Ухвала суду № 40423290, 22.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"22" квітня 2014 р.

справа № 0870/10429/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченівському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2013 р. у справі № 0870/10429/12

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

до Українсько-Турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Ізміт»

про застосування арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, -

встановив:

05 листопада 2012 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, просив накласти арешт на всі кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізміт» (код ЄДРПОУ 24510993), які знаходяться в установах банку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постанова суду вмотивована тим, що позивачем не доведено документально наявність у відповідача на час судового засідання у суді першої інстанції заборгованості зі сплати орендної плати за вересень 2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Просить скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що самостійне зменшення зобов’язання з орендної плати за землю відповідачем шляхом подання уточнюючого розрахунку не спростовує наявності боргу у підприємства, зазначає також що позивачем виконано всі дії по встановленню майна боржника.

У судове засідання представники учасників процесу не з’явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Дослідивши обставини справи, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності та перебуває на обліку у позивача.

30.01.2012 року відповідачем до позивача подано Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), в якій самостійно визначив зобов’язання з орендної плати на 2012 рік у сумі 258291,11 грн. з щомісячним платежем 21524,26 грн.

В зв’язку з несплатою грошового зобов’язання позивачем направлено відповідачеві податкову вимогу форми «Ю» від 07.06.2012 року на суму 65571,29 грн., яка ґрунтується на зобов’язанні зі сплати орендної плати за землі державної або комунальної власності.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до облікової картки Українсько-Турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Ізміт» (зворотній бік, скорочена форма) станом на 26.12.2012 року, в якій відображено стан розрахунків відповідача з бюджетом зі сплати орендної плати за землі державної або комунальної власності (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов’язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше) відповідачем самостійно зменшено визначене зобов’язання з орендної плати за землю на суму 21524,26 грн. по терміну сплати 30.09.2012 року та на суму 21524,26 грн. по терміну сплати 30.10.2012 року.

Відповідно до пп.20.1.16 – 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби України мають право: звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом; звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;

Матеріали справи не містять відомостей щодо того, що позивачем в повному обсязі виконані вимоги приписів вищевказаної статті Податкового кодексу України в частині встановлення рухомого та нерухомого майна боржника яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального та процесуального права, тому постанову суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.198, ст.200, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2013 р. у справі № 0870/10429/12 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, відповідно до ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун