Ухвала суду № 40415809, 04.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5937/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Тищенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний альянс "Максимум" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний альянс "Максимум" до Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельний альянс «Максимум», звернулось до суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 12.03.2014 №000134 у розмірі 17070,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний альянс "Максимум" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Міндоходів у Київській області проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами філії ТОВ «Торгівельний альянс Максимум», за результатом якої складено акт від 29.08.2013 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковим органом під час перевірки встановлено факт реалізації у відповідності до видаткової накладної №207 від 11.07.2013 трьох пляшок горілки «Столічна» 0,7 л. виробництва ПрАТ «Чернігівській лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» по ціні 23,20 грн. (разом з ПДВ 27,84 грн.) в той час, коли постановою КМУ №957 від 30.10.2008 мінімальна оптова ціна на горілку у такій тарі встановлена у розмірі 28,45 грн., чим порушено ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481-95 ВР від 19.12.1995.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 12.03.2014 №00131, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17070,0 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що оскаржене рішення прийнято уповноваженим органом відповідно до ст. 1, 17, 18 Закону № 481 та ч. 1 Постанови №957, з дотриманням положень Порядку № 790, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, сиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України встановленні Законом України від 19.12.1995 № 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481).

Частиною першою статті 16 Закону №481 передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №481 мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

Згідно з частиною десятою статті 18 Закону №481 право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої належить Кабінету Міністрів України.

Частиною першою постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" (далі - постанова Кабінету Міністрів України №957) встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком.

Відповідно до додатку постанови Кабінету Міністрів України №957 мінімальні оптово-відпускні ціни під час реалізації (продажу) горілки визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) та місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Судом першої інстанції встановлено, що в ході проведення перевірки встановлено факт реалізації Позивачем, у відповідності до видаткової накладної від 11.07.2013 №207 (додається), трьох пляшок горілки "Столична" (виробництва ПрАТ "Чернігівський лікеро-горілчаний завод "Чернігівська горілка", 0.7 л., 40%) за ціною 23,20 грн. (разом з ПДВ 27,84), в той час коли постановою Кабінету Міністрів України №957, на момент відвантаження горілки (11.07.2013), встановлена мінімальна оптова ціна на зазначений товар у розмірі 28,45 грн. (101,6 грн. х 40% х 0,7 л.) : 100 % = 28,45 грн.

Крім того, перевіркою Броварської філії TOB "Максимум", також встановлено, що партія вказаної вище алкогольної продукції становить 600 шт. та реалізовувалася Позивачем через Броварську філію за заниженою мінімальною ціною 23,20 грн. (разом з ПДВ 27.84), що підтверджується видатковою накладною від 08.07.2013 року №РН-000352 та товарно-транспортною накладною від 08.07.2013 року, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що TOB "Максимум" порушено частину десяту статті 18 Закону №481 та частину першу постанови Кабінету Міністрів України №957, що підтверджується актом перевірки від 29.08.2013 №37/10-36-21-01-09/38398289, видатковою накладною від 11.07.2013 №207, видатковою накладною від 08.07.2013 №РН-000352 та товарно-транспортною накладною від 08.07.2013, а отже є встановленим та документально підтвердженим.

Отже, твердження Позивача, що результатами перевірки не зафіксовано конкретних порушень законодавства в сфері обігу алкогольних напоїв колегія суддів не приймає до уваги, так як воно спростовано матеріалами справи.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво та торгівлю алкогольними напоями, повинні дотримуватися законодавчо встановлених правил здійснення зазначеної діяльності, а у разі порушення, нести відповідальність, передбачену Законом №481.

Абзацом тринадцятим частини другої статті 17 Закону №481 передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481. затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 "Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Порядок № 790).

Статтею 1 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів" визначено, що партія - будь-яка визначена кількість харчового продукту з однаковою назвою та властивостями, який вироблений за однакових умов на одній і тій самій потужності (об'єкті).

Так, партія горілки (600 пл.). яка реалізовувалася Броварською філією TOB "Максимум" отримано від TOB "Максимум", що підтверджується видатковою накладною від 08.07.2013 року №РН-000352 та товарно-транспортною накладною від 08.07.2013 року.

З огляну на вказане, розрахунок фінансових санкцій для Позивача становить 600 пл. х 28,45 грн. = 17 070, 00 грн.

Виходячи з того, що факт порушення TOB "Максимум" частини десятої статті 18 Закону №481 та частини першої постанови Кабінету Міністрів України №957 є встановленими та документально підтвердженими, Міндоходів у відповідності до Закону №481 та Порядку №790 прийнято рішення від 12.03.2014 року №000134 про застосування до Позивача фінансових санкцій.

Таким чином, судом першої інстанції на підставі поданих доказів зроблений правильний висновок про те, що Міндоходів приймаючи рішення про застосування фінансових санкцій до TOB "Максимум" діяло в межах своєї компетенції та відповідно до вимог законодавства, у зв'язку з чим позовна вимога TOB "Максимум" стосовно скасування рішення від 12.03.2014 №000134 не підлягає задоволенню.

Щодо твердження апелянта, про те, що Міндоходів порушено частину першу статті 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою адміністративно-господарські санкції мажуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в обґрунтування зазначеного твердження TOB "Максимум" вказує на те, що перевірку Позивача було проведено органом доходів і зборів 29.08.2013 року, а рішення про застосування фінансових санкцій №000134 прийнято 12.03.2014 року - більше, ніж через шість місяців з дня виявлення порушення.

Так, частиною другою статті 250 ГК України передбачено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Крім того, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше. - за днем її фактичного подання.

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що строк визначення грошових зобов'язань та прийняття рішення про застосування фінансових санкцій до TOB "Максимум" за порушення законодавства в сфері обігу алкогольних напої становить 1095 днів з моменту виявлення порушення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк прийняття рішення від 12.03.2014 року №000134 про застосування фінансових санкцій до Позивача, за результатами проведеної перевірки, Міндоходів не порушений.

Щодо тверджень Позивача про те, що у оскаржуваному рішенні Міндоходів від 12.03.2014 року №000134 про застосування фінансових санкцій не вказано валюту, в якій застосовуються фінансові санкції, колегія суддів зазначає.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481. затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 "Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Порядок № 790).

Згідно з пунктом 8 Порядку №790 рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону №481 складається за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Так, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що оскаржуване рішення Міндоходів про застосування до TOB "Максимум" фінансових санкцій повністю відповідає формі визначеній у додатку до Порядку №790 та визначає суму грошового зобов'язання Позивача у національній валюті України, тобто у гривнях, що підтверджується безпосередньо самим рішенням.

Отже, суд вірно дійшов висновку, про те, що рішення Міндоходів від 12.03.2014 року №000134 про застосування фінансових санкцій складено за формою визначеній у додатку до Порядку №790 та прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення прийнято у межах прав та обов'язків відповідача, передбачених законом, а тому відсутні підстави для його скасування .

Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний альянс "Максимум" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 04 вересня 2014 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.