Постанова № 40418405, 02.09.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року м. Чернівці Справа № 824/495/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Маренича І.В.

секретаря судового засідання - Орищука І.І.

за участю:

представника позивача - Сіногач С.В.;

представника відповідача - Іліки Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмежено відповідальністю виробнича комерційна фірма «Балаккон» до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмежено відповідальністю виробнича комерційна фірма «Балаккон» (далі-Позивач) звернулося з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.06.2014 року) до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях (далі-Відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0006230152 від 18.12.2012 року на загальну суму 19601,83 грн. та №0006220152 від 18.12.2012 року на загальну суму 51300,59 грн. про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 21 грудня 2012 року на адресу ТОВ ВКФ "Балакком» від ДПІ у м. Чернівцях надійшли податкові повідомлення-рішення №0006230152 від 18.12.2012 року та №0006220152 від 18.12.2012 року. В податкових повідомлення-рішеннях №0006230152 від 18.12.2012 року та №0006220152 від 18.12.2012 року ДПІ у м. Чернівцях визначено штраф за затримку сплати податку на додану вартість на загальну суму 70902,42 грн., відповідно на суму 19601,83 грн. та на суму 51300,59 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку у відповідності до вимог ст.56 ПКУ.

За розглядом скарг позивача ДПС України зроблено висновок - залишити без змін податкові повідомлення-рішення №0006230152 від 18.12.2012 року та №0006220152 від 18.12.2012 року ДПІ у м. Чернівцях та повторну скаргу ТОВ ВКФ «Балаккон» - без задоволення.

Позивач не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями у зв'язку з чим просить визнати їх недійсними.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив його задовольнити, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях проведена камеральна перевірка Товариства з обмежено відповідальністю виробнича комерційна фірма «Балаккон» з питань своєчасності сплати до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання у податкових деклараціях з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунках, дотримання вимог п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203, п.50.1. ст. 50 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI за лютий, березень, травень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт №1586/15-3/30501814 від 12.12.2012 року камеральної перевірки Товариства з обмежено відповідальністю виробнича комерційна фірма «Балаккон» з своєчасності сплати до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання у деклараціях по ПДВ.

На підставі Акту №1586/15-3/30501814 від 12.12.2012 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0006220152 від 18 грудня 2012 року про сплату 51300,59 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах;

- №0006230152 від 18 грудня 2012 року про сплату 19601,83 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах;

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI (далі-Кодекс).

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення ( стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16 липня 1999 року № 996-XIV).

Крім цього, згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як встановлено судом, податкові повідомлення-рішення: №0006220152 від 18.12.2012 року на загальну суму 51300,59 грн. та №0006230152 від 18.12.2012 року на загальну суму 19601,83 грн. прийняті відповідачем за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на підставі пп.57.1 ст. 51 та ст. 126 Податкового кодексу України.

Суд вважає, що в даному випадку перевіркою було достовірно встановлений факт порушення норм законодавства в результаті чого Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення: №0006220152 від 18.12.2012 року на загальну суму 51300,59 грн. та №0006230152 від 18.12.2012 року на загальну суму 19601,83 грн.

Так, згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 75.1.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком (п. 76.1 ст. 76 Кодексу).

Під час перевірки з'ясовується питання порушення терміну подання звітності, правильність визначення об'єкта оподаткування та нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток, а також несвоєчасної сплати визначеного платником податку грошового зобов'язання.

Оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється у відповідності до вимог п. 86.2 ст. 86 Кодексу. Тобто, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, що настають на останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

В ході судового розгляду було встановлено, що уточнюючим розрахунком від 27.03.2012 року №9014610997 підприємством визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 180000 грн. з терміном сплати 27.03.2012 року. Із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання TOB ВКФ "Балакком" зазначене вище податкового зобов'язання в частині 6817,23 грн. погашено 22.05.2012 року платіжним дорученням №221 в сумі 1400 грн. та 24.05.2012 року платіжним дорученням №236 в сумі 5417,23 грн.;

- податковою декларацією від 19.03.2012 року №9012847526 підприємством визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 246287 грн. з терміном сплати 30.03.2012 року, яке погашено 24.05.2012 року платіжним дорученням №236 в сумі 50818,5 грн. та 25.05.2012 року платіжним дорученням №238 в сумі 195468,5 грн. із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання;

- податковою декларацією від 17.04.2012 року №9019221365 підприємством визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 196816 грн. з терміном сплати 30.04.2012 року, яке погашено 25.05.2012 року платіжним дорученням №238 в сумі 193417,28 грн. із затримкою до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання та 06.06.2012 року платіжним дорученням №303 в сумі 3398,72 грн. із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання;

- уточнюючим розрахунком від 22.05.2012 року №9028681213 підприємством визначено податкове зобов'язання в сумі 1336 грн. з терміном сплати 22.05.2012, яке погашено 06.06.2012 року платіжним дорученням №303 в сумі 1336 грн. із затримкою до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання;

- податковою декларацією від 19.06.2012 року №9034641901 підприємством визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 205681 грн. з терміном сплати 30.06.2012 року. Із затримкою до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання зазначене вище податкове зобов'язання в частині 1264,95 грн. погашено 03.07.2012 року платіжним дорученням №426 в сумі 1264,95 грн.

Крім того, під час розгляду справи встановлено, що ухвалою від 16.11.2011 року по справі № 2а-275/10/2470 Вінницького апеляційного адміністративного суду, залишено без задоволення апеляційну скаргу TOB ВКФ «Балакком», а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року залишено без змін.

Зазначеною постановою позовні вимоги TOB ВКФ «Баллаком» до ДПІ у м. Чернівці було задоволено частково, зокрема скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.06.2009 №0000860231/0, від 30.06.2009 року №0000860231/1, від 24.07.2009року №0000860231/2, від 30.09.2009 року №0000860231/3 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88300,5 грн. (в тому числі: 58867 грн. - основного платежу та 29433,5 грн. - штрафної санкції), в решті позовних вимог відмовлено, тобто за результатами судового оскарження нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 532271 грн. (в тому числі: основного платежу в сумах 11218 грн. та 342415 грн., штрафні санкції в сумах 5609 гри. та 173029 грн.).

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства У країни постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також: для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (пункт 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи зазначене, за обліковою карткою платника податків з податку на додану вартість в грудні 2011 року відповідно до ухвали суду від 16.11.2011 року по справі № 2а-275/10/2470 ТОВ ВКФ «Баллаком» донараховано основний платіж в сумі 353633 грн. та штрафна санкція в сумі 178638 грн. Внаслідок зазначеного, у ТОВ ВКФ «Баллаком», станом на 01.01.2012 року, виник податковий борг в сумі 459383,04 грн., який погашався в порядку календарної черговості виникнення боргу (акт перевірки ДПІ у м. Чернівцях від 10 травня 2012 року № 174/15- 3/30501814 про результати перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету). Станом на 26 березня 2012 року, відповідно до облікової картки з податку на додану вартість у ТОВ ВКФ "Балакком" податковий борг складає в сумі 126567,76 грн.

Органи державної податкової служби мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків) (підпункт 20.1.1 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 31 Податкового кодексу України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи ( пункт 36.5 статті 36 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 203.2 статті 203 та пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 50.1 «а» статті 50 Податкового кодексу України платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (підпункт 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності з платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платника податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно з пунктом 4.3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. № 276, нарахування платежів до бюджету в особових рахунках платників податків здійснюються відповідно до порядків адміністрування відповідних податків, розроблених на підставі чинного законодавства.

Нарахування узгоджених податкових зобов'язань у картках особових рахунків платників здійснюється датою граничного терміну сплати зазначених зобов'язань.

При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи ДПС зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків.

З врахуванням вищезазначеного ТОВ ВКФ "Балакком" було порушено строк сплати податкового зобов'язання із терміном прострочення сплати більше 30 календарних днів - 256502,95 грн., в наслідок чого застосовано штрафна санкція в розмірі 20% (256502,95*20%=51300,59 грн. повідомлення-рішення №0006220152 від 18.12.2012 року) із терміном прострочення до 30 календарних днів - 196018,23 грн. в результаті застосована штрафна санкція в розмірі 10% (196018,23*10%=19601,83 грн. повідомлення-рішення №0006230152 від 18.12.2012 року).

За таких обставин суд вважає, що висновки викладені в акті №1586/15-3/30501814 від 12.12.2012 року є правомірними та обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення №0006220152 від 18.12.2012 року на загальну суму 51300,59 грн. та №0006230152 від 18.12.2012 року на загальну суму 19601,83 грн. відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін, відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів суду правомірність своїх дій, а тому суд вважає, що дії та рішення відповідача не суперечать вимогам ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0006220152 від 18.12.2012 року на загальну суму 51300,59 грн. та №0006230152 від 18.12.2012 року на загальну суму 19601,83 грн. вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,71,94,157,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

У судовому засіданні 02 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 08 вересня 2014 року (07 вересня 2014 року - вихідний день неділя).

Суддя І.В. Маренич