Рішення № 40412917, 20.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13483/14 20.08.14

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», м.Київ, ЄДРПОУ 14309008

до відповідача: Державного підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», м.Київ, ЄДРПОУ 21655998

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного концерну «Укроборонпром», м.Київ, ЄДРПОУ 37854297

про стягнення 8 100 000 дол.США

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Конопля А.М.- по дов.

від відповідача: Швець В.І. - по дов.; Попічко Р.Р. - по дов.

від третьої особи: Перегонцев І.А. - по дов.

Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях 30.07.2014р. та 20.08.2014р. оголошувались перерви

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Державного підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», м.Київ про стягнення 8 100 000 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» посилається на невиконання відповідачем умов договору комісії №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р. в частині порушення графіку надходження грошових коштів комітенту за корабель №2 після виконання етапу «Підписання приймально-здавального акту» та «Транспортування в Китай» в сумі 8 100 000 доларів США, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві №USE-13.3-9576 від 25.07.2014р. та у доповненнях до відзиву №USE-13.3-10428 від 12.08.2014р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що оскільки договір комісії №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р. було укладено з Відкритим акціонерним товариством «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», яке раніше було зареєстровано у м.Феодосія, а та обставина, що на даний час Автономна Республіка Крим є тимчасово окупованою територією, фактично унеможливлює здійснення платежів за укладеним між сторонами правочином. Одночасно, відповідачем наголошено, що оскільки фактично комітент не виконав всіх своїх обов'язків за вказаним договором, зокрема, в частині передачі частин обладнання, матеріалів для корабля №3, передачі бортового забезпечення, базового ЗІП для корабля №4, технічного сприяння та проведення теоретичної та практичної підготовки особового складу груп технічного обслуговування берегової бази, комісіонер правомірно призупинив виконання зобов'язань перед позивачем.

Ухвалою від 04.08.2014р. господарським судом залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний концерн «Укроборонпром».

Третя особа у поясненнях №UOP-2.2-7048 від 20.08.2014р. також зазначила, що оскільки промислові потужності заявника знаходяться на тимчасово окупованій території та фактично на даний час Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» не може виконувати свої обов'язки, комісіонер має право призупинити розрахунки з комітентом.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення всіх учасників судового процесу, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (комітент) та Державним підприємством державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (комісіонер) було укладено договір №USE-16/1-400 D/К-08, у відповідності до п.2.1 якого комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за комісійну плату укласти з замовником за рахунок комітента, але від свого імені, правочин (зовнішньоекономічний контракт) щодо суднобудування кораблів №1 та №2 (без обладнання замовника), виготовлення та поставки продукції, здійснення технічного сприяння при дообладнанні кораблів №1 та №2 та будівництва кораблів №3 та №4 в країні замовника на умовах вказаного правочину.

У розділі 9 договору, зокрема, сторони погодили порядок перевірки етапів будівництва кораблів №1 та №2. Зокрема, контрагенти визначили, що в процесі будівництва вказаних кораблів виділяються наступні етапи будівництва: підготовка виробництва, моментом закінчення якого є закладна в стапель; створення корпусу, моментом закінчення якого є завершення правки корпусу; електромеханічний монтаж та добудова, що закінчується готовністю до швартових випробувань; швартові та ходові випробування, які завершуються закінченням ходових випробувань.

У додатку №6 до договору №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р. сторони визначили етапи будівництва кораблів №3 й №4 та строки їх виконання: підготовка виробництва, виготовлення оснащення; закладка і розкрій; зборка корпусу і надбудови в стапелі; виправлення корпусу; покриття ґрунту, лакоокраска й ізоляція; електромонтажна робота, монтаж систем і устаткування, обробка приміщення; швартовні випробування; ходові випробування; підготовка до остаточних випробувань.

За змістом п.6.1 договору №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р. ціна договору визначається як ціна реалізації продукції та робіт замовнику, встановлюється у розмірі 204 412 837 долара США та включає в себе погоджену з комітентом ціну продукції та робіт, комісійну плату та витрати комісіонера (з урахуванням додаткової угоди №5 від 17.03.2011р.).

У додатку №50 «Графік надходження коштів» контрагентами визначений порядок перерахування комісіонером грошових коштів на рахунок комітента. При цьому, вказаним додатком визначено, що грошові кошти перераховуються за кожний окремий етап виконаних робіт. Зокрема, сторонами погоджено окремі етапи надходження грошових коштів за виконання робіт з будівництва кораблів, виконання кожного з яких не залежить від попереднього.

Щодо будівництва спірного корабля №2 комісіонер та комітент визначили наступний графік надходження грошових коштів: вступ контракту із замовником в силу - 7 900 000 доларів США; етап «Підготовка виробництва», що включає заявочно-закупочну компанію, укладання договорів з іншими постачальниками вартістю 13 200 000 та 382 668 доларів США; етап «Збирання корпусу та надбудови у шпателі» та «Прав корпусу» - 10 350 доларів США; етап «Грунтування, фарбування, ізоляція» та «Електромонтажні роботи, монтаж трубопроводів, обробка та обладнання приміщень» - 7 400 000 доларів США; етап «Швартовні випробування» та «Ходові випробування» - 2 200 000 доларів США; етап «Підписання приймально-здавального акту» та «Транспортування в Китай» - 8 100 000 доларів США; етап «Завершення остаточних випробувань» - 988 410 доларів США. Платежі здійснюються після завершення відповідного періоду. Аналогічно сторони визначили і порядок оплати робіт з будівництва інших кораблів.

Тобто, з наведеного вбачається, що договором №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р. та додатками до нього сторони визначили окремі етапи будівництва кораблів №1, №2, №3 та №4, їх приймання комісіонером та порядок оплати.

Виходячи зі змісту позовної заяви, спір у даній справі виник через неналежне виконання комісіонером обов'язків щодо перерахування грошових коштів на рахунок комітента саме за окремий етап будівництва корабля №2.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором комісії, який підпадає під правове регулювання норм статтей 1011-1028 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У п.3.1 договору №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р. сторони визначили, що загальна специфікація продукції та робіт наводиться у додатку №1 до вказаного правочину.

Відповідно до вказаного додатку на комісію передається, в тому числі, корабель №2 (без головних газотурбінних агрегатів М35-А1, М35-А2, газотурбогенераторів ГТГ-100К, системи керування «Меганом-958», бортового та базового комплектів ЗІП, бортового та базового забезпечення, а також без обладнання замовника у кількості 1 штуки загальною вартістю 54 644 472 доларів США.

Згідно з п.1.1 укладеного між сторонами правочину замовником є Бюро закупівель Управління Міжнародного Співробітництва Головного Управління озброєнь і Військової техніки Народно-визвольної армії Китаю.

Пунктами 4.2.1 та 4.1.2 договору №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р. комітент зобов'язався передати, а комісіонер прийняти продукцію, призначену для комісії.

Приймання продукції на комісію здійснюється на території Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» у м.Феодосія, Україна.

Приймання-передача корабля №2 на комісію проводиться двосторонньою приймальною комісією, яка складається з представників комісіонера та комітента, з оформленням акту приймання передачі на комісію (п.п.5.5.5, 5.5.1 договору №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р.). Датою передачі корабля №2 є дата підписання відповідного акту.

Як встановлено судом, 17.02.2014р. сторонами було складено та підписано акт №К2/882 про те, що відповідно до договору комісії №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р. комітент передав, а комісіонер прийняв десантний корабель №2 на повітряній подушці проекту 958, заводський номер 882.

Як свідчать матеріали справи, наведений акт підписано повноважними представниками сторін, зокрема, з боку комітента ОСОБА_7 (згідно ухвали від 02.07.2008р. господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №2-3/626-2008 введено процедуру санації позивача та ОСОБА_7 призначено керуючим санацією), а з боку комісіонера завідувачем сектора супроводження виконання контрактів підприємствами Автономної республіки Крим Регіонального департаменту Державної компанії «Укрспецекспорт» ОСОБА_8, проте, скіплено печаткою лише Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море».

Ухвалою від 07.07.2014р. господарського суду сторін було зобов'язано надати пояснення стосовно відсутності на зазначеному вище акті печатки Державного підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт».

У поясненнях №USE-13.3.-9540 від 24.07.2014р. відповідач зазначив, що ОСОБА_8 був уповноважений саме підписувати з позивачем акти приймання-передачі продукції відповідно до умов спірного договору комісії, що підтверджується представленою до матеріалів справи довіреністю №Д-007/2014 від 16.01.2014р. При цьому, за твердженнями відповідача, печатка і штамп Державного підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» на дату підписання акту №К2/882 від 17.02.2014р. не видавались.

21.02.2014р. між постачальником (який є комісіонером за договором №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р.) та замовником (Бюро закупівель Управління Міжнародного Співробітництва Головного Управління озброєнь і Військової техніки Народно-визвольної армії Китаю) було складено та підписано акт б/н приймання-передачі корабля №2 проекту 958 в країні постачальника про те, що відповідно до контракту №USE-16.1-63-K/KE-08 від 23.12.2008р. постачальник передав, а замовник прийняв корабель №2, заводський номер 882 у комплекті з бортовим ЗІП, бортовим спорядженням та експлуатаційною документацією.

Відповідач жодних заперечень з приводу належного виконання позивачем своїх обов'язків з передачі корабля №2 на комісію ані у відзиві №USE-13.3-9576 від 25.07.2014р., ані у доповненнях до відзиву №USE-13.3-10428 від 18.08.2014р., ані під час розгляду спору у судових засіданнях 30.07.2014р., 13.08.2014р. та 20.08.2014р. не надав.

Ухвалою від 13.08.2014р. судом було зобов'язано відповідача надати заперечення (у разі наявності) щодо передачі корабля №2 за контрактом №USE-16.1-63-К/КЕ-08 від 23.12.2008р. контрагенту з Китайської Народної Республіки; заперечення (у разі наявності) стосовно того, що акт від 21.02.2014р. приймання-передачі корабля №2 проекту 958 в країні постачальника підписаний уповноваженими особами відповідача та замовника.

Проте, жодних заперечень з цього приводу відповідачем не надано, факт передачі корабля №2 Бюро закупівель Управління Міжнародного Співробітництва Головного Управління озброєнь і Військової техніки Народно-визвольної армії Китаю й підписання акту повноважним представником замовника не спростовано.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, з огляду на всі представлені сторонами докази, приймаючи до уваги відсутність у Державного підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» заперечень з приводу належного виконання комітентом обов'язків з передачі корабля №2, господарський суд дійшов висновку, що вказані вище акти є належними та допустими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами передачі Відкритим акціонерним товариством «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» корабля №2 комісіонеру за договором №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р. та виконання етапу «Підписання приймально-здавального акту» та «Транспортування в Китай».

Як вказувалось вище, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вказувалось вище, у п.6.1 договору №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р. контрагенти визначили, що ціна договору визначається як ціна реалізації продукції та робіт замовнику, встановлюється у розмірі 204 412 837 долара США та включає в себе погоджену з комітентом ціну продукції та робіт, комісійну плату та витрати комісіонера (з урахуванням додаткової угоди №5 від 17.03.2011р.).

У п.6.5 договору №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р. сторонами погоджено, що грошові кошти від реалізації продукції надходять на банківський рахунок комісіонера.

Комітент доручив комісіонеру забезпечити такий порядок проведення платежів, відповідно до якого грошові кошти будуть надходити на розрахунковий рахунок комітента згідно з графіком надходження коштів (п.6.6 договору №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р.).

Зі змісту п.2.4 додатку №50 «Графік надходження коштів» до договору №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р. вбачається, що за етап «Підписання приймально-здавального акту» та «Транспортування в Китай» комісіонер повинен перерахувати комітенту 8 100 000 доларів США. Платежі здійснюються після завершення відповідного етапу.

Згідно з п.6.7 укладеного між сторонами правочину комісіонер зобов'язався перерахувати комітенту отримані від замовника грошові кошти за відрахуванням витрат та комісійної плати комісіонера) протягом 5 днів з моменту їх зарахування на свій рахунок.

З метою повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, судом ухвалою від 07.07.2014р. було зобов'язано відповідача надати відомості щодо отримання від замовника грошових коштів в сумі 8 100 000 доларів США з метою їх подальшого перерахування заявнику.

На виконання вимог господарського суду відповідачем супровідним листом від 16.07.2014р. було представлено до матеріалів справи докази отримання від замовника грошових коштів, зокрема, після підписання акту б/н від 21.02.2014р. приймання-передачі корабля №2 проекту 958 в країні постачальника.

Відповідно до виписки про банківські операції за 26.03.2014р. на рахунок комісіонера було зараховано 12 936 237,11 доларів США. Заперечнь стосовно перерахування вказаних коштів замовником саме на виконання своїх грошових зобов'язань за будівництво корабля №2 відповідачем до матеріалів справи не представлено.

Отже, враховуючи визначені контрагентами в договорі порядок та строки оплати переданого на комісію корабля №2, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази передання комісіонеру, а також замовнику вказаного корабля, з огляду на представлені відповідачем докази отримання грошових коштів від Бюро закупівель Управління Міжнародного Співробітництва Головного Управління озброєнь і Військової техніки Народно-визвольної армії Китаю, господарський суд встановив, що строк оплати за етапами «Підписання приймально-здавального акту» та «Транспортування в Китай» в розмірі 8 100 000 доларів США настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, комісіонер своїх обов'язків з розрахунків з комітентом за корабель №2 не виконав.

При цьому, як вже зазначалось, обґрунтовуючи відмову від виконання своїх грошових зобов'язань з оплати корабля №2 Державне підприємство державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» посилалось на те, що комітент не виконав всіх своїх обов'язків в частині передачі частин обладнання, матеріалів для корабля №3, передачі бортового забезпечення, базового ЗІП для корабля №4, технічного сприяння та проведення теоретичної та практичної підготовки особового складу груп технічного обслуговування берегової бази, а отже відповідно до приписів ст.528 Цивільного кодексу України комісіонер призупинив виконання своїх обов'язків з оплати.

Однак, за висновками суду, застосування відповідачем до спірних правовідносин норм ст.538 Цивільного процесуального кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Зі змісту ч.1 ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що зустрічним виконанням зобов'язання є виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже, для застосування вказаної норми права судом повинно бути встановлено виконання якого саме зобов'язання передує виникненню відповідного обов'язку у боржника та факт такого невиконання позивачем умов договору, у зв'язку з яким у відповідача не було б можливості виконати взяті на себе грошові зобов'язання. Аналогічну позицію наведено у постановах від 22.05.2013р. та від 29.05.2014р. Вищого господарського суду України по справах №5011-52/10928-2012 та №922/4518/13.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Як встановлено судом вище, предметом спору у розглядуваній справі є саме виконання сторонами своїх обов'язків саме з будівництва корабля №2. Зокрема, перерахування комісіонером грошових коштів в розмірі 8 100 000 доларів США за фактом завершення окремих етапів виконання договору №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р.

Судом вже вказувалось, що у графіку надходження коштів до договору №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р. визначено, після завершення виконання етапу «Підписання приймально-здавального акту» та «Транспортування в Китай» та отримання від замовника грошових коштів комісіонер повинен перерахувати комітенту 8 100 000 доларів США.

Отже, від виконання позивачем зобов'язання з передачі обладнання для кораблів №3 та №4, а також їх налаштування, тощо ніяким чином не залежить обов'язок перерахування відповідачем грошових коштів на рахунок комітента у відповідності до умов п.6.7 договору №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р. та графіку надходження грошових коштів (додаток №50 до договору комісії), оскільки вказані зобов'язання не є зустрічними.

Тобто, у даному випадку зустрічними є зобов'язання комітента з передачі на підставі акту приймання-передачі комісіонеру корабля №2 та обов'язок комісіонера після отримання грошових коштів від замовника перерахувати їх на рахунок комітента.

Одночасно, враховуючи принцип свободи договору, який передбачено ст.627 Цивільного кодексу України, господарським судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами правочину не передбачено права комісіонера на призупинення розрахунків за один з отриманих на комісію кораблів у разі невиконання комітентом етапів з передачі та обладнання інших кораблів, які є предметом спірного договору.

Крім того, господарський суд не приймає до уваги довідку №USE-16/3-10427 від 12.08.2014р. про невиконані Відкритим акціонерним товариством «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» обов'язки за договором комісії №USE-16/1-400 D/R-08 від 22.12.2008р., як належний та допустимий у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказ невиконання комітентом умов договору, оскільки остання складена в односторонньому порядку та не містить в собі первинних даних щодо фактичної передачі окремих видів обладнання до кораблів №3 та №4. У вказаній довідці відповідачем також наведено, що заявником не виконано обов'язку з проведення теоретичної та практичної підготовки особового складу груп технічного обслуговування берегової бази та визначено, що строк виконання такого обов'язку залежить від надходження повідомлення від замовника. Тоді як жодних доказів того, що Бюро закупівель Управління Міжнародного Співробітництва Головного Управління озброєнь і Військової техніки Народно-визвольної армії Китаю повідомляло комітента про необхідність проведення такої підготовки комітентом відповідачем на підтвердження своїх заперечень не представлено.

За таких обставин, враховуючи зазначене вище, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що зупинення комітентом розрахунків за корабель №2 з посиланням на приписи ст.638 Цивільного кодексу України є необґрунтованим та безпідставним.

Одночасно, щодо посилань відповідача на те, що розрахунки з позивачем унеможливлюються тим, що фактично, підприємство заявника знаходиться в Феодосії, тобто, на тимчасово окупованій території, господарський суд зазначає наступне.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Єдиний державний реєстр створюється і ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який є його розпорядником. Адміністратором Єдиного державного реєстру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Частиною 1 ст.17 вказаного Закону України передбачено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. У частині другій вказаної статті визначено перелік відомостей щодо юридичної особи, який міститься в реєстрі.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно (ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»

Тобто, за наведених приписів чинного законодавства вбачається, що відомості, в тому числі, щодо місця знаходження суб'єкта господарювання, які наявні у Єдиному державному реєстрі є достовірними, а зміни до останнього можуть бути внесені лише за заявою повноважної особи, що встановлюються самостійно державним реєстратором.

Згідно з ч.4 ст.16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море») з дня винесення ухвали про санацію керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей.

Як вказувалось вище, з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців саме ОСОБА_7 призначено керуючим санацією позивача, а отже, до останнього перейшли повноваження з управління суб'єктом господарювання та представництва інтересів юридичної особи у відносинах з іншими особами.

Відповідно до преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

За поясненнями відповідача, які з боку позивача не спростовані та не заперечені, промислові потужності Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» знаходяться у Феодосії.

Проте, як встановлено судом з даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцем знаходженням відповідача є: 03150, м.Київ, Печерський район, вул.Червоноармійська, буд.47.

За твердженнями відповідача, які з боку позивача підтверджені, керуючим санацією заявника з метою виконання обов'язків, покладених на останнього Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо повернення дебіторської заборгованості було повідомлено комісіонера про зміну місця знаходження комітента та надано на підписання додаткову №28 угоду до договору №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р., якою останній запропонував внести зміні до розділу 25 «Юридичні адреси, банківські реквізити і підписи сторін». Жодних пропозицій щодо змін банківських реквізитів матеріали справи не містять. Однак, ґрунтовних пояснень щодо відмові від укладання такої угоди відповідачем не наведено.

Тобто, за висновками суду, Державне підприємство державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» мала всі необхідні дані для здійснення розрахунків з контрагентом за виконання окремих етапів з будівництва за договором №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р. корабля №2.

Одночасно, позивачем представлено до матеріалів справи довідку №327БТ від 09.07.2014р. Публічного акціонерного товариства «Місто Банк», м.Одеса, за змістом якої у вказаній фінансовій установі Відкритому акціонерному товариству «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» відкрито поточні рахунки.

Наразі, господарський суд зазначає, що фактично фінансова установа, якою здійснюється розрахунково-касове обслуговування заявника, зареєстрована в Одесі, що фактично виключає можливість ускладнень перерахування грошових коштів на рахунок Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море».

Господарський суд також вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на отримання від ОСОБА_9, який у листі №003/484 від 16.04.2014р. зазначений виконуючим обов'язки голови правління-генеральним директором Открытого акционерного общества «Феодосийская судостроительная компания «Море», листів та додаткових угод з метою врегулювання відносин за договором комісії №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р., як на обставину, що фактично ускладнює виконання зобов'язань між сторонами, є безпідставними.

За приписами ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Крім того, судом вже неодноразово зазначалось, що оскільки позивач перебуває у процедурі банкрутства, з дня винесення ухвали про санацію управління останнім перейшло до керуючого санацією, що також фактично виключає можливість ОСОБА_9 вступати у договірні відносини з іншими суб'єктами господарювання з посиланняи на наявність повноваження органів управління товариства.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, з огляду виконання позивачем своїх обов'язків з передачі корабля №2, приймаючи до уваги порядок та умови розрахунків, що передбачені договором комісії №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р. та ненадання відповідачем доказів належного виконання комісіонером своїх грошових зобов'язань за вказаним правочином, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» до Державного підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» про стягнення боргу в сумі 8 100 000 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання б/н від 20.08.2014р. третьої особи про призначення судової експертизи з метою встановлення фактичного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором комісії №USE-16/1-400 D/К-08 від 22.12.2008р., господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із положеннями ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

За змістом п.5 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить ч.2 п.2 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

Проте, наразі в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору. При цьому, судом самостійно встановлено всі обставини, які є необхідними для правильного вирішення спору, зокрема щодо виконання комітентом та комісіонером своїх обов'язків стосовна корабля №2.

При цьому, задоволення клопотання третьої особи та призначення по розглядуваній справі експертизи фактично може призвести до затягування строків вирішення спору, а отже, і може спричинити порушення інтересів заявника відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство, що також свідчить про його скрутне фінансове становище.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, враховуючи наведене вище, за висновками суду, відсутні достатні підстави для призначення судової експертизи по справі №910/13483/14, а дослідження всіх обставин даного спору не потребує таких спеціальних знань, які відсутні у суду, отже, клопотання б/н від 20.08.2014р. Державного концерну «Укроборонпром» є необґрунтованим та такими, що може бути направлене на затягування строків вирішення справи. З наведених підстав останнє залишене судом без задоволення.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», м.Київ до Державного підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», м.Київ про стягнення боргу в сумі 8 100 000 доларів США.

Стягнути з Державного підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (04119, м.Київ, Шевченківський район, вул.Дегтярівська, буд.36, ЄДРПОУ 21655998) на користь Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (03150, м.Київ, Печерський район, вул.Червоноармійська, буд.47, ЄДРПОУ 14309008) борг в сумі 8 100 000 доларів США та судовий збір в розмірі 73 080 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 20.08.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 26.08.2014р.

Суддя М.О.Любченко