Постанова № 40420915, 09.09.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р.Справа № 916/1266/14Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Мацюри П.Ф., Лисенко В.А.

При секретарі судового засідання Молодові В.С.

За участю представників сторін:

Від позивача - Максименко Ю.Ф., за паспортом серії НОМЕР_1 від 19.07.2001 р.;

Від відповідача - Дідох Н.П., за довіреністю № 350/304/1/1256/пс від 13.06.2012 р.

Розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Фірма Альфа-М"

на рішення господарського суду Одеської області від 14 липня 2014 року

у справі № 916/1266/14

за позовом Малого приватного підприємства "Фірма Альфа-М"

до Військової частини А 2171

про стягнення 49465,06 грн.,

Встановив:

У квітні 2014 року Мале приватне підприємство "Фірма Альфа-М" (Далі - МПП „Фірма Альфа-М") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Військової частини А 2171 про стягнення заборгованості за договором № 284-1 від 10.09.2010 р. на загальну суму 50 158,33грн., із яких:

- 39 323,28грн. сума основного боргу, з урахуванням індексу інфляції за період до 31.03.2013р.;

- 35 651,21грн. сума первісного основного боргу без урахування індексу інфляції;

- 3 672,07 грн. сума збільшення основного боргу з урахуванням індексу інфляції (інфляційні витрати), нарахованого за період до 31.03.2013 р.;

- 2 936,84 грн. сума 3% річних, нарахованих за період до 31.03.2013 р.;

- 5 533,51грн. сума пені, нарахованої за період до 31.03.2013 р.;

- 2 364,70грн. сума збитків від неодержання доходу, нарахована за період до 31.03.2013 р.;

Крім того, позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн. та витрати, пов'язані із розглядом справи в суді, в тому числі і витрати на відрядження представника позивача до суду, пов'язаних із розглядом справи.

В процесі розгляду справи, МПП „Фірма Альфа-М"надало до суду заяву про уточнення суми позову, відповідно до якої, просить суд стягнути з відповідача, заборгованість за зобов'язаннями за договором № 284-1 від 10.09.2010 р. на загальну суму 49 264,67грн., яка складається із:

- суми основного боргу 40 645,77грн., з урахуванням індексу інфляції, в т.ч. 35 651,21грн. сума первісного основного боргу, без врахування індексу інфляції;

- 4 003,45грн. 3 % річних;

- 2 451,14грн. пені за період з 29.03.2013 р. по 28.03.2014 р.;

- 2 364,70грн. суми збитків від неодержання доходу;

- 1827,00грн. витрат по сплаті судового збору;

- 2008,60грн. витрат на відрядження представника до суду (а.с. 68 - 71).

Відповідач не визнає позовні вимоги, зазначаючи у відзиві на позов, що позивачем були порушені строки позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

ВЧ А2171 вказує на те, що відповідно до абзацу 3 п.1.2. „Тимчасового Положення з бухгалтерського обліку у Збройних Силах України", затвердженого Наказом Міністерства Оборони України № 71 від 01.03.2001 р., командир ВЧ А2171 являється розпорядником коштів Державного Бюджету України третього ступеня (нижчого рівня), тобто проводить розрахунки при надходженні коштів від розпорядників вищого рівня, а саме Головного Командування Повітряних Збройних Сил України (м. Вінниця), якому підпорядкована ВЧ А2171.

Фінансуючий орган не виділяв коштів для погашення даної заборгованості ВЧ А2171 на оплату наданих послуг та технічних робіт, які були виконані МПП „Фірма Альфа-М".

Рішенням господарського суду Одеської області від 14 липня 2014 року (Суддя - Панченко О.Л.) позовні вимоги задоволено частково.

Господарський суд стягнув з ВЧ А2171 на користь МПП „Фірма Альфа-М" заборгованість у сумі 35651,21 грн., інфляційні витрати у сумі 1620,23 грн., 3% річних у сумі 3211,54 грн., судовий збір у сумі 1495,25 грн., інші судові витрати у сумі 370,08грн. В решті позову було відмовлено.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст. 526, 549, 604, 611, 625 Цивільного Кодексу України, дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором №284-1 від 10.09.2010 р., інфляційних витрат, 3 % річних, які знайшли своє підтвердження матеріалами справи, наданими розрахунками та іншими доказами.

Відмовляючи в позові щодо стягнення пені в сумі 2 451,14грн., господарський суд послався на пропуск позивачем строку позовної давності.

Що стосується вимог позивача про стягнення збитків від неодержаного доходу в сумі 2364,70грн., та відмовляючи в цій частині позову, місцевий господарський суд вказав на те, що відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання відповідачем.

Наданий на підтвердження суми збитків договір № 32 від 23.09.2011 р. з додатковим договором № 1 від 28.03.2012 р. не є належним та допустимим доказом того, що саме отримані від відповідача кошти за договором № 284-1 від 10.09.2010 р. мали бути перераховані позивачем на депозитний рахунок.

Господарський суд відмовив позивачу заявлені до стягнення інші судові витрати в сумі 2008,61грн., що складаються із добових в сумі 180,00грн., витрат на проїзд в сумі 910,61грн., а також витрат на середню заробітну плату в сумі 918,00грн., оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесених витрат.

Не погоджуючись із винесеним рішенням господарського суду, МПП „Фірма Альфа-М" звернулось до апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій вказує на те, що внаслідок неповного та невсебічного вивчення обставин справи, суд прийшов до помилкових висновків і внаслідок цього, а також неправильного застосування норм чинного законодавства та неврахування особливостей умов договору № 284-1 від 10.09.2010 р., суд прийняв помилкове рішення, яким порушив матеріальні права позивача.

Скаржник просить скасувати рішення місцевого господарського суду, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ВЧ А2171 у судовому засіданні від 09.09.2014 р. надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 травня 2007р. між ВЧ А2171 та МПП "Фірма "Альфа-М" був укладений договір № 284 на виконання технічного обслуговування систем зв'язку на ВЗ "Парус" та ВЗ "Весна", згідно з яким Замовник передає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати технічне обслуговування систем зв'язку на ВЗ "Парус" та ВЗ "Весна". Відповідно до п. 3.1 договору сума, на яку укладений цей договір, за кошторисом 284/5 на 2007 рік становить 12 762,67 грн. (додаток № 8.1). Замовник виконує оплату технічного обслуговування на підставі пред'явлених Виконавцем рахунків з підписаними Замовником актами виконаних робіт. Датою виникнення зобов'язань згідно з чинним законодавством є дата підписання актів виконаного технічного обслуговування (п. 3.2 договору). У випадку прострочення оплати виконаного технічного обслуговування нараховується пеня в розмірі ставки НБУ за кожен день прострочення до дня оплати (п. 4.4 договору). Договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2007р. з можливістю подальшої пролонгації (п. 6.1 договору) (а.с. 19).

Додатковою угодою № 5 від 06.11.2007р. до договору № 284 від 21.05.2007р. строк дії договору був продовжений на 2008 рік. Також сторонами визначено, що технічне обслуговування виконується за кошторисом 284/6 на суму 12762,67 грн., сума договору збільшується на 12 762,67 грн.(а.с. 20).

МПП "Фірма "Альфа-М" зобов'язання за договором виконало в повному обсязі на загальну суму 25525,34 грн., що підтверджується актами виконаного технічного обслуговування від 06.11.2007р. № 1/11, від 10.11.2008р. № 1/11. (а.с. 21 - 22).

Однак відповідач оплату за надані послуги не здійснив, у зв'язку з чим позивачем на адресу Військової частини А2171 була направлена претензія № 11/7 від 30.07.2010р., в якій позивач просив сплатити 50897,20 грн. в рахунок погашення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені та збитків від неодержаного доходу (а.с. 35).

Відповідач надав відповідь на претензію від 10.09.2010р. № 1288, в якій визнав заборгованість у сумі 35651,21 грн., однак зазначив, що не має можливості погасити заборгованість у зв'язку з відсутністю фінансування (а.с.43).

10.09.2010р. між сторонами був укладений договір № 284-1, згідно з яким відповідач зобов'язується погасити заборгованість позивача, визнану у відповіді № 1288 від 10.09.2010р. на претензію № 11/7 від 30.07.2010р. в сумі 35651,21 грн. на технічне обслуговування внутрішніх станцій зв'язку ВЧ А2171, в терміни та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору). Відповідач самостійно, без пред'явлення рахунку від позивача, перераховує на поточний рахунок позивачу суму боргу, вказану в п. 1.1, не пізніше 31.03.2011р. з урахуванням індексу інфляції за період з 30.06.2010р. до дня перерахування, якщо за цей період індекс інфляції перевищує 100% та з урахуванням 3% річних за період з 30.06.2010р. до дня перерахування згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 2.1 договору). Позивач відмовляється від примусового стягнення боргу з відповідача з дня набрання чинності згідно з п. 7.1 цього договору та до 31.03.2011р. (п. 3.1 договору). При порушенні строків платежів позивач самостійно нараховує та сплачує одночасно з сумою платежу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу до дня погашення заборгованості від суми простроченого платежу згідно зі ст. 534, 549 та п. 3 ст. 611 ЦК України (п. 4.1 договору). Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та засвідчення підписів печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором. З моменту набрання чинності зобов'язань за цим договором припиняються (втрачають чинність) зобов'язання сторін, які виникли за актом виконаного технічного обслуговування № 1/11 від 06.11.07р. до договору № 284 від 21.05.07р. та за актом № 1/11 від 10.11.08р. до додаткової угоди № 5 від 06.11.07р. до цього договору за кошторисами, відповідно № 284/5 та № 284/6, згідно з п. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України (п. 7.1, п. 7.2 договору) (а.с. 23).

Разом з тим, в порушення взятих на себе зобов'язань, ВЧ А2171 у визначений договором № 284-1 від 10.09.2010 р. строк заборгованість не погасила, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача суму позову.

Частина 2 статті 11 ЦК України вказує, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що представлені матеріали засвідчують обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 35 651,21 грн., інфляційних витрат у сумі 1 620,23 грн., 3% річних у сумі 3 211,54 грн. та підтверджуються договором № 284-1 від 10.09.2010р., розрахунками та іншими доказами.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судова колегія вважає правильною відмову у стягненні з відповідача пені у сумі 2451,14 грн. у зв'язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Тобто можуть бути стягнені не будь - які передбачувані доходи, а ті доходи, які кредитор міг реально одержати при відсутності порушення. Отже з боржника не можуть бути стягнені неодержані кредитором доходи за відсутності доказів того, що кредитор готовий був до вчинення дій, спрямованих на одержання прибутку, мав для цього всі майнові та організаційні можливості, але з вини боржника ці дії не були доведені до логічного завершення, або ці дії повинні бути вчинені, але не принесли очікуваних доходів з вини боржника.

Відповідно до ч.4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Ст. 224 Господарського кодексу України вказує на те, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З вищевикладеного судова колегія не погоджується із посиланнями скаржника, вважаючи вірними висновки місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від неодержаного доходу в сумі 2 364,70 грн. задоволенню не підлягають, оскільки наданий на підтвердження суми збитків договір № 32 від 23.09.2011р. з додатковим договором № 1 від 28.03.2012р. не є належним та допустимим доказом того, що саме отримані від відповідача кошти за договором № 284-1 від 10.09.2010р. мали бути перераховані позивачем на депозитний рахунок.

Щодо стягнення середньої заробітної плати, нарахованої представнику за час відрядження, то слід зазначити, що згідно ст. 121 Кодексу законів про працю в Україні, працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток. Таким чином, середній заробіток не входить до складу витрат, які підлягають відшкодуванню відрядженому працівникові.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду винесено при повному з'ясуванні та дослідженні всіх обставин справи з правомірним застосуванням норм діючого законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99; 101-105 ГПК України, суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Фірма Альфа-М" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 14.07.2014р. у справі № 916/1266/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписано 11.09.2014р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя В.А. Лисенко