Ухвала суду № 40420363, 09.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5824/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі - Позивач, ІДАБК) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - Відповідач, УДВС ГУЮ у м. Києві) про скасування постанови головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві Магди С.Г. від 16.04.2014 року ВП №42357590 про накладення штрафу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не було виконано рішення суду у повному обсязі, що свідчить про правомірність оскаржуваної постанови державного виконавця.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Магдою С.Г. від 11.03.2014 року відкрито виконавче провадження ВП №42357590 з виконання виконавчого листа №826/2294/13-а, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 18.02.2014 року про зобов'язання ІДАБК повторно розглянути декларацію ОСОБА_1 про готовність об'єкта до експлуатації з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення.

Вказану постанову було направлено Позивачу листом від 11.03.2014 року №344/2.

На виконання зазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження ІДАБК 26.03.2014 року було направлено Відповідачу заяву №7/26-74/2603/05 про закінчення виконавчого провадження, в якій повідомив, що 26.03.2014 року Позивачем до Державної архітектурно-будівельної інспекції України направлено лист №7/26-1/2603/11 з проханням розглянути питання щодо внесення до Єдиного реєстру відомостей про готовність об'єкта до експлуатації: «Садовий будинок на АДРЕСА_1 в садівницькому товаристві «Трикотажник» у Дарницькому районі м. Києва». У зв'язку з чим, на думку ІДАБК, рішення суду виконано у повному обсязі, а тому наявні всі правові підстави для закінчення виконавчого провадження.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на адресу УДВС ГУЮ у м. Києві 09.04.2014 року (вх. № 3996/04-03-28) надійшов лист представника стягувача від 07.04.2014 року, в якому останній просив Відповідача перевірити виконання судового рішення та накласти на боржника штраф за невиконання судового рішення.

У зв'язку з цим постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Магдою С.Г. від 16.04.2014 року накладено на Позивача штраф за невиконання рішення суду у розмірі 680,00 грн.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. 39, п. 9 розділу 9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 1, 11, 17, 25, 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», а також п.п. 3.1, 3.2, 3.5 затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 року №91 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, прийшов до висновку, що Відповідачем не було виконано рішення суду у спосіб, передбачений як резолютивною частиною останнього, так і у відповідності до вимоги чинного законодавства.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 13 ч. 3 ст. 11 Закону передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відтак Закон імперативно закріплює строк, протягом якого рішення повинно бути виконано самостійно. При цьому, як було встановлено раніше, копія постанови від 11.03.2014 про відкриття виконавчого провадження ВП №42357590 була направлена Позивачу у той же день.

Згідно ч. 1 ст. 75 Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що положення Закону не визначають форму перевірки державного виконавця за виконанням рішення суду. Разом з тим, дана норма Закону передбачає обов'язок державного виконавця провести у будь-який спосіб таку перевірку не пізніше наступного дня після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 25 Закону.

Поряд з цим, приписи ч. 1 ст. 89 Закону визначають, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відтак, накладення штрафу можливе виключно за умови, якщо рішення не виконано без поважних причин.

Перевіряючи факт виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/2294/13-а, суд першої інстанції зазначив, що останнє фактично виконано Позивачем не було, оскільки за наслідками розгляду декларації ОСОБА_1 про готовність об'єкта до експлуатації ІДАБК не було прийнято ні рішення про реєстрацію такої декларації, ні рішення про відмову у її реєстрації.

На думку колегії суддів, такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим з огляду на наступне.

Зі змісту затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 року №91 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж (далі - Порядок №91) вбачається, що за наслідками розгляду декларації про готовність об'єкта до експлуатації ІДАБК має право прийняти одне з наступних рішень: зареєструвати декларацію (п. 3.10) або повернути її (п. 3.5).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що неподання Позивачем доказів прийняття одного з наведених рішень за наслідками повторного розгляду заяви ОСОБА_1 свідчить про невиконання ІДАБК вимог постанови державного виконавця від 11.03.2014 року.

При цьому, твердження Апелянта про те, що останнім фактично було виконано рішення суду, про що, на думку останнього, свідчить направлений до Державної архітектурно-будівельної інспекції України лист від 26.03.2014 року №7/26-1/2603/11 з проханням внести до Єдиного реєстру відомості про готовність об'єкта до експлуатації, замовником якого є ОСОБА_1, судова колегія оцінює критично з огляду на те, що сам по собі лист не свідчить про прийняття Позивачем рішення про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.