Рішення № 40415430, 01.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/7689/14

01.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростікс Україна»

про стягнення 5 712,56 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростікс Україна» про стягнення заборгованості у розмірі 5 712,56 грн. за договором поставки № 454/ПР від 17.02.2014р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 р. порушено провадження у справі № 910/7689/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.05.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

13.06.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «Ростікс Україна» подало відзив на позов, в якому останній проти позову заперечує, а також відповідач подав клопотання про відкладення розгляду даної справи для закінчення проведення звіряння взаєморозрахунків між сторонами.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з неявкою представників сторін.

24.06.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «Ростікс Україна» подало клопотання про відкладення розгляду даної справи для закінчення проведення звіряння взаєморозрахунків між сторонами.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 р. у зв’язку з відпусткою судді Пригунової А.Б. дану справу передано судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва віл 24.06.2014 р. дану справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.08.2014 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 04.08.2014р. справу № 910/7689/14 передано для подальшого розгляду судді Пригуновій А.Б. у зв’язку з виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014р. дану справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.09.2014 р.

05.08.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «Ростікс Україна» подало пояснення по справі, в яких відповідач визнав заборгованість за договором 358/ПР+У у розмірі 2 480, 28 грн.

У дане судове засідання представники сторін на виклик суду не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись сторонам на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців адреси відповідача і позивача та отримані представниками, що підтверджується підписом останніх на повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, та на підставі встановлених судом обставин.

У судовому засіданні 01.09.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростікс Україна» укладено договір поставки № 454/ПР, за умовами якого позивач зобов’язався передавати у власність, а відповідач – приймати та оплачувати товар на умовах договору.

Відповідно до п.п. 1.2.-1.3. договору найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, сума та ціна товару вказується сторонами у видаткових накладних та в специфікаціях до даного договору.

Термін дії даного договору наступає з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 р.

Згідно з п.п.3.1.-3.2. договору ціни на товар, що поставляється, встановлюються у національній валюті України і вказується у видаткових накладних або у специфікаціях. Загальна вартість договору складається із ціни всіх поставок за даним договором.

Відповідно до п.3.3. договору покупець зобов’язується оплатити постачальнику 100 % реалізованого товару кінцевому споживачу, кожні 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання цього товару. Датою отримання товару (його конкретної партії) вважається дата виписки товарної накладної на цей товар (партію товару).

Згідно з п. 6.2. договору у випадку несвоєчасного або неповного перерахування коштів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №454/ПР від 17.02.2014 р., позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 5 640, 84 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» частину товару на суму 2 479, 20 грн., що підтверджується накладною на повернення товару №ТТ-0000143 від 25.04.2014 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов’язання щодо оплати поставленого товару за договором № 454/ПР від 17.02.2014 р., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 5 640, 84 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов’язання є обов’язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов’язковість виконання договірних зобов’язань.

Виходячи з умов договору № 454/ПР від 17.02.2014 р., щодо порядку розрахунків за поставлений товар, суд дійшов висновку, що строк оплати отриманого відповідачем товару є таким, що настав.

При цьому, приймаючи до уваги, що позивач обґрунтовує заявлений позов порушенням відповідачем умов договору та заявляє вимоги про стягнення заборгованості за договором № 454/ПР від 17.02.2014 р., суд в межах даної справи досліджує обставини належності виконання сторонами зобов’язань безпосередньо за даним договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що ним було повернуто товар Товариству з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» на загальну суму 9 456, 36 грн., що підтверджується копіями накладних на повернення товару за договором № 358/ПР+У від 17.12.2012 р.

Проте, дослідивши надані відповідачем первинні документи, суд наголошує, що відповідно до цих накладних повернення товару здійснювалось саме за договором № 358/ПР+У від 17.12.2012 р. та лише одна накладна № №ТТ-0000143 від 25.04.2014 р. на суму 2 479, 20 грн. містить посилання на договір №454/ПР від 17.02.2014 р.

З приводу наведеного суд відзначає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані невиконанням грошових зобов’язань відповідачем саме за договором №454/ПР від 17.02.2014р.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд відзначає, що наявними у справі первинними документами підтверджується заборгованість відповідача за договором №454/ПР від 17.02.2014 р. на суму 3 161, 64 грн.

Решта заявленої до стягнення суми документально не підтверджується та позивачем не доведено.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 161, 64 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 58, 27 грн. – пені та 13,45 грн. – 3 % річних.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення оплати вартості отриманого від позивача товару, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про застосування грошових санкцій та притягнення відповідача до відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Згідно розрахунку позивача, який зроблено за період з 25.03.2014 р. (дата виникнення заборгованості за відповідною поставкою) до 22.04.2014 р. пеня за прострочення виконання грошового зобов’язання становить 58, 27 грн. та 13, 45 грн. – 3 % річних.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що вищевказані розрахунки не перевищують розрахунок суду.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростікс Україна» (02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 46-А, код ЄДРПОУ 38474055), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» (04655, м. Київ, вул. В. Хвойки, буд. 18/14, код ЄДРПОУ 34613940) заборгованість у розмірі 3 161, 64 (три тисячі сто шістдесят одна грн. 64 коп.) грн., 58,27 (п’ятдесят вісім грн. 27 коп.) грн. – пені, 13,45 (тринадцять грн. 45коп.) грн. – 3 % річних та 1034, 10 (одна тисяча тридцять чотири грн. 10 коп.) грн. – судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.09.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.