Рішення № 40412962, 01.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13491/14 01.09.14За позовом Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕДПЛАТНА АГЕНЦІЯ "САММІТ"

про стягнення 4 461,55 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Коваленко М.М. (дов. № 07/01-10 від 13.01.14)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4 461, 55 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.07.2014 порушено провадження у справі №910/13491/14 та призначено до розгляду на 23.07.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 23.07.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 23.07.2014 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений. Розгляд справи відкладено на 19.08.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 19.08.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 19.08.2014 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Розгляд справи відкладено на 01.09.2014.

В судове засідання 01.09.2014 прибув представники позивача, надав пояснення по справі та подав додаткові докази по справі.

Представник позивача свої позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача втретє не з'явився в судове засідання 01.09.2014, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Судом встановлено, що копії ухвал господарського суду від 10.07.2014 про порушення провадження у справі та відповідних ухвал про відкладення розгляду справи були направлені відповідачу за його юридичною адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців станом на 19.08.2014, яка є незмінною на даний час.

Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Передплатна агенція «САММІТ» (далі - Відповідач) в рахунку від 15.05.2013 № 2032/2666 було запропоновано державному публічному акціонерному товариству «Будівельна компанія «Укрбуд» (надалі - Компанія) сплатити 6 689 (шість тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 63 коп. за передплату і за послуги з доставки в другому півріччі 2013 року періодичних видань.

Компанією було прийнято зазначену пропозицію Відповідача та 30 травня 2013 року платіжним дорученням № 4475 сплачено кошти в вказаній вище сумі з призначенням платежу «Оплата за передплату періодичного видання і послуги з доставки згідно рахунку № 2032/2666 від 15.05.2013 р.».

Частиною першою ст. 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою ст. 640 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, а згідно частини другої ст. 642 цього Кодексу якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, враховуючи викладені вище обставини та положення законодавства України, можна стверджувати, що 30 травня 2013 року між Компанією та Відповідачем було укладено у спрощений спосіб договір на передплату і доставку в другому півріччі 2013 року періодичних видань (надалі - договір).

Зобов'язання по доставці Компанії зазначених вище періодичних видання в липні, серпні та вересні 2013 року Відповідачем були виконані в повному обсязі, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт від 30.09.2013 №АВР 201305931. Сума таких зобов'язань Відповідача згідно даного акту склала 3344, 84 (три тисячі триста сорок чотири грн. 84 коп.) грн.

Однак, як свідчать матеріали справи, починаючи з 01 жовтня 2013 року і по 31 грудня 2013 року (включно) Відповідач не доставив Компанії жодного з зазначених вище передплачених періодичних видань, що підтверджується актами від 31.10.2013 від 02.12.2013, від 31.12.2013.

З листа товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр фінансово-економічного розвитку» від 17.12.2013 № 356/04 судом встановлено, що з жовтня 2013 року Відповідачеві припинено відвантаження періодичних видань з причини порушення останнім договірних відносин щодо строків оплати замовлених накладів та значної заборгованості.

Тобто, Відповідач самовільно в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань, чим порушив умови договору та вимоги ч. 7 ст. 193 ГК України і ст.ст. 525 та 629 ЦК України, згідно яких договір є обов'язковим для виконання сторонами і одностороння відмова від нього або одностороння зміна його умов не допускається.

20 січня 2014 року Відповідачем було отримано лист Компанії від 17.01.2014 № 07/01-23 (копія листа та докази його вручення (копії фіскального чеку №0200229140476 та повідомлення про вручення поштового відправлення) в матеріалах справи) про повернення 3 344,79 (три тисячі триста сорок чотири грн. 79 коп.) грн. вартості попередньо оплачених періодичних видань у зв'язку з невиконанням зобов'язань по їх передплаті та доставці у жовтні, листопаді і грудні 2013 року.

Проте, відповіді на лист Компанії від 17.01.2014 № 07/01-23 Відповідачем не надано і до цього часу не повернуто Компанії вартості попередньо оплачених періодичних видань за жовтень, листопад і грудень 2013 року на загальну суму 3 344,79 (три тисячі триста сорок чотири грн. 79 коп.) грн.

Таким чином, розмір суми основного боргу відповідача за невиконані послуги за усним договором становить 3 344,79 грн.

Відповідач не заперечив факт наявності заборгованості перед позивачем.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт ненадання відповідачем позивачу оплачених останнім послуг належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача повернути позивачу передоплату за неотримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3344,79 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню та штрафи.

Згідно ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно- господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських вііносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день простроченого виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК якщо предметом неустойки є грошова сума. її розмір встановлюється договором або актом законодавства.

Згідно п.п. 19 і 27 Статуту Компанії, її засновником та єдиним акціонером є держава в особі Кабінету Міністрів України і у державній власності перебуває 100 відсотків акцій Компанії.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Згідно з п. 1 Методики визначення питомої ваги державного сектору в економіці, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державного комітету статистики України та Фонду державного майна України від 04.11.2003 № 307/375/196, до суб'єктів господарювання державного сектору економіки належать, зокрема, державні акціонерні компанії (товариства) і суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків.

Тобто, Позивач є суб'єктом господарювання державного сектору економіки.

Приписами ч. 2 ст. 231 ГК визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Також відповідно до частини шостої цієї статті за порушення грошових зобов'язань встановлюються штрафні санкції у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виходячи з зазначеного, у Відповідача за порушення встановлених договором зобов'язань по передплаті та доставці Компанії періодичних видань настають фінансові наслідки у вигляді сплати:

- пені згідно ч. 2 ст. 231 ГК України в сумі 521 грн. 79 коп. за невиконання зобов'язань по передплаті та доставці періодичних видань;

- штрафу згідно ч. 2 ст. 231 ГК України в сумі 234 грн. 14 коп. за невиконання зобов'язань по передплаті та доставці періодичних видань;

- штрафних санкцій згідно ч. 6 ст. 231 ГК України в сумі 107 грн. 22 коп. у зв'язку з неповерненням вартості попередньо оплачених періодичних видань за жовтень, листопад і грудень 2013 року.

Вказані позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 42,89 грн. та інфляційні збитки в сумі 210,72 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 42,89 грн., інфляційні збитки - 210,72 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕДПЛАТНА АГЕНЦІЯ "САММІТ" (03127, м. Київ, Голосіївський район, вул. Васильківська, буд. 55, кім. 4, код ЄДРПОУ 23522899) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" (02660, м. Київ, вул. М.Раскової, буд.23, код ЄДРПОУ 33298371) основний борг в розмірі 3344(три тисячі триста сорок чотири) грн. 79 коп., пеню в сумі 521(п'ятсот двадцять одна) грн. 79 коп. за невиконання зобов'язань по передплаті та доставці періодичних видань, штраф в сумі 341(триста сорок одна) грн. 36 коп. за невиконання зобов'язань по передплаті та доставці періодичних видань, 3% річних в сумі 42(сорок дві) грн. 89 коп., інфляційні збитки в сумі 210(двісті десять) грн. 72 коп. та судовий збір в розмірі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 08.09.2014