Ухвала суду № 40416935, 09.09.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1220/14 Справа № 202/1532/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Ігнатенко В. В. Доповідач - Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Литвиненка О.О., Живоглядової І.К.,

секретаря Профорук В.О.,

за участю прокурора Заворотної О.В.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2014 року, яким його засудженого за ч. 1 ст. 263 КК України, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, який мешкає за адресою АДРЕСА_1, судимого:

- 30.08.1995 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 229-6 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

- 16.04.1996 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ст.ст. 229-6 ч. 2, 43, 14 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 15.09.1998 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ст. ст. 140 ч. 2, 229-6 ч. 2, 42, 14 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна;

- 07.10.2003 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 185 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі;

- 15.06.2005 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 309 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 12.02.2008 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ст. ст. 263 ч. 2, 309 ч. 2, 70 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі;

- 25.01.2013 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 187 ч.1 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,

засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2013 року, у вигляді одного року позбавлення волі і остаточно призначено до відбуття 4 роки позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він маючи злочинний намір, спрямований на незаконне придбання та зберігання вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу, у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому місці, незаконно придбав два споряджені корпуси гранат типу РПГ-40, промислового виробництва, які відносяться до категорії вибухових речовин, які став незаконно зберігати за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1, без передбаченого законом дозволу.

Після чого, 13 листопада 2013 року, у період часу з 13 години 20 хвилин до 14 годин 30 хвилин, в ході проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого, в квартирі по АДРЕСА_1 працівники міліції виявили та вилучили гранати типу РПГ-40, які є двома спорядженими корпусами гранат типу РПГ-40, промислового виробництва, які відносяться до категорії вибухових речовин, придатні для здійснення вибуху, корпуси ручних протитанкових гранат „РПГ-40" споряджаються зарядом вибухової речовини „ТРОТИЛ", маса вибухової речовини 720-760 гр., які останній незаконно придбав і зберігав, без передбаченого законом дозволу.

В апеляції обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, призначити службове розслідування стосовно працівників міліції і зарахувати йому час перебування під вартою 10 місяців 17 днів, коли він перебував у слідчому ізоляторі. При цьому посилається на те, що правопорушення не вчиняв. Вилучені гранати йому не належать, їх приніс сусід зі своєю співмешканкою і підкинув у ванну кімнату. Пізніше ці предмети були вилучені працівниками міліції (а.п. 100-103).

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційні скарги чи інші докази на підтвердження доводів апеляцій сторонами судового провадження подані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого, який в судовому засіданні частково підтримав свою апеляцію і просив лише зарахувати йому час перебування під вартою 10 місяців 17 днів, коли він перебував у слідчому ізоляторі під час розгляду його справи Красногвардійським районним судом, виступ захисника, який підтримав позицію обвинуваченого, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляції, обговоривши її доводи і зіставивши із наявними матеріалами провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, відповідає фактичним обставинам провадження і ґрунтується на зібраних і ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, яким дана належна оцінка у вироку, зокрема на показаннях допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що 13 листопада 2013 року за проханням співробітників міліції приймали участь в якості понятих при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 В ході обшуку, у їх присутності, під ванною у ванній кімнаті працівники міліції виявили та вилучили поліетиленовий пакет, в якому знаходились предмети зеленого кольору. Вилучене було скріплено печаткою, де вони поставили підписи;

- на показаннях свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що 13 листопада 2013 року приходили в житло ОСОБА_3, де вживали спиртні напої. Через деякий час, перебуваючи вже на вулиці співробітники міліції підійшли до ОСОБА_3 і затримали його. Пізніше стало відомо, що за місцем мешкання обвинуваченого були виявлені гранати;

- крім того, ці ж свідки показали, що знаходячись 13 листопада 2013 року за місцем проживання обвинуваченого вибухову речовину не приносили, до ванної кімнати не заходили.

Крім показань свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_3 також об'єктивно підтверджується зібраними під час досудового розслідування та перевіреними в судовому засіданні доказами, а саме: -

- протоколом обшуку від 13 листопада 2013 року (а.с. 9-13), згідно з яким працівники міліції за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_3 виявили та вилучили поліетиленовий пакет з двома металевими предметами темно-зеленого кольору циліндричної форми,

- висновком судової вибухово-технічної експертизи № 70/26-137 від 19.12.2013 року в якому вказано, що предмети вилучені у ОСОБА_3 є двома спорядженими корпусами гранат типу РПГ-40, промислового виробництва, які відносяться до категорії вибухових речовин і придатні для здійснення вибуху (а.с. 27-31),

- речовими доказами - двома спорядженими корпусами гранат типу РПГ-40, промислового виробництва, які відносяться до категорії вибухових речовин у кримінальному провадженні (а.с. 33),

- експерт ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив висновок судової вибухово-технічної експертизи і пояснив, що під час проведення експертизи гранати були знищені, оскільки згідно постанови слідчого про призначення експертизи необхідно було вирішити питання про придатність до вибуху.

Таким чином, органом досудового розслідування і судом досліджені всі обставини, які мають значення для об'єктивного, повного і всебічного розгляду провадження.

Крім того, з протоколу судового засідання, вироку вбачається, що суд прийняв заходи до виклику і допиту свідків, ретельно дослідив всі наявні в матеріалах провадження докази, розглянув всі доводи та клопотання учасників процесу, яким дана належна оцінка у вироку.

Таким чином, висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, наведених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, перевірених у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом.

Суд дав правильну оцінку доказам і дії обвинуваченого вірно кваліфікував за ч. 1 ст. 263 КК України.

Отже, доводи обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що правопорушення він не вчиняв, а справа відносно нього сфальсифікована - є безпідставними і спростовуються вище наведеними матеріалами провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що докази, викладені у вироку є допустимими, належними, достовірними і достатніми для встановлення об'єктивної істини у справі і правильного її розв'язання.

Колегія суддів не вбачає у справі таких порушень норм кримінально-процесуального закону, які б потягли безумовне скасування вироку.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, суд врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, а також всі обставини провадження.

З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства і призначив покарання в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 71 КК України, яке за своїм видом та розміром слід вважати справедливим.

Що стосується вимог ОСОБА_3 щодо проведення службового розслідування стосовно працівників міліції то слід зазначити, що повноваження суду апеляційної інстанції визначені у ст. 407 КПК України і суд розглядаючи апеляційну скаргу перевіряє вирок на його відповідність закону, тому у колегії суддів відсутні підстави для проведення службового розслідування.

Вимога обвинуваченого про зарахування йому часу перебування під вартою 10 місяців 17 днів, коли він перебував у слідчому ізоляторі під час розгляду його справи Красногвардійським районним судом на переконання колегії суддів також не підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції у відповідності до ст. 71 КК України призначив покарання за сукупністю вироків, частково приєднав не відбуте покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2013 року (а.п. 91), а в такому випадку, час перебування під вартою за попереднім вироком не зараховується.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2014 року у відношенні ОСОБА_3, яким його засудженого за ч. 1 ст. 263 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді апеляційного суду: