Постанова № 40419856, 03.09.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 вересня 2014 р. Справа № 802/2939/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

секретаря судового засідання: Слишинської Н.С.

представника позивача: Черненко С.М.

представника відповідача: не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: зовнішньоекономічної асоціації "Новосвіт"

до: Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області

про: визнання протиправним та скасування припису

ВСТАНОВИВ:

01.08.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - зовнішньоекономічна асоціація "Новосвіт" (далі - ЗЕА "Новосвіт") з адміністративним позовом до відповідача - Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області (далі - ДЕІ у Чернівецькій області). У позовній заяві позивач просив визнати протипавним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області від 27.06.2014 року № 04/150.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем без належних на те підстав 27.06.2014 року був прийнятий припис № 04/150, в якому зафіксовані допущені позивачем порушення, а також зобов'язано обладнати водозабірну споруду - канал Яблуницької ГЕС рибозахисним обладнанням - до 04.08.2014р. (обґрунтування: ст.ст. 97, 98 Водного кодексу України); обладнати греблю - водопідпірну споруду Яблуницької ГЕС рибопропускними спорудами - до 04.09.2014р. (обґрунтування: ст. 66 Водного кодексу України); звернутись до Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів та вирішити питання розробки режиму роботи або правил експлуатації водопідпірної споруди - греблі в комплексі з іншими об'єктами Яблуницької ГЕС - до 04.08.2014р. (обґрунтування: ст. 78 Водного кодексу України).

Позивач зазначає, що п.1 припису є неправомірним з огляду на те, що ЗЕА "Новосвіт" не здійснює експлуатацію гідротехнічної споруди на рибогосподарському водному об'єкті (його частині), а тому і немає обов'язку щодо її обладнання рибозахисним обладнанням.

Пункт 2 припису позивач також вважає протиправним посилаючись на те, що Яблуницька ГЕС, яка спроектована, побудована та введена в експлуатацію в 1961 році, є гідроелектростанцією дериваційного типу. Дана ГЕС має переливну греблю, як зазначено в Паспорті «тип - распластанного практического профиля» та на відміну від звичайних глухих, не перекриває річку Білий Черемош і не створює жодних перешкод на шляхах міграції риби, яка живе в даній річці. Більше того, при проектуванні греблі переливного розпластаного типу на річці Білий Черемош в межах села Яблуниці Путильського району, яке здійснювалося разом з будівництвом ГЕС в 60-х роках минулого століття, відповідні фахівці визначили та побудували греблю за спеціальною формою, яка до сьогодні забезпечує безперешкодне та вільне проходження усіх видів риби, в тому числі і в нерестовий період.

Окрім того, позивач вважає також протиправним і п.3 припису з огляду на те, що у підприємств, установ та організацій, які експлуатують перелічені споруди водогосподарських систем, є лише обов'язок дотримувати встановлених режимів їх роботи та правил експлуатації, а не вирішувати питання щодо їх розробки. Крім того, позивач зазначає, що положенням Порядку розроблення та встановлення режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів не визначено обов'язку власника ГЕС звертатися до державного органу та вирішувати питання щодо розробки режиму роботи. У зв'язку з викладеним, вважаючи, що у діях ЗЕА "Новосвіт" відсутні порушення норм чинного законодавства, про які стверджує відповідач, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, та посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також пояснення, надані у судовому засіданні просив позов задовольнити повністю. При цьому, зазначив, що зазначений припис є необґрунтованим та підлягає скасуванню з огляду на порушення процедури проведення позапланової перевірки та не доведення порушення ЗЕА "Новосвіт" вимог природоохоронного законодавства.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Водночас, у матеріалах справи містяться долучені до справи документи, в яких зазначено, що ДЕІ у Чернівецькій області позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

13 серпня 2003 року Зовнішньоекономічна асоціація "Новосвіт" придбала у Яблуницької сільської ради (с. Яблуниця Путильського району Чернівецької області) майновий комплекс Яблуницької ГЕС на річці Білий Черемош в селі Яблуниця, вул. Інтернатська, 7, Путильського району Чернівецької області, право власності на який зареєстровано за Зовнішньоекономічною асоціацією «Новосвіт» 13.08.2003 року, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1232981 від 13.08.2003р., виданий Путильським комунальним районним бюро технічної інвентаризації, номер запису: 110 в книзі: 3.

20.06.2014 року начальником державної екологічної інспекції у Чернівецькій області видано наказ № 155 "Про організацію позапланової інспекційної перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ЗЕА "Новосвіт" Яблуницька ГЕС в с. Яблуниця Путильського району".

ДЕІ у Чернівецькій області проведено позапланову перевірку ЗЕА "Новосвіт" щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено Акт (а.с.20-33).

На підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства посадовими особами відповідача видано припис від 27.06.2014 року № 04/150 та приписано:

- обладнати водозабірну споруду - канал Яблуницької ГЕС рибозахисним обладнанням - до 04.08.2014р. (обґрунтування: ст.ст. 97, 98 Водного кодексу України);

- обладнати греблю - водопідпірну споруду Яблуницької ГЕС рибопропускними спорудами - до 04.09.2014р. (обґрунтування: ст. 66 Водного кодексу України);

- звернутись до Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів та вирішити питання розробки режиму роботи або правил експлуатації водопідпірної споруди - греблі в комплексі з іншими об'єктами Яблуницької ГЕС - до 04.08.2014р. (обґрунтування: ст. 78 Водного кодексу України) (а.с.18-19).

Оскільки, як зазначено позивачем, уповноважені представники Позивача не були присутні на перевірці по причині не повідомлення їх Відповідачем про її проведення, Позивач відразу направив на адресу Відповідача Заперечення на Акт та на Припис (вих. №286 від 04.07.2014р.) із проханням скасувати Припис №04/150 як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Однак, Відповідач своїм листом №04/2019 від 15.07.2014р. повідомив, що Акт та Припис складені Інспекцією за результатами перевірки Яблуницької малої гідроелектростанції с. Яблуниця Путильського району Чернівецької області залишено без змін.

Не погоджуючись із винесеним приписом ДЕІ у Чернівецькій області від 27.06.2014 року № 04/150 позивач звернувся до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» спеціальним органом, уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Згідно з Положенням про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженому Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року № 429, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має, зокрема, право: проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (дозволи, ліцензії, сертифікати, висновки, рішення, ліміти, квоти, погодження, свідоцтва); вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах. Держекоінспекція є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, емблему, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Статтею 42 Водного кодексу України визначено, що водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними. Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

Надаючи правову оцінку п.1 припису від 27.06.2014 року № 04/150, а саме щодо вимоги обладнати водозабірну споруду - канал Яблуницької ГЕС рибозахисним обладнанням суд зазначає таке.

В обгрунтування вказаної вимоги, відповідач посилається на ст.ст. 97,98 Водного Кодексу України.

За вимогами статті 97 ВК України, під час розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів на рибогосподарських водних об'єктах здійснюються заходи, що забезпечують охорону риб, інших водних тварин і рослин та їх відтворення.

До основних заходів для забезпечення охорони і відтворення рибних запасів, водних тварин і рослин належить обладнання рибозахисними пристроями водозабірних та інших споруд відповідно до затверджених проектів, будівництво риборозплідників, штучних нерестовищ, рибопропускних споруд, підготовка ложа водоймища тощо.

Водночас, стаття 98 ВК України, в свою чергу, визначає заборону введення в дію, зокрема, водозабірних споруд - без рибозахисних пристроїв та облаштованих відповідно до затверджених проектів зон санітарної охорони водозаборів.

Судом встановлено, що 28 березня 2007 року до ЗЕА «Новосвіт» звернувся Перший заступник голови Путильської райдержадміністрації - Голова Путильської районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій з вимогою негайно приступити до відновлення функціонування Яблуницької ГЕС (лист №02-19/02-401 від 28.03.2007 р.). Для цього Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Путильської райдержадміністрації в межах своєї компетенції визнала ряд невідкладних робіт, які мала негайно здійснити ЗЕА "Новосвіт":

1) відновлення переливної греблі;

2) розчистка дериваційного каналу;

3) відновлення будівлі ГЕС.

За таких обставин, ЗЕА «Новосвіт» здійснила ремонтні роботи на Яблуницькій ГЕС та відновила її роботу.

Водночас, реконструкція - це перебудова існуючих об'єктів основних засобів, пов'язане з удосконаленням виробництва і підвищенням його техніко-економічних показників.

Суд звертає увагу, що позивач не здійснював жодної із перелічених в статті 97 ВК України дій щодо Яблуницької ГЕС, а лише здійснив відновлення її функціонування відповідно до вимог Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Путильської райдержадміністрації, виконавши певні ремонтні роботи.

Разом з тим, Яблуницька ГЕС побудована та введена в експлуатацію 23.09.1961 року, що підтверджується Паспортом Яблуницької ГЕС 1962 року (а.с.45-50). Оскільки, Яблуницька ГЕС побудована та здана в експлуатацію згідно проекту в 1961 році, вимога відповідача про обладнання каналу ГЕС рибозахисним обладнанням, є необгрунтованою, оскільки не може грунтуватися на підставі статей 97, 98 ВК України, які не застосовуються у випадку здійснення позивачем ремонтних робіт на об'єкті.

Відповідно до даних Паспорта, що міститься у матеріалах справи, водоток з метою риборозведення не використовується (підрозділ «Д» Розділу 2 «Рыбоводная характеристика»).

У підрозділі «В» Розділу 3 Паспорту «Рыбохозяйственное использование» зазначено, що річка Білий Черемош відноситься до річок гірського типу і в зв'язку із великими паводковими та зливовими витратами рибогосподарське використання водотоку виключається.

Таким чином, ЗЕА «Новосвіт» не здійснює експлуатацію гідротехнічної споруди на рибогосподарському водному об'єкті (його частині), а тому і не несе обов'язку щодо її обладнання рибозахисним обладнанням.

Крім того, як зазначено представником позивача, встановлення рибозахисного обладнання саме у дериваційному каналі Яблуницької ГЕС, який має довжину 1860 м, є недоцільним і може нашкодити життєдіяльності водних живих ресурсів, які там перебувають. При цьому, пояснено, що 04 жовтня 2012 року, коли була проведена остання планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ЗЕА «Новосвіт», відповідач в Акті за результатами цієї перевірки зазначив, що металеві трубопроводи, куди попадає вода з дериваційного каналу, обладнані рибозахисними решітками.

У зв'язку із зазначеним суд вважає, що вимога п. 1 припису від 27.06.2014 року № 04/150 щодо забезпечення позивачем обладнання водозабірної споруди - канал Яблуницької ГЕС рибозахисним обладнанням, з боку відповідача є протиправною.

Надаючи правову оцінку п.2 припису від 27.06.2014 року № 04/150, а саме щодо вимоги обладнати греблю - водопідпірну споруду Яблуницької ГЕС рибопропускними спорудами, суд зазначає наступне.

Під час проведення перевірки, відповідачем встановлені порушення ЗЕА «Новосвіт» та оскаржуваним приписом зобов'язано позивача обладнати греблю - водопідпірну споруду Яблуницької ГЕС рибопропускними спорудами на підставі ст. 66 ВК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 ВК України, під час користування водними об'єктами для промислових потреб водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених умов спеціального водокористування, екологічних вимог, а також вживати заходів щодо зменшення витрат води (особливо питної) та припинення скидання забруднених зворотних вод шляхом удосконалення виробничих технологій, схем водопостачання та очищення стічних вод.

Частиною 4 ст. 66 ВК України встановлено, що гідроенергетичні підприємства зобов'язані дотримувати встановлених правил експлуатації водосховищ, режимів накопичення та спрацювання запасів води, режимів коливань рівня у верхньому і нижньому б'єфах та пропускання води через гідровузли, забезпечувати у встановленому порядку безперебійний пропуск суден, а також пропуск риби до місць нересту відповідно до проектів рибопропускних споруд.

Дослідивши з цього приводу матеріали перевірки та заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено, що Яблуницька ГЕС, яка спроектована, побудована та введена в експлуатацію в 1961 році, є гідроелектростанцією дериваційного типу, про що зазначено в п.4 Розділу 1 Паспорту.

Представником позивача вказано, що Яблуницька ГЕС має переливну греблю, як зазначено в Паспорті «тип - распластанного практического профиля». Такий тип греблі, на відміну від звичайних глухих, не перекриває річку Білий Черемош і не створює жодних перешкод на шляхах міграції риби, яка живе в даній річці. При проектуванні греблі переливного розпластаного типу на річці Білий Черемош в межах села Яблуниці Путильського району, яке здійснювалося разом з будівництвом ГЕС в 60-х роках минулого століття, відповідні фахівці визначили та побудували греблю за спеціальною формою, яка до сьогодні забезпечує безперешкодне та вільне проходження усіх видів риби, в тому числі і в нерестовий період. Крім того, на греблі встановлена спеціальна споруда, яка виконує функцію регулювання санітарного скиду та одночасно рибопропускну функцію, що також забезпечує безпечне проходження та міграцію живих водних організмів.

За таких підстав, Яблуницька ГЕС не потребує жодних інших спеціальних рибопропускних споруд, що і не було визначено проектувальниками під час розробки проекту будівництва даної ГЕС, а тому вимога п. 2 Припису від 27.06.2014 року № 04/150 в цій частині є протиправною.

Пункт 3 Припису від 27.06.2014 року № 04/150 відповідач зобов'язав позивача звернутись до Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів та вирішити питання розробки режиму роботи або правил експлуатації водопідпірної споруди - греблі в комплексі з іншими об'єктами Яблуницької ГЕС. Таку вимогу відповідач обґрунтував приписами ст. 78 Водного кодексу України.

Відповідно до ст. 78 ВК України, підприємства, установи та організації, які експлуатують водопідпірні, водопропускні, водозахисні або водозабірні споруди водогосподарських систем, зобов'язані дотримувати встановлених режимів їх роботи та правил експлуатації.

Як вбачається із змісту даної статті, у підприємств, установ та організацій, які експлуатують перелічені споруди водогосподарських систем, існує обов'язок дотримувати встановлених режимів їх роботи та правил експлуатації.

Згідно з ч.2 ст. 76 ВК України, режими роботи цих систем встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, на підставі правил експлуатації водних об'єктів з урахуванням екологічних вимог та інтересів всіх водокористувачів.

Положенням про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженим Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №453/2011, встановлено, що при державних органах водного господарства створюються постійно діючі Міжвідомчі комісії по встановленню режимів роботи водогосподарських систем і водосховищ, які регулюють дане питання.

Таким чином, режим роботи водогосподарських систем і водосховищ та правила експлуатації відноситься до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Крім цього, режими роботи та правила експлуатації, згідно статті 78 ВКУ, встановлюються лише у разі експлуатації водопідпірних, водопропускних, водозахисних або водозабірних споруд водогосподарських систем.

Саме, робота водогосподарських систем, згідно ст. 76 ВКУ, регулюється шляхом встановлення відповідних режимів для кожного водного об'єкта системи з урахуванням прогнозу водності.

Під водогосподарською системою, відповідно до ДСТУ 3041-95 «Система стандартів у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання ресурсів. Гідросфера. Використання і охорона води. Терміни та визначення», слід розуміти пов'язані між собою водні об'єкті, гідротехнічні, водопровідні, каналізаційні та інші споруди, призначені для забезпечення раціонального використання і охорони води.

Нормами Водного кодексу України встановлено, що до водогосподарських систем віднесено водосховища, канали та інші зв'язані між собою водні об'єкти.

Встановлення режимів водогосподарських систем здійснюється з метою забезпечення такого порядку їх експлуатації, за якого їх використання в одному регіоні не пов'язувалося б зі шкодою чи неможливістю забезпечити першочергові потреби в іншому регіоні.

На виконання вищезазначених правових норм, та з метою координації питань, пов'язаних з раціональним і комплексним використанням водних ресурсів басейнів основних річок країни, водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 46 від 07 лютого 2012 року, зареєстрованим в Мінюстиції України 14 березня 2012 р. за № 393/20706, затверджено Порядок розроблення та встановлення режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів (далі по тексту - Порядок).

Вказаний Порядок чітко регламентує механізм розроблення та встановлення режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів (міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів), визначає конкретного суб'єкта, який встановлює режим роботи для конкретного водного об'єкту тощо.

Згідно абзацу другого пункту 1 Порядку водогосподарські режими роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів розробляються згідно з поточною гідрометеорологічною та водогосподарською обстановкою, прогнозом водності річок та відповідно до правил експлуатації та інших нормативних документів, що регламентують їх роботу.

Із аналізу зазначених положень, суд доходить висновку, що вказаний режим роботи встановлюється лише для регулювання роботи водогосподарських систем. Крім того, жодною нормою наведеного Порядку не визначено обов'язку власника ГЕС звертатися до державного органу та вирішувати питання щодо розробки режиму роботи, оскільки вказане відноситься до компетенції центрального органу виконавчої влади.

Згідно з ст. 77 ВК України, порядок експлуатації водосховищ визначається правилами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, для кожного водосховища окремо, а для каскаду або системи водосховищ - за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме пункту 2 Розділу 2 Паспорту Яблуницької ГЕС зазначено, що "водохранилище, в связи с горным характером реки, отсутствует".

Таким чином, у зв'язку із відсутністю водосховища Яблуницької ГЕС, чи будь-якої іншої водогосподарської системи, відсутній і обов'язок затвердження режиму роботи або правил експлуатації.

За таких підстав суд вважає, що вимога п. 3 Припису №8/7 щодо необхідності забезпечення позивачем засобами вимірювальної апаратури обох артезіанських свердловинах, за умови їх розміщення на одному водоносному горизонті, є протиправною а припис у звязку із тим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки під час розгляду справи судом не встановлено поршень з боку позивача, тому позовні вимоги про скасування припису щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства від 27.06.2014 року № 04/150, винесеного Державною екологічною інспекцією України у Чернівецькій області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Припис Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області від 27.06.2014 року № 04/150.

Стягнути із Державного бюджету України в користь Зовнішньоекономічної асоціації "Новосвіт" (код ЄДРПОУ 30594406) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 73 грн. 08 коп. (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович