Вирок № 40422492, 04.09.2014, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/97/14-к

Провадження № 1-кп/395/14/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2014 рокум. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Забуранного Р.А.

при секретарі Таран С.М.

за участю прокурора Постернака І.В., представника потерпілого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в приміщенні суду кримінальне провадження № 1-кп/395/14\2014, що зареєстроване в ЄРДР 16.08.2013 року за № 12013120220000589 по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новомиргорода, Кіровоградської області, українеця, громадянина України, освіта середня, приватного підприємця, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України ,-

ВСТАНОВИВ:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_3, 15.08.2013 року близько 23 год. на літньому майданчику кафе «Фараони» в м. Новомиргороді по вул. Поповкіна затіяв сварку з відвідувачем кафе ОСОБА_4. Під час сварки ОСОБА_3, проявляючи злочинну самовпевненість, не зважаючи на стан сп'яніння ОСОБА_4, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень останньому, схопив його за футболку в області грудей та відштовхнув від себе, від чого останній впав на землю.

У результаті падіння ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої внутрішньочерепної травми в формі струсу головного мозку, гематоми правої тім'яної ділянки голови, які згідно висновку експерта № 154 від 23.09.2013 року відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, більше 6 днів, та гематоми внутрішньої поверхні лівої ступні, закритого внутрішньо суглобового перелому зовнішньої лодишки та заднього краю великогомілкової кістки з підвивихом ступні зовні, відносяться до категорії середніх, що спричинили тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня.

Висновки суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення ґрунтуються на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи: показаннях обвинуваченого, потерпілого, свідків, письмових доказах.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України не визнав та показав, що 15.08.2013 року , близько 23 години перебував у барі «Фараони в м. Новомиргороді по вул. Поповкіна на літньому майданчику, у стані алкогольного сп'яніння не перебував, оскільки в цей вечір керував транспортним засобом. В цей час у вказаному закладі відпочивав потерпілий з своїм знайомим, вони перебували у стані сильного алкогольного сп'яніння, вели себе зухвало та приставали до відвідувачів. Оскільки вони раніше з потерпілим були знайомі то ОСОБА_4 почав чіплятися і до нього та намагався його ударити. Він потерпілому тілесних ушкоджень не наносив і коли між ними виник конфлікт то потерпілий намагаючись нанести йому удар взяв його за футболку та від цього, оскільки потерпілий оступився, вони разом упали з бордюра літнього майданчика кафе у результаті чого він після падіння перебував над потерпілим та останній отримав тілесне ушкодження від падіння.

Суд, критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_3 про непричетність до вчинення кримінального правопорушення, оскільки його показання не логічні не послідовні та суперечать слідуючим доказам у справі.

Потерпілий по справі ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що 15.08.2013 року, близько 22 години прийшов із своїм товаришем у бар «Фараони в м. Новомиргороді по вул. Поповкіна де вони випили по 50 грам горілки та через 10-15 хвилин до бару прийшла його дівчина ОСОБА_5 щоб їх забрати. В цей час між його дівчиною, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виникла сварка. Він словесно почав захищати свою дівчину, стоячи біля східців бару. Коли повернувся лицем до відвідувачів бару, які відпочивали відчув удар в область внутрішньої сторони лівої ноги від чого упав і ОСОБА_3 сів зверху нього та наніс йому удар рукою в область лиця. В результаті вказаного він отримав тілесні ушкодження легкого та середнього ступеня тяжкості та вимушений був тривалий час лікуватися.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_5, показала, що 15.08.2013 року, до неї у гості приїхав її хлопець ОСОБА_4, який у вечірній час відпочивав у неї удома з своїм знайомим та вживали спиртні напої. Пізно ввечері вони пішли у бар «Фараони», що в м. Новомиргороді по вул. Поповкіна. Близько 11 години 50 хвилин вона зателефонувала ОСОБА_4 та дізнавшись, що вони відпочивають у барі пішла до них. Коли вони вже виходили з бару то до них підійшов ОСОБА_3, який перебував у стані алкогольного сп'яніння та почав приставати до ОСОБА_4, якому вона раніше розповіла, що ОСОБА_3 їй грубив та між ними виникла сварка. В цей момент ОСОБА_3 підійшов ззаду ОСОБА_7 та наніс йому удар з середини по лівій нозі, потім обійшов його взяв за футболку ударив і кинув потерпілого ОСОБА_3 сів зверху та почав його бити рукою по лицю після чого їх розборонили, викликали швидку допомогу, яка доставила ОСОБА_7 до лікарні.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні показали, що 15.08.2013 року , близько 23 години відпочивали у барі «Фараони в м. Новомиргороді по вул. Поповкіна на літньому майданчику. До бару зайшов потерпілий з своїм знайомим, вони перебували у стані сильного алкогольного сп'яніння. Потерпілий вів себе зухвало та всіх провокував на бійку. Почав чіплятися до ОСОБА_3, намагався його ударити та в цей момент вони спільно упали ОСОБА_7 потягнув за футболку за собою ОСОБА_3 Після чого ОСОБА_3 встав та ОСОБА_5 намагалася його вдарити.

Вище викладені обставини також підтверджуються письмовими доказами у справі:

-протоколом прийняття заяви від 16.08.2013 року від представника лікарні про звернення з мед допомогою потерпілого до лікарні з діагнозом закритого перелому голіностопного суставу;

- протоколом прийняття заяви від 17.08.2013 року від потерпілого про спричинення йому тілесних ушкоджень у барі «Фараони»;

- висновком судово - медичної експертизи № 154 від 23.09.2013 року у відповідності до якої на тілі гр. ОСОБА_4, згідно медичної картки стаціонарного хворого №15919, виявлені слідуючі тілесні ушкодження: тупа внутрішньочерепна травма в формі струсу головного мозку, гематома правої тім'яної ділянки голови; гематома внутрішньої поверхні лівої ступні, закритий внутрішньосуглобовий перелом зовнішньої лодижки та заднього краю великогомілкової кістки з підвивихом ступні ззовні; тілесні ушкодження у вигляді тупої внутрішньочерепної травми в формі струсу головного мозку, гематоми правої тім'яної ділянки голови виникли від не менше однієї травматичної дії тупого предмета, можуть відповідати вказаному строку і відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, більше 6 днів; тілесні ушкодження у вигляді закритого внутрішньосуглобового перелому зовнішньої лодижки та заднього краю великогомілкової кістки з підвивихом ступні ззовні виникли в результаті підвертання ступні ззовні, можуть відповідати строку, вказаному в постанові і відносяться до категорії середніх, що спричинили тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.10.2013 року з участю потерпілого ОСОБА_4, у відповідності до якого останній показав та розповів про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.11.2013 року з участю ОСОБА_5 у відповідності до якого остання показала та розповіла про обставини спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень з фотододатками;

- висновком судово - медичної експертизи № 189 від 06.12.2013 року у відповідності до якої на тілі ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження, а саме: тілесне ушкодження у вигляді тупої внутрішньочерепної травми в формі струсу головного мозку, гематоми правої тім'яної ділянки голови виникли від травматичної дії тупого предмета. Локалізація ушкодження доступна для спричинення його власноручно. На даному ушкодженні відобразились загальні ознаки дії тупого предмета. Індивідуальні особливості контактуючої поверхні травмуючого предмета не відобразились. В момент отримання даного ушкодження положення потерпілого та особи, що спричиняла ушкодження могло бути самим різноманітним. Судово-медичних даних, що свідчили б про силу травматичної дії, послідовність та направлення, немає. Після отримання даного тілесного ушкодження потерпілий міг чинити будь-які самостійні дії, переміщатись, кричати - звати на допомогу. За умови втрати свідомості дана можливість виключається. В протоколах слідчих експериментів від 22.10.2013 року та від 18.11.2013 року вказано, що потерпілий ОСОБА_4 отримав неодноразові удари в область голови та обличчя, що не в повній мірі відповідає кількості тілесних ушкоджень виявлених в області голови ОСОБА_4; згідно даних спеціальної літератури тілесне ушкодження у вигляді закритого внутрішньосуглобового перелому зовнішньої лодижки та заднього краю великогомілкової кістки з підвивихом лівої ступні ззовні виникло по абдукціоно-еверсійному типу, тобто при підвертання ступні до ззовні. Не могло бути спричинене власноручно. Не могло виникнути при обставинах вказаних в протоколах слідчих експериментів від 22.10.201З року та від 18.11.2013 року, а саме від локальної травматичної дії в область лівого гомілково-стопного суглобу. Після отримання даного тілесного ушкодження можливість потерпілим виконувати будь-які самостійні дії, переміщатись, кричати звати на допомогу не виключається,

- висновком судово - медичної експертизи № 472 від 30.12.2013 року у відповідності до якого у ОСОБА_4 були наступні тілесні ушкодження: поєднана закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, забита рана і крововилив в тім'яній області, закрита травма лівого гомілковостопного суглоба з внутрішньосуглобовим переломом заднього краю великогомілкової кістки лівої гомілки, косим переломом зовнішньої кісточки зі зміщенням назад і догори, розривом міжберцового сіндесмозу і вивихом таранної кістки назовні, синець внутрішньої поверхні лівого гомілковостопного суглоба; вказані ушкодження в області лівого гомілковостопного суглоба могли бути заподіяні при механізмі, зазначеному потерпілим ОСОБА_4 внаслідок удару ногою у взутті в область внутрішньої поверхні лівого гомілковостопного суглоба з подальшим ривком вправо і донизу. При цьому, в місці безпосередньому місці ударного впливу (внутрішня кісточка лівої гомілки) утворився синець і виникло підвернення стопи назовні. Вказане підвернення згодом посилилося при ривку тіла потерпілого вправо і донизу, що й призвело до утворення внутрішньосуглобного перелому заднього краю великогомілкової кістки лівої гомілки, косого перелому зовнішньої кісточки зі зміщенням назад і догори, розриву Синдесмоз і вивиху таранної кістки назовні. Таким чином, перерахований вище комплекс ушкоджень в області лівого гомілковостопного суглоба має єдиний механізм; ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку та забитої рани з крововиливом тім'яної області у гр. ОСОБА_4 заподіяні ударним впливом тупого твердого предмета (предметів) яким могла бути нога у взутті, стиснута в кулак кисть. Можливість заподіяння зазначених ушкоджень внаслідок самовільного падіння виключається (зазначена область при мимовільному падінні не піддається травматичного впливу), тілесні ушкодження у гр ОСОБА_4: поєднана закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, забита рана і крововилив в тім'яній області; закрита травма лівого гомілковостопного суглоба з внутрішньосуглобовим переломом заднього краю великогомілкової кістки лівої гомілки, косим переломом зовнішньої кісточки зі зміщенням назад і догори, розривом Синдесмоз і вивихом таранної кістки назовні, синці внутрішньої поверхні лівого гомілковостопного суглоба заподіяні незадовго до звернення до лікувального закладу і, таким чином, могли утворитися 16.08.2013 р.; тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_4 у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, забитої рани і синці тім'яної області - були небезпечними для його життя, викликали короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів, але не більше ніж три тижні (21 день), відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я; тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_4 у вигляді закритої травми лівого гомілковостопного суглоба з внутрішньосуглобовим переломом заднього краю великогомілкової кістки лівої гомілки, косим дереломом зовнішньої кісточки зі зміщенням назад і догори, розривом Синдесмоз і вивихом таранної кістки назовні, синці внутрішньої поверхні лівого гомілковостопного суглоба - були небезпечними для його життя, спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більше 21 дня), відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення ґрунтуються на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи, його показання щодо непричетності до вчинення кримінального правопорушення повністю спростовуються послідовними та логічними показаннями потерпілого, свідків та вищевказаними письмовими матеріалами кримінальної справи та безсумнівно переконують суд у висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України, а саме необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Отже, дії ОСОБА_3 необхідно перекваліфікувати із ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України, оскільки у ході судового розгляду у справі не встановлено достатніх та допустимих доказів наявності у діях ОСОБА_3 умислу на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4

Суд, критично ставиться до показань потерпілого та свідка ОСОБА_5 щодо обставин подій, які мали місце біля бару «Фараони» в м. Новомиргороді Кіровоградської області по вул.. Поповкіна 15.08.2013 року, близько 23 години, оскільки надані в судовому засіданні показання інших свідків та вищевказані письмові матеріали справи спростовують їх доводи.

Крім того, суд критично ставиться до висновку судово - медичної експертизи № 472 від 30.12.2013 року, в частині визначення механізму спричинення ОСОБА_4 тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, оскільки остання проводилася на підставі показань потерпілого ОСОБА_4 та медичної документації без наявності інших письмових матеріалів справи.

В процесі судового розгляду у справі потерпілим ОСОБА_4 по справі заявлено цивільний позов у відповідності до якого останній просив суд стягнути з ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди кошти у розмірі 7044,89 гривень, які потрачені на лікування та 67575 гривень у рахунок відшкодування не отриманої заробітної плати, 50 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Прокурор та представник потерпілого в судовому засіданні підтримали позов та просили суд задовольнити його у повному обсязі.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні позову не визнали та просили відмовити у його задоволенні.

Заслухавши згадані пояснення, суд вважає за необхідне, задовольнити позов потерпілого частково зі слідуючих обставин.

Вирішуючи питання про позов у справі, в частині стягнення матеріальної шкоди, суд враховує, що неправомірними діями ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 спричинена матеріальна шкода, яка виразилася у понесенні останнім витрат на своє лікування, тому позов ОСОБА_4 до обвинуваченого в частині стягнення матеріальної шкоди, а саме витрат на лікування у розмірі 7044,89 гривень підлягає беззаперечному задоволенню, оскільки вказані витрати підтверджено відповідними письмовими доказами.

Що стосується стягнення матеріальної шкоди в частині втрати заробітку потерпілим у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень, то суд не вбачає підстав для задоволення позову у цій частині, оскільки ОСОБА_4 та його представником не надано до суду належних та допустимих доказів, що на момент отримання тілесного ушкодження, ОСОБА_4 був працевлаштований та відповідно отримував заробітну плату чи ним було укладено трудову угоду.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 (із змінами і доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова) оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

У судовому засіданні безсумнівно встановлено, що внаслідок винних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 спричинена моральна шкода, яка виразилася у тому, що під час отримання тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_4 переніс фізичний біль, пережив емоційний стрес, що супроводжувався почуттям страху за своє життя, приниження гідності, образи, обурення та фізичної безпорадності, вимушений був адаптуватися до нових, дискомфортних умов існування та життєдіяльності, зокрема постільний режим, обмеженість рухів, залежність від зовнішньої допомоги. Впродовж періоду лікування ОСОБА_4 почувався як джерело клопоту та обмежень життя для близьких родичів, які допомагали в одужанні та витрачали власний час та сили на турботу.

За таких обставин, суд вважає за необхідне частково задовольнити позов потерпілого в частині стягнення моральної шкоди та вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого 20 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає фактичним обставинам справи та тяжкості заподіяних потерпілому травм.

При призначенні покарання ОСОБА_3, суд враховує тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, його стан здоров'я та сімейний стан, те, що останнім було вчинено злочин невеликої тяжкості, особу винного, який за місцем проживання характеризується з посередньої сторони, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_3, суд не знаходить.

Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки, а так само конкретні обставини скоєння кримінального правопорушення, поведінки потерпілого, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства і можливим на підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання його звільнити з випробуванням та зобов'язати у відповідності до ст. 76 КК України періодично з'являтися в органи кримінально - виконавчої інспекції для реєстрації та повідомляти їх про зміну місця проживання, роботи.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, зобов'язавши його у відповідності до ст. 76 КК України періодично з'являтися в органи кримінально - виконавчої інспекції для реєстрації та повідомляти їх про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 - 7044,89 гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, всього стягнути шкоду у розмірі 27044,89 гривень.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Новомиргородський районний суд Кіровоградської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Р. А. Забуранний

копія

Справа № 395/97/14-к

Провадження № 1-кп/395/14/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2014 рокум. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Забуранного Р.А.

при секретарі Таран С.М.

за участю прокурора Постернака І.В., представника потерпілого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в приміщенні суду кримінальне провадження № 1-кп/395/14\2014, що зареєстроване в ЄРДР 16.08.2013 року за № 12013120220000589 по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новомиргорода, Кіровоградської області, українеця, громадянина України, освіта середня, приватного підприємця, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України ,-

ВСТАНОВИВ:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_3, 15.08.2013 року близько 23 год. на літньому майданчику кафе «Фараони» в м. Новомиргороді по вул. Поповкіна затіяв сварку з відвідувачем кафе ОСОБА_4. Під час сварки ОСОБА_3, проявляючи злочинну самовпевненість, не зважаючи на стан сп'яніння ОСОБА_4, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень останньому, схопив його за футболку в області грудей та відштовхнув від себе, від чого останній впав на землю.

У результаті падіння ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої внутрішньочерепної травми в формі струсу головного мозку, гематоми правої тім'яної ділянки голови, які згідно висновку експерта № 154 від 23.09.2013 року відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, більше 6 днів, та гематоми внутрішньої поверхні лівої ступні, закритого внутрішньо суглобового перелому зовнішньої лодишки та заднього краю великогомілкової кістки з підвивихом ступні зовні, відносяться до категорії середніх, що спричинили тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня.

Висновки суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення ґрунтуються на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи: показаннях обвинуваченого, потерпілого, свідків, письмових доказах.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України не визнав та показав, що 15.08.2013 року , близько 23 години перебував у барі «Фараони в м. Новомиргороді по вул. Поповкіна на літньому майданчику, у стані алкогольного сп'яніння не перебував, оскільки в цей вечір керував транспортним засобом. В цей час у вказаному закладі відпочивав потерпілий з своїм знайомим, вони перебували у стані сильного алкогольного сп'яніння, вели себе зухвало та приставали до відвідувачів. Оскільки вони раніше з потерпілим були знайомі то ОСОБА_4 почав чіплятися і до нього та намагався його ударити. Він потерпілому тілесних ушкоджень не наносив і коли між ними виник конфлікт то потерпілий намагаючись нанести йому удар взяв його за футболку та від цього, оскільки потерпілий оступився, вони разом упали з бордюра літнього майданчика кафе у результаті чого він після падіння перебував над потерпілим та останній отримав тілесне ушкодження від падіння.

Суд, критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_3 про непричетність до вчинення кримінального правопорушення, оскільки його показання не логічні не послідовні та суперечать слідуючим доказам у справі.

Потерпілий по справі ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що 15.08.2013 року, близько 22 години прийшов із своїм товаришем у бар «Фараони в м. Новомиргороді по вул. Поповкіна де вони випили по 50 грам горілки та через 10-15 хвилин до бару прийшла його дівчина ОСОБА_5 щоб їх забрати. В цей час між його дівчиною, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виникла сварка. Він словесно почав захищати свою дівчину, стоячи біля східців бару. Коли повернувся лицем до відвідувачів бару, які відпочивали відчув удар в область внутрішньої сторони лівої ноги від чого упав і ОСОБА_3 сів зверху нього та наніс йому удар рукою в область лиця. В результаті вказаного він отримав тілесні ушкодження легкого та середнього ступеня тяжкості та вимушений був тривалий час лікуватися.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_5, показала, що 15.08.2013 року, до неї у гості приїхав її хлопець ОСОБА_4, який у вечірній час відпочивав у неї удома з своїм знайомим та вживали спиртні напої. Пізно ввечері вони пішли у бар «Фараони», що в м. Новомиргороді по вул. Поповкіна. Близько 11 години 50 хвилин вона зателефонувала ОСОБА_4 та дізнавшись, що вони відпочивають у барі пішла до них. Коли вони вже виходили з бару то до них підійшов ОСОБА_3, який перебував у стані алкогольного сп'яніння та почав приставати до ОСОБА_4, якому вона раніше розповіла, що ОСОБА_3 їй грубив та між ними виникла сварка. В цей момент ОСОБА_3 підійшов ззаду ОСОБА_7 та наніс йому удар з середини по лівій нозі, потім обійшов його взяв за футболку ударив і кинув потерпілого ОСОБА_3 сів зверху та почав його бити рукою по лицю після чого їх розборонили, викликали швидку допомогу, яка доставила ОСОБА_7 до лікарні.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні показали, що 15.08.2013 року , близько 23 години відпочивали у барі «Фараони в м. Новомиргороді по вул. Поповкіна на літньому майданчику. До бару зайшов потерпілий з своїм знайомим, вони перебували у стані сильного алкогольного сп'яніння. Потерпілий вів себе зухвало та всіх провокував на бійку. Почав чіплятися до ОСОБА_3, намагався його ударити та в цей момент вони спільно упали ОСОБА_7 потягнув за футболку за собою ОСОБА_3 Після чого ОСОБА_3 встав та ОСОБА_5 намагалася його вдарити.

Вище викладені обставини також підтверджуються письмовими доказами у справі:

-протоколом прийняття заяви від 16.08.2013 року від представника лікарні про звернення з мед допомогою потерпілого до лікарні з діагнозом закритого перелому голіностопного суставу;

- протоколом прийняття заяви від 17.08.2013 року від потерпілого про спричинення йому тілесних ушкоджень у барі «Фараони»;

- висновком судово - медичної експертизи № 154 від 23.09.2013 року у відповідності до якої на тілі гр. ОСОБА_4, згідно медичної картки стаціонарного хворого №15919, виявлені слідуючі тілесні ушкодження: тупа внутрішньочерепна травма в формі струсу головного мозку, гематома правої тім'яної ділянки голови; гематома внутрішньої поверхні лівої ступні, закритий внутрішньосуглобовий перелом зовнішньої лодижки та заднього краю великогомілкової кістки з підвивихом ступні ззовні; тілесні ушкодження у вигляді тупої внутрішньочерепної травми в формі струсу головного мозку, гематоми правої тім'яної ділянки голови виникли від не менше однієї травматичної дії тупого предмета, можуть відповідати вказаному строку і відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, більше 6 днів; тілесні ушкодження у вигляді закритого внутрішньосуглобового перелому зовнішньої лодижки та заднього краю великогомілкової кістки з підвивихом ступні ззовні виникли в результаті підвертання ступні ззовні, можуть відповідати строку, вказаному в постанові і відносяться до категорії середніх, що спричинили тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.10.2013 року з участю потерпілого ОСОБА_4, у відповідності до якого останній показав та розповів про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.11.2013 року з участю ОСОБА_5 у відповідності до якого остання показала та розповіла про обставини спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень з фотододатками;

- висновком судово - медичної експертизи № 189 від 06.12.2013 року у відповідності до якої на тілі ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження, а саме: тілесне ушкодження у вигляді тупої внутрішньочерепної травми в формі струсу головного мозку, гематоми правої тім'яної ділянки голови виникли від травматичної дії тупого предмета. Локалізація ушкодження доступна для спричинення його власноручно. На даному ушкодженні відобразились загальні ознаки дії тупого предмета. Індивідуальні особливості контактуючої поверхні травмуючого предмета не відобразились. В момент отримання даного ушкодження положення потерпілого та особи, що спричиняла ушкодження могло бути самим різноманітним. Судово-медичних даних, що свідчили б про силу травматичної дії, послідовність та направлення, немає. Після отримання даного тілесного ушкодження потерпілий міг чинити будь-які самостійні дії, переміщатись, кричати - звати на допомогу. За умови втрати свідомості дана можливість виключається. В протоколах слідчих експериментів від 22.10.2013 року та від 18.11.2013 року вказано, що потерпілий ОСОБА_4 отримав неодноразові удари в область голови та обличчя, що не в повній мірі відповідає кількості тілесних ушкоджень виявлених в області голови ОСОБА_4; згідно даних спеціальної літератури тілесне ушкодження у вигляді закритого внутрішньосуглобового перелому зовнішньої лодижки та заднього краю великогомілкової кістки з підвивихом лівої ступні ззовні виникло по абдукціоно-еверсійному типу, тобто при підвертання ступні до ззовні. Не могло бути спричинене власноручно. Не могло виникнути при обставинах вказаних в протоколах слідчих експериментів від 22.10.201З року та від 18.11.2013 року, а саме від локальної травматичної дії в область лівого гомілково-стопного суглобу. Після отримання даного тілесного ушкодження можливість потерпілим виконувати будь-які самостійні дії, переміщатись, кричати звати на допомогу не виключається,

- висновком судово - медичної експертизи № 472 від 30.12.2013 року у відповідності до якого у ОСОБА_4 були наступні тілесні ушкодження: поєднана закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, забита рана і крововилив в тім'яній області, закрита травма лівого гомілковостопного суглоба з внутрішньосуглобовим переломом заднього краю великогомілкової кістки лівої гомілки, косим переломом зовнішньої кісточки зі зміщенням назад і догори, розривом міжберцового сіндесмозу і вивихом таранної кістки назовні, синець внутрішньої поверхні лівого гомілковостопного суглоба; вказані ушкодження в області лівого гомілковостопного суглоба могли бути заподіяні при механізмі, зазначеному потерпілим ОСОБА_4 внаслідок удару ногою у взутті в область внутрішньої поверхні лівого гомілковостопного суглоба з подальшим ривком вправо і донизу. При цьому, в місці безпосередньому місці ударного впливу (внутрішня кісточка лівої гомілки) утворився синець і виникло підвернення стопи назовні. Вказане підвернення згодом посилилося при ривку тіла потерпілого вправо і донизу, що й призвело до утворення внутрішньосуглобного перелому заднього краю великогомілкової кістки лівої гомілки, косого перелому зовнішньої кісточки зі зміщенням назад і догори, розриву Синдесмоз і вивиху таранної кістки назовні. Таким чином, перерахований вище комплекс ушкоджень в області лівого гомілковостопного суглоба має єдиний механізм; ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку та забитої рани з крововиливом тім'яної області у гр. ОСОБА_4 заподіяні ударним впливом тупого твердого предмета (предметів) яким могла бути нога у взутті, стиснута в кулак кисть. Можливість заподіяння зазначених ушкоджень внаслідок самовільного падіння виключається (зазначена область при мимовільному падінні не піддається травматичного впливу), тілесні ушкодження у гр ОСОБА_4: поєднана закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, забита рана і крововилив в тім'яній області; закрита травма лівого гомілковостопного суглоба з внутрішньосуглобовим переломом заднього краю великогомілкової кістки лівої гомілки, косим переломом зовнішньої кісточки зі зміщенням назад і догори, розривом Синдесмоз і вивихом таранної кістки назовні, синці внутрішньої поверхні лівого гомілковостопного суглоба заподіяні незадовго до звернення до лікувального закладу і, таким чином, могли утворитися 16.08.2013 р.; тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_4 у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, забитої рани і синці тім'яної області - були небезпечними для його життя, викликали короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів, але не більше ніж три тижні (21 день), відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я; тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_4 у вигляді закритої травми лівого гомілковостопного суглоба з внутрішньосуглобовим переломом заднього краю великогомілкової кістки лівої гомілки, косим дереломом зовнішньої кісточки зі зміщенням назад і догори, розривом Синдесмоз і вивихом таранної кістки назовні, синці внутрішньої поверхні лівого гомілковостопного суглоба - були небезпечними для його життя, спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більше 21 дня), відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення ґрунтуються на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи, його показання щодо непричетності до вчинення кримінального правопорушення повністю спростовуються послідовними та логічними показаннями потерпілого, свідків та вищевказаними письмовими матеріалами кримінальної справи та безсумнівно переконують суд у висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України, а саме необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Отже, дії ОСОБА_3 необхідно перекваліфікувати із ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України, оскільки у ході судового розгляду у справі не встановлено достатніх та допустимих доказів наявності у діях ОСОБА_3 умислу на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4

Суд, критично ставиться до показань потерпілого та свідка ОСОБА_5 щодо обставин подій, які мали місце біля бару «Фараони» в м. Новомиргороді Кіровоградської області по вул.. Поповкіна 15.08.2013 року, близько 23 години, оскільки надані в судовому засіданні показання інших свідків та вищевказані письмові матеріали справи спростовують їх доводи.

Крім того, суд критично ставиться до висновку судово - медичної експертизи № 472 від 30.12.2013 року, в частині визначення механізму спричинення ОСОБА_4 тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, оскільки остання проводилася на підставі показань потерпілого ОСОБА_4 та медичної документації без наявності інших письмових матеріалів справи.

В процесі судового розгляду у справі потерпілим ОСОБА_4 по справі заявлено цивільний позов у відповідності до якого останній просив суд стягнути з ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди кошти у розмірі 7044,89 гривень, які потрачені на лікування та 67575 гривень у рахунок відшкодування не отриманої заробітної плати, 50 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Прокурор та представник потерпілого в судовому засіданні підтримали позов та просили суд задовольнити його у повному обсязі.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні позову не визнали та просили відмовити у його задоволенні.

Заслухавши згадані пояснення, суд вважає за необхідне, задовольнити позов потерпілого частково зі слідуючих обставин.

Вирішуючи питання про позов у справі, в частині стягнення матеріальної шкоди, суд враховує, що неправомірними діями ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 спричинена матеріальна шкода, яка виразилася у понесенні останнім витрат на своє лікування, тому позов ОСОБА_4 до обвинуваченого в частині стягнення матеріальної шкоди, а саме витрат на лікування у розмірі 7044,89 гривень підлягає беззаперечному задоволенню, оскільки вказані витрати підтверджено відповідними письмовими доказами.

Що стосується стягнення матеріальної шкоди в частині втрати заробітку потерпілим у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень, то суд не вбачає підстав для задоволення позову у цій частині, оскільки ОСОБА_4 та його представником не надано до суду належних та допустимих доказів, що на момент отримання тілесного ушкодження, ОСОБА_4 був працевлаштований та відповідно отримував заробітну плату чи ним було укладено трудову угоду.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 (із змінами і доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова) оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

У судовому засіданні безсумнівно встановлено, що внаслідок винних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 спричинена моральна шкода, яка виразилася у тому, що під час отримання тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_4 переніс фізичний біль, пережив емоційний стрес, що супроводжувався почуттям страху за своє життя, приниження гідності, образи, обурення та фізичної безпорадності, вимушений був адаптуватися до нових, дискомфортних умов існування та життєдіяльності, зокрема постільний режим, обмеженість рухів, залежність від зовнішньої допомоги. Впродовж періоду лікування ОСОБА_4 почувався як джерело клопоту та обмежень життя для близьких родичів, які допомагали в одужанні та витрачали власний час та сили на турботу.

За таких обставин, суд вважає за необхідне частково задовольнити позов потерпілого в частині стягнення моральної шкоди та вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого 20 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає фактичним обставинам справи та тяжкості заподіяних потерпілому травм.

При призначенні покарання ОСОБА_3, суд враховує тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, його стан здоров'я та сімейний стан, те, що останнім було вчинено злочин невеликої тяжкості, особу винного, який за місцем проживання характеризується з посередньої сторони, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_3, суд не знаходить.

Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки, а так само конкретні обставини скоєння кримінального правопорушення, поведінки потерпілого, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства і можливим на підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання його звільнити з випробуванням та зобов'язати у відповідності до ст. 76 КК України періодично з'являтися в органи кримінально - виконавчої інспекції для реєстрації та повідомляти їх про зміну місця проживання, роботи.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, зобов'язавши його у відповідності до ст. 76 КК України періодично з'являтися в органи кримінально - виконавчої інспекції для реєстрації та повідомляти їх про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 - 7044,89 гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, всього стягнути шкоду у розмірі 27044,89 гривень.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Новомиргородський районний суд Кіровоградської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя /підпис/Р. А. Забуранний з оригіналом згідно

Суддя Р. А. Забуранний