Постанова № 40415638, 21.08.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 808/5002/14

21 серпня 2014 року 11год. 39хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Рибакової М.В., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Свідерський К.Е.

відповідача: представник Сонгулія В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рома, ЛТД" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2014р. №0000862201, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рома, ЛТД" - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2014р. №0000862201.

Представник позивача в ході розгляду справи надав пояснення, що повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві. Зазначив, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "Діджитал - Віжн". ТОВ "Діджитал - Віжн" в період проведення господарських операцій був платником ПДВ, зареєстрований як юридична особа, мав повний обсяг цивільної право - та дієздатності. А відтак, висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Діджитал - Віжн" є необґрунтованим. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що в ході проведення перевірки позивача встановлено порушення вимог податкового законодавства, що призвело до того, що позивачем за перевірений період безпідставно сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "Діджитал - Віжн" на суму 49500, грн. Відповідачем отримано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 05.12.2013 №2156/08-59-22-01/33695964 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Діджитал - Віжн" за період серпень-вересень 2013 року.

Зазначає, що згідно аналізу автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що у серпні 2013 року основним постачальником ТОВ "Діджитал - Віжн" є ТОВ "Пром-голдінг". ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пром-голдінг" з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ "Биг-прайс" за період серпень 2013р. № 1254/26-59-22-05/38569602 від 16.05.2014р.

Згідно аналізу автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що у серпні 2013 року основним постачальником ТОВ "Пром-голдінг" є ТОВ "Біг-прайс". ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Біг-прайс" за серпень 2013 року № 1730/26-59-22-07/38569581 від 06.11.2013.

Зазначає, що ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві службовою запискою від 24.09.2013 № 4186/ДПІ/07-10/3 надано висновок щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Биг-прайс", яким встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, відсутність факту реального здійснення господарської діяльності.

Таким чином, позивачем до складу податкового кредиту безпідставно включено суми податку на додану вартість по господарських операціях з придбання товарів у ТОВ "Діджитал - Віжн". Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рома, ЛТД" зареєстроване 29.12.1995 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради (а.с.83).

Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рома, ЛТД" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за наслідками якої складено акт від 20.05.2014 року № 64/08-29-22-0108/23855495 (а.с. 12-40).

В ході перевірки відповідачем встановлено, що на порушення п.п.14.1.181, п. 14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, позивачем неправомірно занижено суму податку на додану вартість за перевіряємий період у розмір 49500,00 по періодам серпень 2013 року в сумі 27500 грн., вересень 2013 року в сумі 22000 грн.

На підставі акта перевірки від 20.05.2014 року № 64/08-29-22-0108/23855495 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.05.2014 року №0000862201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 74250,00 грн. (49500,00 грн. - за основним платежем, 24750,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.65).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення стало встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем в серпні 2013 року та вересні 2013 року податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Діджитал - Віжн", по яких встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій.

Формування складу податкового кредиту відбувається за правилами встановленими Податковим кодексом України.

Так відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

З наведених норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих документів між позивачем та контрагентом ТОВ "Діджитал - Віжн" укладено договір поставки № 070813 від 07.08.2013 (а.с.123-126). За вказаним договором позивач придбав у ТОВ "Діджитал - Віжн" панелі плазмові та конструкції для з'єднання панелей. Вказані обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами: договором поставки від 07.08.2013 року №070813 (а.с.123-126), рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, подорожніми листами, (а.с.86-95).

Товарно-матеріальні цінності придбані позивачем для використання в господарській діяльності (а.с.131-136).

На підставі податкових накладних № 2 від 13.08.2013 та № 2 від 04.09.2013 позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену в ціні придбаних товарів у ТОВ "Діджитал - Віжн".

Суд зазначає, що вказані первинні документи, оформлені по господарських операціях позивача з ТОВ "Діджитал - Віжн", відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704). Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані контрагентом ТОВ "Діджитал - Віжн", відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Жодних зауважень щодо форми та змісту наданих позивачем первинних документів та податкових накладних під час перевірки у посадових осіб органу державної податкової служби не виникало.

Як вбачається з акту перевірки №68/08-29-220108/23855495 від 20.05.2014 року, відповідачем не спростовується, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Діджитал - Віжн" було зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", від 15.05.2003 року №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Таким чином, відомості, якими позивач володів на момент здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Діджитал - Віжн" відповідають тим, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже є достовірними.

Щодо покликань податкового органу на акти ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічних звірок суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Крім того суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, позивач не мав господарських відносин з ТОВ "Пром-голдінг" та ТОВ "Біг-прайс".

Поряд з обумовленим, позиція відповідача щодо оцінки дій позивача виключно на підставі даних стосовно контрагентів суперечить як приписам національного законодавства так і практиці Європейського суду з прав людини. В ст. 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, а тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту, суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні отриманих товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Діджитал - Віжн", а відтак, податкове повідомлення - рішення від 21.05.2013 року №0000862201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2014 року № 0000862201.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рома, ЛТД" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька