Постанова № 40415669, 22.08.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 808/3382/14

22 серпня 2014 року 10год. 32хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Рибакової М.В., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Коновалов В.М., Худоконь Ю.С.

відповідача: представник Петрова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Запорізький домобудівний комбінат" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2014р. № 0000082201, №0000072201, -

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Запорізький домобудівний комбінат" (далі - ПАТ "ЗДБК" або позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2014 № 0000082201 та від 17.01.2014 № 0000072201.

В обґрунтування позовних вимог позивач поклакиється на те, що умовами випуску векселів не передбачено, що проценти за ними сплачуються щоквартально. Вважає, що проценти за векселями не підлягають включенню до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, до настання періоду, в якому вексель буде пред'явлено до оплати. Також зазначає, що фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій включаються до складу витрат в періоді їх нарахування, а не фактичного перерахування органу Пенсійного фонду. При цьому покликається на пп. 138.5.1 Податкового кодексу України. Щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання декларацій з податку на додану вартість за червень та листопад 2011 року зазначає, що такі декларації позивачем подані до податкового органу відповідно 20.07.2011 та 20.12.2011, що підтверджується відмітками податкового органу про одержання таких декларацій. Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову. Зокрема зазначає, що в ході проведеної перевірки встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 на загальну суму 599923 грн. та за період з 01.01.2013 по 31.03.2013 на загальну суму 33370,00 грн. у зв'язку з не включенням у відповідних періодах до складу інших доходів відсотки за векселями, які були випущені з 25 процентами річних та у зв'язку з включенням до складу витрат нарахованих, але не сплачених Пенсійному фонду сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Податкового кодексу України, однак у позивача відсутні первинні документи на перерахування таких коштів органу Пенсійного фонду. Щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкових декларацій, представник позивача вказала, що до податкового органу декларації в електронному вигляді надійшли лише 21.07.2011 та 21.12.2011. З огляду на наведене, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 29.11.2013 по 12.12.2013 працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "ЗДБК" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 12.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 12.12.2013 р., результати якої оформлено актом перевірки № 144/08-29-22-0109/01240137 від 26.12.2013 (а.с.19-53). Перевіркою встановлено порушення:

1. п. 135.1, пп. 135.1.11, п. 135.5 ст. 135, пп. 137.18 ст. 137, пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, п. 153.8 ст. 153 з врахуванням вимог пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 на загальну суму 599923 грн.;

2. пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.03.2013 на загальну суму 33370 грн.;

3. п. 49.14.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного надання до ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя у строки, визначені чинним законодавством декларацій з податку на додану вартість за червень 2011 р. та грудень 2011 р.

У зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000082201 від 17.01.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 783038,50 грн., в тому числі: за основним платежем 633293,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 149745,50 грн.(а.с.56-57); № 0000072201 від 17.01.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 340,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 340 грн. (а.с.58-59).

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, однак рішеннями контролюючих органів залишені без змін (а.с.73-115).

Даючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд враховує таке.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.01.2014 № 0000072201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на 340 грн. за порушення пп. 49.18.1 п. 19.18 ст. 49 Податкового кодексу України суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 19.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пункт 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України визначає, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

З копій податкових декларацій з податку на додану вартість за червень та листопад 2011 року (а.с.116-124), оригінали яких судом оглянуті в судовому засіданні, вбачається, що на даних деклараціях стоїть штамп контролюючого органу про отримання податкових декларацій із зазначенням дати отримання декларацій (20.07.2011 та 20.12.2011 відповідно) та із зазначенням реєстраційних номерів декларацій. А відтак, позивачем декларацій з податку на додану вартість за червень та листопад 2011 року подані в строки, визначені чинним законодавством. З огляду на наведене, у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, тому податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 № 0000072201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 17.01.2014 № 0000082201 (а.с.56), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 783038,50 грн., в тому числі: за основним платежем 633293,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 149745,50 грн., суд зазначає таке.

Збільшення оскаржуваним рішенням сум грошового зобов'язання обумовлене тим, що в ході перевірки відповідачем встановлено, що позивач:

- не включив до складу інших доходів відсотки по процентних векселях, в результаті чого занизив задекларовані показники по рядку 03 "Інші доходи" податкової декларації з податку на прибуток підприємства на загальну суму 1548271 грн., у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошових зобов'язань за основним платежем на 345479 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 55770,50 грн. (а.с.209);

- на порушення пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України підприємством включено до складу інших витрат суми донарахованих але не сплачених Пенсійному фонду України відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", чим завищено інші витрати на 1170285 грн. за період з 2 квартал 2011р. - 2012 рік та на 175629грн. за 1 квартал 2013 року, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошових зобов'язань за основним платежем на 287814 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 93975,00 грн. (а.с.209).

Стосовно віднесення позивачем до складу витрат сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 138.10.4. статті 138 Податкового кодексу України, операційні витрати включають зокрема інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що словосполучення "суми нарахованих" стосується лише податків та зборів, установлених Податковим кодексом України. Відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, Податковим кодексом не встановлено. Таке відшкодування визначено п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Наведене також підтверджується і Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства", зареєстр. в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2011 р. за №1215/19953 (що був чинним в період, охоплений перевіркою). Так, відповідно до додатку ІВ до рядка 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, суми нарахованих податків та зборів, установлених Податковим кодексом України, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, відображаються в рядку 06.4.13, а відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, відображається в рядку 06.4.14. Тобто, названі суми відображаються в різних рядках; в рядку 06.4.14 не зазначено про відображення нарахованого відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, на відміну від рядка 06.4.13, який передбачає відображення саме нарахованих сум податків та зборів, установлених Податковим кодексом України, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами.

Щодо покликань позивача на підпункт 138.5.1 Податкового кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 138.5 Податкового кодексу України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. Підпункт 138.5.1 визначає спеціальний порядок включення до витрат сум податків та зборів, згідно з яким датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до ст. 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

А відтак, відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, не є податком, а ні збором, тому порядок формування витрат, визначений пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України на такі суми не розповсюджується.

Водночас для включення до витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, платнику податків слід керуватися п. 138.2, п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, згідно з якими витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Порядок покриття фактичних витрат на виплату і доставку таких пенсій встановлено п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).

Так, згідно з цим пунктом до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, які мають право на призначення пенсій.

Відповідно до Закону № 1058 постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України , яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1).

Підпунктом 6.1 п. 6 Інструкції № 21-1 визначено, що відшкодуванню підприємствами підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 у визначених розмірах.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (пп. 6.4 п. 6 Інструкції ), а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (абзац перший п. 6.8 Інструкції № 21-1).

Моментом включення платником податку на прибуток до складу витрат сум відшкодування Пенсійному фонду його фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії є загальний порядок визначення витрат, визначений п. 6 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Відповідно до абзацу 2 п. 7 П(С)БО 16, витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Виходячи з вищевикладеного, сума, яка підлягає відшкодуванню Пенсійному фонду України у зв'язку з його фактичними витратами на виплату і доставку пільгових пенсій, включається до складу витрат платника податку в тому періоді, в якому вони були здійснені, тобто, в періоді фактичного перерахування. Такі витрати включаються на підставі даних Пенсійного фонду згідно додатків 6 та/або 7 до Інструкції № 21-1 та первинних документів, складених за правилами ведення бухгалтерського обліку, що підтверджують факт сплати підприємством Пенсійному фонду призначених сум.

Вказане підтверджується також листом Державної податкової служби України від 28.08.2012 № 946/0/61-12/15-1415.

За таких обставин, позивачем неправомірно включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 2-4 квартал 2011, 2012 рік та 1 квартал 2013 року суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за відсутності документів, що підтверджують факт сплати підприємством Пенсійному фонду зазначених сум. А відтак, податкове-повідомлення від 17.01.2014 № 0000082201 в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем на 287814,00 грн. та за штрафними санкціями на 93975,00 грн. - є правомірним.

Стосовно включення до доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, доходів у вигляді процентів про процентних векселях, суд зазначає таке.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивач реалізував згідно договору купівлі-продажу векселів № БВ-12/05/24-3 від 24.05.2012 Публічному акціонерному товариству "Рассвет" 17 векселів, з яких чотири векселі на загальну суму 3400000,00 грн. є відсотковими; позивач реалізував згідно договору купівлі-продажу векселів № БВ-12/05/24-6 від 24.05.2012 Публічному акціонерному товариству "Рассвет" 2 векселі на загальну суму 2000000 грн., які є відсотковими. Вказані векселі обліковувалися у підприємства по ДТ рахунка 142.

Зазначені відсоткові векселі емітовані ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів" для розрахунку по договору купівлі-продажу від 08.07.2008 року (а.с.214-225). Так, відповідно до додаткового договору до договору купівлі-продажу від 08.07.2008 року (а.с.219-220), абзац другий п. 2.1 Договору купівлі-продажу від 08.07.2008 року викладено у наступній редакції: "Розрахунок за цим Договором здійснюється таким чином:

- платіж у сумі 919662,92 грн. Покупцем внесений до підписання цього договору згідно умов Договору фінансового лізингу від 30.12.1999р.;

- кошти в розмірі 4724,73 грн. покупець зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок Продавця № 26003970701 в АБ "Металург", МФО 313582 до 20 липня 2008 року;

- емісії десяти переказних процентних векселів на пред'явника та на пред'явлення, наступної номінальної вартості: дев'ять векселів номінальної вартості 1000000,00 (один мільйон грн. 00 коп.) гривень кожний та одного векселя номінальною вартістю 1050000,00 (один мільйон п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) гривень. Відсоткова ставка за кожним векселем становить 25% (двадцять п'ять відсотків) на рік. Векселі підлягають оплаті відразу після пред'явлення."

Пізніше між позивачем та ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів" укладалися договори про внесення змін до векселів (а.с.223-225), згідно з якими змінювалися дати платежу по векселях.

Позивач вважає, що в нього не було підстав для включення до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, процентів по векселях, оскільки векселі до оплати не пред'являлися.

Відповідач вказує, що проценти визнаються в тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами. А тому позивач протиправно не включав до складу інших доходів відсотки за векселями, випущеними з 25 % річних.

Даючи оцінку податковому повідомленню-рішенню в цій частині, суд зазначає таке.

Визначення терміна "вексель" дає ст. 14 Закону України Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). А стаття 536 Цивільного кодексу України дозволяє кредитору стягувати з боржника проценти як плату за користування його грошовими коштами. Оскільки векселем посвідчується грошове зобов'язання векселедавця перед векселедержателем, то такий векселедавець може зобов'язатися перед векселедержателем сплачувати відповідні проценти за користування його коштами. Тому, під терміном "процентний вексель" розуміється вексель, по якому векселедавець, крім виплати основної суми (яка сплачується після пред'явлення векселя), зобов'язується сплачувати проценти як плату за користування зобов'язанням, що оформлене цим векселем.

Відповідно до п. 137.18 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в період утримання позивачем процентних векселів), за цінними паперами, придбаними платником податку з метою їх продажу або утримання до дати погашення, сума процентів включається до складу його доходів у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів згідно з умовами випуску таких цінних паперів. З наявних в матеріалах справи копій договорів (а.с.214-225), копій самих векселів (а.с.160-191) не вбачається податковий період, протягом якого має бути здійснена виплата процентів. У векселях зазначено лише: валюта грн., сума цифрами: 1000000,00 разом з 25% річних. Векселі та договір, що визначає умови випуску векселів, не містять покликань на строк сплати процентів. А тому слід виходити з визначення поняття "проценти" та загальних правил включення процентів до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Відповідно до пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.

Відповідно до п. 20 П(с)БО 15 "Дохід", затв. Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153 (в редакції, що діяла в період утримання позивачем векселів), дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо: імовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією; дохід може бути достовірно оцінений. Такий дохід має визнаватися у такому порядку: проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами.

За таких обставин суд погоджується з висновками відповідача, що до складу інших доходів позивач повинен був включати доходи у вигляді процентів по процентних векселях у податкових періодах, до яких такі проценти належать.

А відтак, податкове-повідомлення від 17.01.2014 № 0000082201 в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем на 345479,00 грн. та за штрафними санкціями на 55770,50 грн. - є правомірним.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2014 № 0000072201. Підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2014 № 0000082201 судом не встановлено.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи, що при подачі адміністративного позову позивачем сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору та надмірно сплачено судовий збір на 182,70 грн., відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" стягненню з позивача підлягає сума судового збору у розмірі 4445 грн. 70 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 року №0000072201.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький домобудівний комбінат" (код ЄДРПОУ 01240137) до Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 4445,70 грн. (чотири тисячі чотириста сорок п'ять гривень 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька