Рішення № 40413917, 05.09.2014, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1194/14-ц

Провадження № 2/307/765/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2014 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Мельник В.І при секретарі Гайдукова Н.А з участю адвоката ОСОБА_1 позивачки ОСОБА_2 представника Вонігівської сільської ради Олаг В.П розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_2 до Вонігівської сільської ради ОСОБА_4 про скасування рішення сільської ради та встановлення меж суміжної земельної ділянки.

В С Т А Н О В И В:

Позивачка пред'явила позов в суд до відповідачів про скасування рішення сільської ради та встановлення меж суміжної земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона разом з сім'єю проживає у двохповерховому житловому будинку АДРЕСА_2. Вказаний будинок складається з двох окремих квартир. Рішенням Тячівського районного суду від 5 травня 2008 року за нею було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . За відповідачем по справі ОСОБА_4 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2. На підставі рішення суду Тячівським РПТІ за № 249 від 29 травня 2008 року посвідчено право власності на квартиру АДРЕСА_1 та видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1. Вона звернулась у Вонігівську сільську раду з заявою про надання їй рішення ради, про надання дозволу на розробку із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Рішенням ради № 340 від 8 грудня 2014 року їй відмовлено у данні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку з тим, що для обслуговування вбудованого чи прибудованого приміщення в багатоквартирному будинку земельну ділянку надати неможливо, оскільки не можливо створити об'єкт земельних відносин, не порушуючи єдиний комплекс майна , оскільки житловий будинок належить співвласникам на праві спільної власності то і земельна ділянка має перебувати у спільній власності.

Вважає рішення ради неправомірним та просить його скасувати.

Позивачка позовні вимоги підтримала повністю та доповнила Вона працювала в радгоспі " Верховина". В 1987 році їй, та ОСОБА_4 як молодим спеціалістам радгосп надав для проживання будинок спеціаліста, який складався з двох окремих входів. ? частину будинку займала вона, іншу частину будинку займав її брат ОСОБА_4. За вказаним будинком була закріплена земельна ділянка яка була розділена порівну. ? частину земельної ділянки використовував і продовжує використовувати ОСОБА_4 іншу частину земельної ділянки площею 0,1769 га використовує вона. В по господарських книгах Вонігівської сільської ради зареєстровано дві дворгосподарства по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3. В 2008 році вона та ОСОБА_2 звернулись з позовом в суд про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно. Їхні позовні вимоги були задоволені. Відповідно до рішення суду договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 визнано дійсним та визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за нею. На підставі рішення суду Тячівське РПТІ 29 травня 2008 року видало їй свідоцтво про право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1. Вона звернулась у Вонігівську сільську раду з заявою про затвердження проекту відводу земельної ділянки, але їй відмовили мотивуючи тим, що даний будинок зареєстрований як квартира, а нормами земельного законодавства не передбачена можливість передачі у власність чи користування окремих співвласників квартирних будинків земельної ділянки на якій розташований квартирний житловий будинок. Крім того ОСОБА_4 відмовляється погоджувати межі земельної ділянки

Вважає рішення сільської ради незаконним і просить його скасувати.

Представник Вонігівської сільської ради позовні вимоги визнав частково та пояснив в судовому засіданні. З середини 1987 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживають АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3. Будинок був наданий їм як молодим спеціалістам. З того часу вони проживають у вказаному будинку та використовують земельну ділянку порівну, яка закріплена за вказаним будинком. У 2008 року відповідно до рішення суду будинок розділено на дві рівні частини. Одна частина будинку належить ОСОБА_2 друга частина будинку належить ОСОБА_4. На підставі рішення суду Тячівське РПТІ зареєструвало ? частину будинку як квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , хоча в по господарських книгах Вонігівської сільської ради по вул. Головній зареєстровано дві дворгосподарства АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3. Після того як ОСОБА_2 звернулась з заявою про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки, їй було відмовлено, оскільки відповідно до вимог земельного законодавства у разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку, відповідна земельна ділянка може передаватись безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню громадян, тобто у спільну сумісну власність. Вонігівська сільська рада визнає що земельною ділянкою ОСОБА_2 користувалась з 1987 року. В по господарських книгах зареєстровані дві дворогосподарства АДРЕСА_2 АДРЕСА_3.

зареєструвати земельну ділянку за ОСОБА_2 не можна так як по рішенню суду будинок де мешкала ОСОБА_2 та ОСОБА_4 поділено на дві рівні частини та зазначено що це дві квартири . А нормами земельного законодавства не передбачено передача земельних ділянок у власність за мешканцями квартир.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, тому суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Заслухавши позивачку, представника Вонігівської сільської ради, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов слід задовольнити

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 125, 126 3К України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав і посвідчується державним актом, який видається і реєструється сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Як вбачається з рішення Вонігівської сільської ради № 340 від 8 лютого 2014 року " Про надання дозволу на розробку із землеустрою , щодо відведення земельної ділянки у власність " . ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою , щодо відведення земельної ділянки у власність , розташованої по АДРЕСА_2 площею 1769 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з надвірними спорудами , у зв'язку з тим, що надати земельну ділянку для обслуговування збудованого чи прибудованого приміщення в багатоквартирному будинку неможливо , оскільки не можливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку , не порушуючи єдиний комплекс майна, оскільки житловий будинок належить спів власникам на прав спільної власності і земельна ділянка має перебувати також у спільній власності або користуванні.

Суд вважає що відмова у наданні дозволу на розробку проекту є надуманою та не законною.

Як вбачається з Реєстраційного посвідчення виданого Тячівським РПТІ 29 травня 2008 року, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована в цілому 1/1 за ОСОБА_2 на праві приватної власності відповідно до рішення Тячівського районного суду від 5 травня 2008 року.

Довідкою № 217 від 6 березня 2014 року виданої Вонігівською сільською радою стверджується що відповідно до по господарської книги № 3 зареєстровано дві дворогсподарства АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

В судовому засіданні представник Вонігівської сільської ради пояснював що чинним земельним законодавством не передбачено передача земельної ділянки у власність окремим співвласникам квартирних будинків, а тільки у спільну сумісну власність. Як вбачається з реєстраційного посвідчення ОСОБА_2 належить квартира в цілому на праві приватної власності , а не на праві спільної сумісної власності.

Крім того відповідач не надав жодних доказів що спірний будинок належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди , якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.

Протоколом засідання узгоджувальної комісії від 2 вересня 2013 року земельної комісії Вонігівської сільської ради по вирішенню спірного питання по погодженню меж між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вирішили земельну ділянку розділити порівну.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа мас право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своєю власністю на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до вимог ст. 386 ЦК України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою до вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Нормами ч. 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення буд-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Довідкою № 216 від 6 березня 2014 року виданою Вонігівською сільською радою стверджується що ОСОБА_2 мешканка АДРЕСА_2 користується земельною ділянкою площею 0,1769 га яка становить ? від частини загальної ділянки закріпленої за квартирою АДРЕСА_1.

Оцінивши наявні у справі докази на підставі їх належності, допустимості і достовірності, давши належну оцінку поясненням сторін, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач по справі не може позбавляти права на користування земельною ділянкою позивачку.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 292, 294-296 ЦПК України, ст.ст 319, 321, 391 ЦК України ст.ст. 120, 125, 126, 152 ЗК України суд, - в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Скасувати рішення двадцять другої сесії шостого скликання Вонігіської сільської ради № 340 від 8 лютого 2014 року " Про надання дозволу на розробку із землеустрою , щодо відведення земельної ділянки у власність " в частині відмови ОСОБА_6 у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність розташованої по АДРЕСА_2.

Зобов'язати Вонігівську сільську раду розділити земельну ділянку пропорційно часткам які належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_2.

Стягнути з Вонігівської сільської ради на користь ОСОБА_2 243 гривні 60 копійок сплаченого судового збору .

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд, а стороні яка брала участь в розгляді справи але не була присутня під час проголошення рішення у той самий строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Тячівського районного суду В.І.Мельник