Рішення № 40418523, 05.09.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.09.14р. Справа № 904/5562/14

За позовом фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, м. Нікополь, Дніпропетровська область

до публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_2 - довіреність № Б/Н від 24.06.14р.;

від відповідача: представник Сириця І.Ю. - довіреність №. 14 від 03.02.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Нікополь, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Дніпропетровський Втормет", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 1168078,88грн. (з яких 919778,70грн. - основна заборгованість; 69296,12грн. - пеня; 69550,39грн. - три відсотки річних; 109453,67грн. - інфляційні втрати).

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. №б/н від 28.07.14р. ухвалою суду від 30.07.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 14.08.14р.

Суд розгляд справи відкладав з 14.08.14р. на 04.09.14р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням останнім вимог суду та необхідністю витребувати додаткові документи.

Суд оголошував перерву з 04.09.14р. на 05.09.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 04.09.14р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 04.09.14р.

05.09.14р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 05.09.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.11р. між відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський Втормет" (далі по тексту - відповідач, покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" (далі по тексту - постачальник) укладено договір поставки №677.

Відповідно до пункту 1.1 договору поставки №677 від 01.09.11р. постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити брухт і відходи чорних металів - метали чорні вторинні за видами і підвидів, передбачені ДСТУ 4121-2002, брухт і відходи кольорових металів і сплавів, передбачені ДСТУ 3211-95 (ГОСТ 1639-93), надалі іменовані товар.

На виконання умов договору поставки №677 від 01.09.11р. постачальник передав у власність покупця, а покупець прийняв товар на загальну суму 12139500,00грн.

Покупець в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий від постачальника товар розрахувався частково, а саме у розмірі 11219721,30грн.

Таким чином, за твердженням позивача, заборгованість покупця перед постачальником складає 919778,70грн.

10.04.13р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" (далі по тексту - постачальник, первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги.

Відповідно до пункту 1.1 договору про відступлення права вимоги від 10.04.13р. первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові за договором поставки №677 від 01.09.11р., укладеним між первісним кредитором та відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський Втормет" (далі по тексту - відповідач, покупець, боржник).

Пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги від 10.04.13р. визначено, що за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором, на користь нового кредитора.

А саме: виплати грошових коштів в розмірі 919778,70грн. за поставлений боржником товар, на основі умов основного договору та відповідних накладних, а також вимагати від боржника виплати всіх, передбачених основним договором, штрафних санкцій за несвоєчасну оплату поставленого товару.

Пунктом 2.1 договору про відступлення права вимоги від 10.04.13р. визначено, що первісний кредитор зобов'язується передати новому кредиторові всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором.

Пунктом 2.2 договору про відступлення права вимоги від 10.04.13р. визначено, що сторони зобов'язані сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику письмового повідомлення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пунктом 4.1 договору про відступлення права вимоги від 10.04.13р.).

Враховуючи укладання договору про відступлення права вимоги від 10.04.13р. позивач звернувся до відповідача з даною позовною заявою.

Відповідач позовні вимоги позивача не визнав обґрунтованими та просив суд в їх задоволенні відмовити з огляду на наступне.

Відповідач визнав факт укладання договору поставки №677 від 01.09.11р.

Відповідач також визнав, що в результаті господарських правовідносин за договором поставки №677 від 01.09.11р. виникла грошова заборгованість у розмірі 919778,70грн.

Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" на виконання зобов'язань за договором №15д/01 від 04.01.11р. постачав на адресу відповідача, який є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський Втормет" брухт та відходи чорних металів. Термін дії договору поставки №15д/01 від 04.01.11р. закінчився 31.12.12р., однак станом на 07.02.13р. товариство з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" не виконав свої зобов'язання, що стосуються постачання брухту та відходів чорних металів на суму 1315810,00грн. Відповідач зазначив, що вказані кошти були перераховані на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" передплатою.

Приймаючи до уваги закінчення терміну дії договору №15д/01 від 04.01.11р. та факт невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" зобов'язань, щодо постачання на адресу відповідача брухту та чорних металів на суму 1315810,00грн. відповідач звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" з листом-вимогою від 07.02.13р. про повернення коштів, а саме передплати у розмірі 1315810,00грн.

В результаті перемовин керівників підприємств, 14.03.13р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" та відповідачем був укладений акт зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якого сторони визнали наступне:

- відповідач має перед товариством з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" непогашене грошове зобов'язання у сумі 919778,70грн., яке виникло на підставі відвантаження товариством з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" в адресу відповідача брухту та відходів чорних та кольорових металів та сплавів відповідно до умов договору № 677 від 01.09.11р.;

- товариство з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" має перед відповідачем непогашене грошове зобов'язання у сумі 1315810,00грн., яке виникло у зв'язку з не відвантаженням товариством з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" в адресу відповідача на суму 1315810,00грн. відповідно до умов договору №15д/01 від 04.01.11р. та невиконання наполягання Листа - вимоги від 07.02.13р. про повернення передплатних коштів.

Строк виконання зобов'язань, зазначених вище настав.

Сторони підтвердили реальність та обсяг взаємних заборгованостей, зазначених вище.

Керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, зазначеними вище, у сумі 919778,70грн. і таким чином з моменту підписання сторонами Акта сторони визнали:

- зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" таким, що припинено частково, залишкова заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" перед відповідачем становить 396031,30грн.;

- зобов'язання відповідача таким, що припинено у повному обсязі, заборгованості відповідача перед товариством з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" немає.

Відповідач дійшов висновку, що станом на час укладання договору про відступлення права вимоги від 10.04.13р. заборгованості відповідача перед товариством з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" не існувало.

Відповідач звертає увагу суду, що у позивача відсутні первісні документи за договором поставки №677 від 01.09.11р.

Відповідач вважає, що договір про відступлення права вимоги від 10.04.13р. є недійсним, так як не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем та відповідачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід визнати необґрунтованими, документально недоведеними, такими, що суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що не підлягають задоволенню на підставі наступного.

По-перше, позивача у клопотанні за вих.№б/н від б/д про витребування доказів визнав, що не має оригіналів первинних документів на підставі яких ґрунтуються його позовні вимоги у розмірі 1168078,88грн.

Причини вказаних обставин суду не пояснив.

Всі документи на підставі яких позивач обґрунтовує свої позовні вимоги не засвідчені належним чином, а відповідач ставить під сумнів їх достовірність.

Господарський суд приймаючи до уваги позиції сторін, визнає, що оригінали первинних документів відсутні, незважаючи на те, що у разі добросовісності учасників правочину про відступлення права вимоги від 10.04.13р. позивач повинен був отримати оригінали первинних документів, однак з незрозумілих причин оригінали первинних документів у позивача відсутні.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Приклад

Згідно з оригіналом Секретар Підпис Ініціал(и), прізвище 26.06.2001

У разі невідповідності наданих суду копій документів вимогам до їх засвідчення вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору (п.2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Стаття 36 Господарського процесуального кодексу України визначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Господарський суд констатує, що копії первинних документів, які містяться в матеріалах справи не засвідчені належним чином і не можуть братися судом до уваги у вирішенні спору і не вважаються належними і допустимими доказами.

По-друге, відповідач надав суду акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.03.13р. укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" та відповідачем.

Позивач з наданого відповідачем доказу не надав жодних пояснень, про його існування позивачу не було відомо.

Господарський суд встановив факт того, що акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.03.13р. було підписано товариством з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" та відповідачем до укладення договору про відступлення права вимоги від 10.04.13р.

Враховуючи, що докази оскарження акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.03.13р. відсутні, господарський суд визнає зазначений акт належним доказом у справі.

По-третє, товариством з обмеженою відповідальністю "Феро-Сервіс" та позивачем в пункті 2.1 договору про відступлення права вимоги від 10.04.13р. чітко визначено, що первісний кредитор зобов'язується передати новому кредиторові всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором.

Причини непередання документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором позивачу з невідомих для суду причин не передано.

Враховуючи все вищевикладене господарський суд позбавлений можливості визнавати позовні вимоги позивача обгрунтованими та документально доведеними.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Статтею 517 Цивільного кодексу України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Статтею 517 Цивільного кодексу України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517, 518, 519, 525, 526, 509, 530, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимоги відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

10.09.14р.

Суддя І.В. Петренко