Рішення № 40412939, 09.09.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.09.14р. Справа № 904/6264/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло", (м. Вільногірськ, Дніпропетровська область)

про стягнення 64 043,81 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивач: не з'явився

від відповідача: Кушнаренко О.М. - нач. юр. відділу (дов. № б/н від 29.05.13р.)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (далі-відповідач) про стягнення 64 043,81 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 4,86 грн. - 7% штраф, 52 031,70 грн. - пеня, 12 007,25 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 758911-ПР від 20.12.12р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

Представником відповідача в судовому засіданні поданий відзив на позовну заяву № 26 від 08.09.14р., в якому зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки ТОВ "Вільногірське скло" зазначений обсяг природного газу оплачений в повному обсязі і лише декілька раз оплату було затримано на незначну кількість днів і тому розрахунок пені та 3% річних є невірним. Крім того, відповідач посилається на те, що оскільки у нього перед позивачем відсутня заборгованість по основному боргу та надзвичайно важку фінансово-економічну ситуацію в якій опинилось ТОВ "Вільногірське скло" внаслідок великої дебіторської заборгованості (заборгованість споживачів продукції відповідача складає у сумі 265 636 000,00 грн.), а також наявність кредиторської заборгованості просить суд зменшити розмір пені на 90 %.

Позивач у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання поштовим повідомленням, яке повернулось до господарського суду та знаходиться в матеріалах справи.

За таких обставин господарський суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як продавець та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло", як покупець, був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 758911-ПР, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки природного газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1. договору).

Згідно пункту 2.1 договору, продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 25600 тис. куб. м.

Відповідно до п. 5.2. договору та додаткової угоди № 1 від 08.07.13р. до договору, ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3 459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн.

До сплати за 1000,00 куб. м. природного газу - 3823,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4 588,54 грн.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплати в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язаний сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

У відповідності до пункту 9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

На виконання умов договору позивачем відповідачу поставлено протягом січня - лютого та червня - грудня 2013 року природний газ в обсязі 18 149,977 тис. куб. м. на загальну суму 83 726 852,55 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с. 19 - 27).

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, а за отриманий природний газ розрахувався не вчасно, у зв'язку з чим, на підставі п. 7.2. договору та ст. 625 ЦК України, просить стягнути з ТОВ "Вільногірське скло" 7% штрафу від суми простроченого платежу у розмірі 4,86 грн., пеню у розмірі 52 031,70 грн. та 3% річних у розмірі 12 007,25 грн., згідно розрахунку, який додається до позовної заяви (а.с. 14 - 16).

Відповідач проти позовних вимог заперечує та стверджує, що вимоги позивача до ТОВ "Вільногірське скло" підлягають задоволенню частково, оскільки відповідачем зазначений обсяг природного газу оплачений в повному обсязі і лише декілька раз оплату було затримано на незначну кількість днів і тому розрахунок пені та 3% річних є невірним.

Також, позивач нараховуючи пеню не взяв до уваги положення ст.ст. 253 та 255 ЦК України і прорахував дні прострочення починаючи з 14-го числа, в той час, як нарахування пені повинно здійснюватися починаючи з 15-го числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу. Крім того, до днів прострочення позивач також зарахував день, коли відповідачем фактично було здійснено оплату природного газу.

Враховуючи викладене, відповідач зазначає, що розмір пені повинен складати у сумі 43 671,02 грн., а 3% річних у сумі 10 077,88 грн., згідно розрахунку, який вказаний у відзиві на позов (№ 26 від 08.09.14р.).

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

З огляду на викладене, перевіривши розрахунки позивача та враховуючи заперечення відповідача судом встановлено, що розрахунок 7% штрафу відповідає вимогам чинного законодавства є обґрунтованим і таким, що підлягають задоволенню в розмірі 4,86 грн., стосовно пені та 3% річних задоволенню підлягають частково, а саме: пеня в сумі 43 671,02 грн. та 3% річних в сумі 10 077,88 грн. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідачем заявлено клопотання щодо зменшення розміру пені на 90%, у зв'язку з тим, що ТОВ "Вільногірське скло" опинилось у надзвичайно важкому фінансово-економічну стані внаслідок великої дебіторської заборгованості (заборгованість споживачів продукції відповідача складає у сумі 265 636 000,00 грн.) та наявної кредиторської заборгованості.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення суми пені на 90% з огляду на наступне.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а не обов'язком суду і тільки у виняткових випадках.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником: майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні: не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на те, що на даний час підприємство має велику дебіторську заборгованість у сумі 265 636 000,00 грн., та знаходиться у скрутному фінансово - економічному становищі, що не дає можливості плідно співпрацювати з іншими підприємствами та своєчасно здійснювати розрахунки суд зазначає, що ці обставини є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює. Таким чином, господарський суд вважає, що відповідач не надав достатніх доказів підтвердження виняткових обставин.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає наявність виключних обставин, які б дозволили зменшити заявлений позивачем розмір санкцій, які узгоджені сторонами в договорі. Крім того, зменшення розміру штрафних санкцій за даним позовом, негативно вплине на інтереси позивача.

Також, суд враховує, що позивач є стратегічним підприємством паливно-енергетичного комплексу України.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Промислова, 31; ідентифікаційний код 30809384) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) - 43 671 (сорок три тисячі шістсот сімдесят одна) грн. 02 коп. пені, 10 077 (десять тисяч сімдесят сім) грн. 88 коп. 3% річних, 4 (чотири) грн. 86 коп. 7% штрафу, 1 533 (одна тисяча п'ятсот тридцять три) грн. 45 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.09.14р.

Суддя І.Ю. Дубінін