Рішення № 40413838, 08.07.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13867/14-ц

Провадження №2/761/4718/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

08 липня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Пономаренко Н.В.

при секретарі Клим Т.О.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Реєстраційна служба прав власності на об»єкти нерухомого майна Головного управління юстиції у м. Києві, Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання права власності на гараж та земельну ділянку, суд,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із вказаним позовом до Київської міської ради в якому просив визнати за ним право власності на індивідуальний гараж з погребом, розташований в будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 22,7 кв.м. на якій розташований гаражний бокс з погребом.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що на підставі договору №6485/8 від 1.10.2003, укладеним між ним та КП по утриманню житлового господарства Шевченківського району у м.Києві і відповідно до Розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації від 25.09.2003 №1556 йому було передано у користування нежиле приміщення площею 12,0 кв.м. в будинку АДРЕСА_1. Він, добросовісно виконуючи свої обов»язки орендаря, за власні кошти побудував для КП приміщення для сміття та гаражний бокс з погребом для свого автомобіля за допомогою якого обслуговував також за життя свою дружину - інваліда І групи. Площа гаражу становить 22,7 кв.м., погреба - 3,5 кв.м., інвентаризаційна вартість 43910,00 грн., що підтверджується технічним паспортом на гараж, який виготовлений БТІ. Починаючи з 2007 року він звертався із заявами у відповідні державні органи та Реєстраційної служби прав власності на об»єкти нерухомого майна для одержання свідоцтв про право власності на гаражний бокс і земельну ділянку, але йому було відмовлено. Крім того, в позові також зазначено, що за вимогою державних органів позивачем було погоджено з Шевченківською районною в м.Києві державною адміністрацією, управлінням охорони навколишнього природного середовища КМДА, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА, Департаментом земельних ресурсів, КП Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі у 2007 році складений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації і обслуговування вже існуючого гаража з погребом.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Київської міської ради в судове засідання не з»явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи у свою відсутність не направив.

Треті особи також в судове засідання своїх представників не направили, про розгляд справи повідомлені належно, причину неявки не повідомили.

Суд, з урахуванням думки позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи у відсутності відповідача, вважає можливим розгляд справи у їх відсутності на підставі ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів.

Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що позивач посилаючись у своїй позовній заяві на наявність укладеного між ним та КП по утриманню житлового господарства Шевченківського району у м.Києві №6485/8 від 1.10.2003 договору і відповідно до Розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації від 25.09.2003 №1556 йому про передачу у користування нежиле приміщення площею 12,0 кв.м. в будинку АДРЕСА_1, - на надав вказаному жодного належного і допустимого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві №12575812 від 22.04.2014 при розгляді заяви ОСОБА_1 про реєстрацію гаража, що розташований АДРЕСА_1 було відмовлено в такій реєстрації через невідповідність поданих документів вимогам, або неможливості надати змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Зокрема, вказано, що реєстрація прав на об»єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, а також не подано: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, документ, що підтверджує присвоєння об»єкту нерухомого майна адреси; в технічному паспорті наявні примітки: «Документи про відведення земельної ділянки, дозвільна документація на будівництво та документи про присвоєння адреси в БТІ не подано. Об»єкт не прийнятий в експлуатацію» (а.с.5).

Доказів тому, що вказане рішення про відмову у державній реєстрації гаражного боксу і земельної ділянки оскаржувалось позивачем, - суду надано не було.

Згідно ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частина 2 ст.373 ЦК України передбачає, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

У ч.2-3 ст.376 ЦК України зазначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно копії технічного паспорту, виготовленого на замовлення ОСОБА_1 станом на 16.11.2012 вбачається, що гараж АДРЕСА_1 має загальну площу 18,1 кв.м. А в «примітках» зазначено, що документи про відведення земельної ділянки, дозвільна документація на будівництво та документи про присвоєння поштової адреси в БТІ не подано. Об»єкт не прийнятий в експлуатаці.(а.с.6-8).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 118 ЗК України визначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Так, судом достовірно встановлено, що позивачем отримано проект землеустрою з відведенням земельної ділянки і проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки направляється на розгляд та затвердження Київською міською радою (а.с.9-19).

При цьому, головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища в своєму висновку від 27.10.2006 за №19-9092 не заперечувало проти відведення земельної ділянки в установленому законодавством порядку для експлуатації та обслуговування існуючого індивідуального гаража. Питання прийняття рішення про передачу конкретної земельної ділянки та термін землекористування належить до компетенції Київської міської ради. Окремо слід зазначити, що вказаний висновок дійсний три роки з дати видачі, однак, на даний час вказаний строк сплинув (а.с.20-22).

Головне управління охорони культурної спадщини своїм листом від 17.05.2008 за №3188 також згідно ст.40 ЗК України не заперечувало гр.ОСОБА_1 проти надання земельної ділянки для обслуговування господарської споруди (існуючого індивідуального гаража) на АДРЕСА_1. Однак, термін дії цього листа також вже сплинув, оскільки його дія - 1 рік з дня реєстрації (а.с.24,25).

Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 14.02.2006 №А-9316 передбачав передачу земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,004 га в оренду та зазначено у місячний термін з моменту набуття чинності рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки, звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по виготовленню договору оренди земельної ділянки та у чотирьохмісячний термін з моменту звернення до Головного управління земельних ресурсів укласти договір оренди земельної ділянки (а.с.27).

При цьому, Департамент земельних ресурсів своїм листом від 8.04.2013 №0570291-6721 повідомив ОСОБА_1, що на підставі його звернення та доручення Київської міської ради землевпорядною організацією розроблена документація із землеустрою (справа А-9316) щодо передачі йому у короткострокову оренду строком на 5 (п»ять) років земельної ділянки для експлуатації та обслуговування індивідуального гаража на АДРЕСА_1 і станом на 31.12.2012 документ, що посвідчує право користування на земельну ділянку у Департаменті не зареєстрований (а.с.42).

Також, додатково Департамент земельних ресурсів своїм листом від 20.05.2013 №0570291-9680 повідомив ОСОБА_1, що після приведення ним вказаної документації у відповідність до чинного законодавства (в даному випадку Закону України «Про державний земельний кадастр, що набрав законної сили 1.01.2013 та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 6.09.2012, згідно яких визначено нові засади та вимоги щодо процедури набуття прав на земельні ділянки», - Департаментом земельних ресурсів буде підготовлено відповідний проект рішення Київської міської ради (а.с.45).

Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація на звернення позивача повідомила 20.05.2009 за №171-Ф-914, що йому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів» від 8.10.2008 №923, необхідно здійснити всі дії щодо введення в експлуатацію відповідно до затвердженої та погодженої в установленому порядку проектної документації збудованого ним гаража (а.с.39).

Остаточне рішення щодо набуття права власності та розміщення та будівництва об»єктів на території міста відповідно до положень ст.ст. 40, 116, 118, 124, 141 ЗК України приймається Київською міською радою. Суд не може переймати на себе повноваження інших державних органів, установ, підприємств чи організацій.

Однак, позивачем не було надано доказів щодо виконання ним всіх вищевказаних вимог закону та наявності відповідного рішення Київської міської ради, або відмови у його постановленні.

Разом із тим, в судовому засіданні було встановлено, що позивач не оскаржував в судовому порядку незаконність рішень, дій чи бездіяльність Київської міської ради з приводу відмови у передачі земельної ділянки у власність позивачу.

Крім того, згідно аналізу вищевказаних письмових доказів, встановлено, що зазначений гараж не був введений в експлуатацію, йому не було присвоєно поштової адреси, що виключає задоволення позовних вимог щодо визнання права власності позивача на самочинно збудований ним гараж.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 58 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню.

Оскільки суд відмовив позивачу в задоволенні позову в повному обсязі, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 328, 331, 374, 376 ЦК України, ст.ст. 116, 118, 122 ЗК України, ст.ст. 10, 56, 57, 58, 59, 60, 79, 84, 88, 212, 213, 215, 218, 224-228 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позовних вимог по справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Реєстраційна служба прав власності на об»єкти нерухомого майна Головного управління юстиції у м. Києві, Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання права власності на гараж та земельну ділянку - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :