТД", ТОВ "Комерційна Фірма "Горизонталь", ТОВ "Онікс Компані ЛТД", ТОВ "Альянс Груп", ТОВ "Будінвестмент", за результатом якої складено відповідний Акт від 04.12.2013 року №2136/26-59-22-01-18/31958298 (длі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1,а.с.11-60).

Перевіркою встановлено порушення вимог пп.138.1.1. п.138.1 ст. 138, п.138.2. ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ним на 115822,00 грн. суми податку на прибуток за період з 01.11.2011 року по 30.09.2013 року, у тому числі за 2011 рік - на 45092,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - на 38469,00 грн., за 2012 рік - на 70730,00 грн.; п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1-200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ним на 1159725,00 грн. суми податку на додану вартість за період з 01.11.2011 року по 30.09.2013 року, у тому числі за листопад 2011 року - на 39211,00 грн., за серпень 2012 року - на 9720,00 грн., за вересень 2012 року - на 44417,00 грн., за жовтень 2012 року - на 8719,00 грн., за листопад 2012 року - на 4505,00 грн., за червень 2013 року - на 69799,00 грн., за липень 2013 року - на 114100,00 грн., за серпень 2013 року - на 229085,00 грн., за вересень 2013 року - на 640169,00 грн.

На підставі вищезазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.12.2013 року №№0008082201, 0008072201, копії яких також наявні в матеріалах справи (Т.1,а.с.9,10), та якими збільшено на 1739587,50 грн. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 1159725,00 грн. за основним платежем та на 579862,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та на 173733,00 грн. з податку на прибуток/доходи/ приватних підприємств, у тому числі на 115822,00 грн. за основним платежем та на 57911,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, відповідно.

Згідно із ст. 1, частиною першою ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження виконання Позивачем та його контрагентами своїх господарських зобов'язань, Позивачем оформлено та надано всі необхідні первинні документи: видаткові та податкові накладні, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за відповідні періоди, товарно-транспортні накладні, Договірні ціни на будівництво, Картки рахунку:3711, Акти приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди, Договори підряду та субпідряду, Виписки з рахунків, Договори поставки, Реєстри виданих та отриманих податкових накладних, укладення Договорів спрямовано на реальне настання правових наслідків, вони відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Про відсутність факту здійснення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарських операцій, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників таких операцій (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в його Листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Відповідачем до судів першої та апеляційної інстанцій будь-яких доказів на підтвердження зазначеного та/або відповідних судових рішень щодо визнання Договорів між Позивачем і його контрагентами недійсним не надано, у зв'язку з чим, не доведено «безтоварності», укладених Позивачем з його контрагентами правочинів, а посилання Відповідача на Акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів Позивача, як на підставу «безтоварності» здійсненних ним господарських операцій є необґрунтованими, оскільки в зазначених Актах жодних висновків, крім встановлення факту неможливості проведення зустрічних перевірок бути не може.

Крім того, за Висновком експерта за результатами проведення експертного - економічного дослідження №20/14-23 від 17.02.2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.3, а.с.49-65), необґрунтованим є висновок Акта щодо заниження Позивачем податків на прибуток та на додану вартість, сформованих при проведенні поставок товарів, робіт, послуг від його контрагентів.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 11.08.2014 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.