Рішення № 40420489, 11.09.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-3192/2011

Провадження № 22-ц/779/1841/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів Пнівчук О.В., Соколовського В.М.

секретаря Яковин М.Я.

з участю: представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в солідарному порядку, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 23 травня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2009 року представник ПАТ КБ «Надра» звернувся в суд з позовними вимогами, які збільшив під час розгляду справи, про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від №556/МК від 09.10.2007 року в сумі 73472,47 доларів США та 108062,04 грн., яка утворилась внаслідок неналежного виконання боржником та поручителем кредитного зобов'язання.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 23.05.2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 885092,19 грн. заборгованості за договором №556/МК від 09.10.2007 року та 3441 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи, що при вирішенні справи були допущені порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, висновки суду не відповідали обставинам справи, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу

Вказує, що позов від імені ВАТ КБ «Надра» подано філією Івано-Франківського РУ ПАТ КБ «Надра», яке на час виникнення спірних правовідносин була вилучена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, правомірність представництва інтересів банків філією судом не перевірено. У довіреності, доданої до позовної заяви відсутнє повноваження директора філії на підписання позовної заяви, а тому є підстави вважати, що особа, яка підписала позовну заву не є повноважною на вчинення такої дії від імені позивача.

Встановивши, що за кредитним договором, укладеним до 05.10.2012 року позичальник з 04.12.2008 року припинив внесення щомісячних платежів щодо повернення кредиту, з даного періоду кредитор не пред'явив вимоги до позичальника та поручителя про дострокове повернення позики, а звернувся до суду 02.12.2009 року, пропустивши встановлений законом шестимісячний строк звернення із зазначеним позовом до суду, а тому поруку слід визнати припиненою.

Крім того, судом невірно застосовано норми цивільного права при визначенні спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки. Так позовна давність до вимог про стягнення пені обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо, а тому стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня, з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Апелянт також звертає увагу, що позивачем по справі не сплачено судовий збір за заявою про збільшення позовних вимог, а тому така не могла бути прийнята та задоволена судом. При вирішенні питання судових витрат судом не враховано положення ст.88 ЦПК України щодо пропорційного їх розподілу, а тому неправильно стягнуто ці витрати з відповідачів у солідарному порядку.

За наведених доводів просить оскаржуване рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника апелянта, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення повністю не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 належно не виконував взяті на себе по кредитному договору зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, нарахована відповідно до умов договору, яка підлягає стягненню в солідарному порядку з боржника та поручителя.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що 09.10.2007 року між ВАТ КБ «Надра»(правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №556/МК, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 50000 доларів США під 14,5 під % річних з кінцевим терміном повернення 05.10.2012 року.

В порядку забезпечення належного виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язувався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з позовних вимог та розрахунків, наданих позивачем, внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань станом на 24.03.2014 року у боржника утворилась заборгованість за кредитом в сумі 42248,45 доларів США заборгованість за відсотками 31224,02 доларів США, пеня за порушення строку сплати ануітентного платежу 6544,24 долари США та 3673,62 долари США штраф відповідно до кредитного договору.

Висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідачів суми заборгованості по тілу кредиту 42248,45 доларів США, заборгованості за відсотками у розмірі 31224,02 доларів США та 38851,47 грн. штрафу є правильним та ґрунтується на положеннях ст. ст. 526, 1054 ЦК України.

З огляду на те, що ОСОБА_2 виступила поручителем за зобов'язанням ОСОБА_4, суд правомірно задовольнив вимогу про стягнення заборгованості в солідарному порядку. Посилання ОСОБА_2, на те що договір поруки є припиненим колегія суду відхиляє, оскільки банк не пропустив строку, встановленого договором на звернення з вимогами про стягнення заборгованості з поручителя, оскільки позов поданий ще в грудні 2009 року, тоді як строк дії кредитного договору визначений 05.10.2012 роком.

Однак, із висновком суду про стягнення з відповідачів пені в розмірі 6544,24 доларів США погодитись не можна, оскільки такий не відповідає умовам договору. Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем дана сума пені нарахована за один рік з 31.03.2013 року по 27.03.2014 року, що відповідає вимогам ч.2 ст.258 ЦК України, яка встановлює спеціальну позовну давність до вимог про стягнення неустойки. Проте, визначена в розрахунку ставка пені на рівні 13-15% суперечить п.9.1. та 9.2. Кредитного договору, відповідно до якого у разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом та повернення кредиту останній зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення.

Тому, із врахування вищезазначених умов договору та беручи до уваги формулу нарахування пені, розмір пені, який підлягає стягненню складає 367,40 доларів США, еквівалентно на час розгляду спору 3883,42 грн., виходячи із розрахунку: 73742,47 доларів США заборгованості х 0,5 ставки пені/100%/365 днів х 365 днів.

Як вбачається із п.12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК. Суд стягнув кредитну заборгованість у гривнях, однак представник банку згідний на стягнення кредитної заборгованості у національній валюті, про що свідчить заперечення на апеляційну скаргу відповідача та відсутність апеляційної скарги позивача.

Однак судом першої інстанції при вирішенні питання стягнення судових витрат не враховано положення ст.88 ЦПК України та п. 12 постанови Пленуму ВС України N 2 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», що є підставою для скасування рішення в цій частині.

За таких обставин, ухвалене судове рішення повністю не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення в частині розміру стягнутої з відповідачів заборгованості по пені, та пропорційного розподілу сплаченого судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 23 травня 2014 року в частині визначення суми заборгованості, яка підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» за кредитним договором №556/МК від 09.10.2007 року змінити. Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» 819765 (вісімсот дев'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 04 коп. заборгованості за кредитним договором №556/МК від 09.10.2007 року, з яких 446811 грн.16 коп. (42248,45дол.США), заборгованість по тілу кредиту, 330218 грн. 99 коп. (31224,02 дол. США) заборгованість по відсотках за користування кредитом, 3883,42 грн.(367,40 дол.США) - пеня за порушення сплати ануітентного платежу та 38851,47 грн. - штрафу.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» по 1780,50 грн. судових витрат з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

О. В. Пнівчук

В.М. Соколовський