Рішення № 40415494, 08.09.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2014 р.Справа № 916/2589/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

Представники:

від позивача: Леонова О.В. згідно довіреності від 20.06.2014р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН" (м. Одеса);

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (с. Градениці, Біляївського району, Одеської обл.);

про стягнення 11320,78грн.

01.07.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 11320,78грн.

Ухвалою суду від 02 липня 2014р. за зазначеним позовом порушено провадження у справі № 916/2589/14.

26.08.2014р. позивач надіслав до суду уточнення позовних вимог за вхідн. № 2-3564/14, в якому просив зменшити позовні вимоги, а саме стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН" основний борг за договором поставки в сумі 8617,48грн., пеню в сумі 733,34грн., штраф в сумі 870,75грн., 3% річних в сумі 118,09грн. та судові витрати в сумі 1827,00грн.

Позивач у судовому засіданні підтримав позов в межах заяви про зменшення позовних вимог, з підстав викладених у позовній заяві. Просив закінчувати розгляд справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно й належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

З врахуванням вимог ст.22 ГПК України суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, надіслану до суду 26.08.14. і розглядає справу в межах предмету зазначеного в даній заяві.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.02.2014р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН" (надалі позивач) було укладено договір поставки № 01930.

Предметом договору є зобов'язання постачальника постачати та передавати у власність покупцю лікеро-горілчану продукцію та інші продукти харчування, визначені у договорі, а покупця - приймати та оплачувати продукцію

Відповідно п. 1.3 договору поставка продукції здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, ії часткове співвідношення кожної партії продукції попередньо узгоджуються сторонами.

Згідно п. 2.1 договору фактична кількість, асортимент, ціна партії продукції, що підлягають поставці покупцеві, вважається узгодженим сторонами в момент підписання сторонами відповідної видаткової накладної.

За умовами п. 3.3 договору претензії щодо якості, кількості та асортименту поставленої продукції приймаються лише в момент поставки.

Відповідно п. 5.2 договору датою поставки є дата видаткової накладної, яка видається постачальником на відповідну партію продукції. Підписана обома сторонами видаткова накладна свідчить про фактичну поставку постачальником продукції покупцеві.

Згідно п.6.2 договору загальна вартість договору складається з вартості всіх партій продукції, поставлених покупцю за цим договором, визначається на підставі накладних оформлених за період дії даного договору.

Відповідно до п.6.6 договору оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця, здійснюється шляхом сплати покупцем 100% вартості партії продукції протягом 14 календарних днів з дати отримання покупцем відповідної партії товару.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, покупець зобов'язується сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожний день прострочення.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що незалежно від застосування постачальником п. 7.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно договору протягом більш ніж 15 календарних днів покупець додатково сплачує на користь постачальник штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасної оплаченої продукції.

Відповідно п.9.1 договору він набуває законної сили з моменту його підписання уповноваженими на це представниками та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2014р., договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення терміну дії жодна зі сторін не заявить (письмово) про свій намір розірвати або змінити договір

Позивач виконав умови договору № 01930 від 18.02.2014р. належним чином, бо позивачем були здійсненні поставки товару відповідачу та останній їх отримав на суму 8617,48грн., про що свідчать видаткові накладні №47001 від 21.02.2014р. на суму 5533,03грн., №47006 від 21.02.2014р. на суму 2112,06грн., № 49139 від 25.02.2014р. на суму 512,52грн., № 52959 від 04.03.2014р. на суму 549,87грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших в'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статья 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі - товарів (робіт, послуг).

Відповідач неналежно виконав прийняте зобов'язання за договором, бо не розрахувався за отриманий товар в сумі 8617,48грн.

Таким чином, борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 перед позивачем становить 8617,48грн., і тому суд задовольняє позов у цій частині.

Позивач також просить стягнути пеню з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у сумі 733,34грн. та штраф в сумі 870,75грн. (згідно уточнення до позовної заяви від 26.08.14.)

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось вище, п. 7.2 та 7.3 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, покупець зобов'язується сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожний день прострочення. Незалежно від застосування постачальником п. 7.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно договору протягом більш ніж 15 календарних днів покупець додатково сплачує на користь постачальник штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасної оплаченої продукції.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд вважає, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов у частині стягнення пені в сумі 733,34грн та штрафу в сумі 870,75грн. із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - 3% річних в сумі 118,09грн. (згідно уточнень до позовної заяви від 26.08.14.)

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних суд приходить до висновку, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, тому задовольняє позов і в частині стягнення 3% річних в сумі 118,09грн.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, відзив до суду не надіслав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі (відповідно до уточнень до позовної заяви від 26.08.14.), оскільки позов підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, заявлений відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, оскільки по вині останнього позивач вимушений був звернутись до суду за захистом порушених прав.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (67640, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд.73-А, код ЄДРПОУ 38351958):

- 8617,48грн. основної заборгованості,

- 733,34 грн. - пені,

- 118,09 грн. - 3% річних,

- 870,75грн.- штрафу,

- 1827,00 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 10 вересня 2014р.

Суддя Я.В. Брагіна