Ухвала суду № 40413228, 03.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2385/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 пред'явив позов до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві з позовом про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 31 січня 2014 року щодо звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_5 та про скасування постанови про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_5 від 31 січня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2014 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31 січня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 41702583 по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 23 грудня 2013 року № 13168 та надано боржнику семиденний строк з дня винесення постанови для добровільного виконання виконавчого напису нотаріуса.

31 січня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесено постанову у виконавчому провадженні № 41702583 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яким накладено арешт на нежилі приміщення (групи приміщень № 81) (в літері А) в цокольному поверсі, загальною площею 199,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 11Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 13168, яким запропоновано звернути стягнення на нежилі приміщення (групи приміщень № 81) (в літері А) на цокольному поверсі, загальною площею 199,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та за рахунок коштів, вилучених від реалізації заставленого майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Північного комерційного макрорегіону ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 450 010,29 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України станом на 11 вересня 2013 року складає 3 596 932,22 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом складає 309 225 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України станом на 11 вересня 2013 року складає 2 471 653,43 грн., сума заборгованості за відсотками складає 104 668,47 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України станом на 11 вересня 2013 року складає 836 615,08 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 23 624,22 долари США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України станом на 11 вересня 2013 року складає 188 828,37 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 12 492,60 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України станом на 11 вересня 2013 року складає 9 983,34 грн. У виконавчому написі зазначено про необхідність додатково стягнути витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 24 000 грн.

25 січня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення із ОСОБА_5 заборгованості в сумі 450 010,29 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України складає 3 596 932,22 грн. та витрат на вчинення виконавчого напису у сумі 24 000 грн. В заяві Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» також просило звернути стягнення на нежиле приміщення (групи приміщень № 81) (в літері А) на цокольному поверсі, загальною площею 199,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_7, та передане в іпотеку Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на підставі іпотечного договору № 42.02-11/918, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 28 листопада 2006 року за реєстровим № 4567. Разом з тим, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" просило накласти арешт на все майно боржника, провести опис та подальшу реалізацію.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 17 Закону № 606-ХІV підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі написи нотаріусів.

Згідно частини першої статті 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження № 41702583 по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 23 грудня 2013 року № 13168 та щодо накладення арешту на нежилі приміщення (групи приміщень № 81) (в літері А) в цокольному поверсі, загальною площею 199,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належать боржнику.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, як на підставу для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 41702583, відсутність інформації щодо способу добровільного виконання виконавчого напису нотаріуса та процедури перерахування коштів, оскільки у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначені реквізити, на які повинні бути перераховані кошти.

Частиною першою статті 12 Закону № 606-ХІV встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Таким чином, після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та з метою з'ясування порядку добровільного виконання виконавчого напису, боржник наділений правом звернутися до державного виконавця з метою отримання необхідної інформації.

Крім того, обставини, на які посилається позивач, не можуть бути підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, у разі якщо виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого документа, строк пред'явлення якого до виконання не закінчився, він відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відносно доводів апелянта про незаконність виконавчого напису нотаріуса, оскільки перед вчиненням напису кредитор не направив ОСОБА_5 претензії та вимоги та щодо невідповідності визначеної суми боргу, суд зазначає про наступне.

Статтею 50 Закону України від 02.09.1993 № 3425-ХІІ «Про нотаріат» встановлено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Разом з тим, статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За вимогами частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Проте, нотаріат не наділений публічно-правовими функціями, а даний інститут функціонує в межах приватного права, тобто відноситься до цивільно-правової сфери, відповідно, нотаріальні акти підлягають оскарженню в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене та приписи Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо встановлення законності вчиненого нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у разі визнання виконавчого напису нотаріусу в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону № 606-ХІV.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.