Постанова № 40412451, 09.09.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2014 року м. Ужгород№ 807/2237/14

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Шешені О.М. розглянувши справу в порядку письмового провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції, Начальника відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Беци Світлани Анатоліївни про визнання незаконною та скасування постанови ВП№41676321 від 04.02.2014 року про арешт майна боржника та заборони на його відчуження та визнання незаконною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції (далі - відповідач 1), Начальника відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Беци Світлани Анатоліївни (далі - відповідач 2) про визнання незаконною та скасування постанови ВП№41676321 від 04.02.2014 року про арешт майна боржника та заборони на його відчуження та визнання незаконною бездіяльності.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржувана постанова є передчасною, винесена з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5. Зазначає, що передбачених законодавством дій виконавець не вчинив, так як постанову про відкриття виконавчого провадження не отримував та разом з тим, йому не було надано термін для добровільного виконання постанови, в разі порушення якого можна примусово здійснювати виконавчі дії.

Будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового розгляду справи, сторони у судове засідання не з'явилися, однак позивач подав до суду заяву, із змісту якої вбачається, що такий позовну заяву підтримує та просить справу розглядати без його участі.

Відповідач 1 надіслав на адресу суду письмові заперечення та просить відмовити у задоволенні позовної заяви, зокрема вказуючи на недоведеність незаконної бездіяльності відповідача 2 та на те, що позивач неодноразово звертався до суду про спір між тими сторонами і про той самий предмет.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, Перечинське відділення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області супровідним листом № 12/10/1700/9 від 14 січня 2014 року направило на адресу Відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції для стягнення боргу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф28-17 від 20.11.2013 року по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в розмірі 2671,49 грн. (а.с. 28).

На підставі вищевказаного листа та вимоги про сплату боргу, Головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Вогар В.В. винесено постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 41676321 від 23 січня 2014 року та надано боржнику можливість добровільно виконати таке рішення в строк до 30 січня 2014 року (а.с. 30), яку направлено на адресу позивача супровідним листом № 1-455/289 від 24січня 2014 року простою кореспонденцією (а.с. 29).

У зв'язку з ненадходженням до визначеного в постанові про відкриття виконавчого провадження строку, наданого для добровільного виконання рішення, доказів щодо погашення заборгованості з метою повного та своєчасного виконання рішення постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також про арешт коштів боржника ВП № 41676321 від 04.02.2014 накладено арешт на все майно, що належить боржнику (ОСОБА_1), та кошти, що містяться на рахунках (р/р 26001022000045 МФО 312248 в АТ "Комінвестбанку", р/р 26009055200586, р/р 26054055200586 МФО 312464 в Ф-Я ЗАК.РУ ЗАТ КБ "Приватбанк"). грн. Крім того, ОСОБА_1 заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику. Вказані постанови направлені позивачу супровідними листами № 1-455/535 від 04 лютого 2014 року (а.с. 35) та № 1-455/534 від 04 лютого 2014 року (а.с. 3).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Чч. 1, 2 та 5 ст. 25 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Ст. 31 Закону № 606-XIV регламентує порядок надсилання документів виконавчого провадження. У відповідності до норм ч. 1 зазначеної статті, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок про те, що законодавець встановив обов'язок державного виконавця повідомити учасників виконавчого провадження, зокрема, боржника про відкриття виконавчого провадження, шляхом надіслання постанови рекомендованим листом з повідомлення про вручення. Дана норма закону є імперативною і двоякого трактування не допускає.

Всупереч зазначеному, судом встановлено та не заперечується відповідачем (письмові заперечення), що дану норму закону ним виконано не було, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 41676321 від 23 січня 2014 року було скеровано на адресу ОСОБА_1 простою кореспонденцією. Вказану обставину відповідач пояснює незабезпеченістю відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції поштово-марочною продукцією. Однак, суд не може взяти до уваги зазначене з огляду на те, що законодавець не ставить обов'язок державного виконавця повідомити боржника про відкриття виконавчого провадження в залежність від наявності в органу державної влади коштів чи інших обставин. Посадова особа органу державної виконавчої служби зобов'язана пересвідчитись про факт обізнаності боржника з відкриттям виконавчого провадження, оскільки з цим безпосередньо пов'язаний такий етап виконання рішення як добровільне його виконання.

В позовній заяві позивач стверджує, що дізнався про арешт його майна та оголошення заборони на його відчуження 24 червня 2014 року. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 був позбавлений передбаченої законодавством можливості добровільно виконати рішення органів податкової служби та погасити заборгованість.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач передчасно приступив до примусового виконання вимоги про сплату боргу та наклав арешт на кошти та інше майно боржника, без пересвідчення про обізнаність останнього з фактом відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначені обставини справи, враховуючи проведений правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок здійснення виконавчого провадження уповноваженими державними органами та їх посадовими особами, суд дійшов висновку, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 41676321 від 04 лютого 2014 року підлягає скасуванню.

Доводи відповідача 1 про те, що позивач неодноразово звертався до суду про спір між тими сторонами і про той самий предмет, зокрема справи № 807/689/14 та 807/1624/14 суд не може взяти до уваги, так як предметом розгляду вказаних справ було оскарження постанови про арешт коштів боржника ВП № 41676321 від 04 лютого 2014 року, а предметом розгляду даної справи є оскарження постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 41676321 від 04 лютого 2014 року

Що стосується вимоги позивача про визнання незаконною бездіяльності Начальника відділу ДВС Перечинського районного управління юстиції Беца С.А. по контролю за діяльністю відділу та старшого державного виконавця Клецко І.О., то суд вказує на те, що в матеріалах справи міститься акт начальника відділу ДВС Перечинського районного управління юстиції Беца С.А. про перевірку виконавчого провадження № ЄДРВП 41676321 від 25 березня 2014 року. Із змісту даного акту вбачається, що дії головного державного виконавця відділу ДВС Перечинського районного управління юстиції Вогар В.В. (саме ним винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 41676321 від 23 січня 2014 року) визнано такими, що вчинені з порушенням вимог ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" та 25 березня 2014 року винесено попередження ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що в цій частині позову слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів добових за час участі у розгляді справи та компенсацію за відрив від звичайних занять, то суд відмовляє у задоволенні такої, оскільки позивач не був присутнім у судових засіданнях та просив справу розглядати без його участі.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 лютого 2014 року ВП № 41676321 є обґрунтованою, належним чином доведеною та підлягає задоволенню, що стосується решти позовних вимог, то у задоволенні таких слід відмовити.

Згідно ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України слід присудити понесені позивачем документально підтверджені, у вигляді сплати судового збору (квитанція № 0631610019 від 16 липня 2014 р.) судові витрати у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 (п'ятдесят чотири) коп. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 128, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції, Начальника відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Беци Світлани Анатоліївни про визнання незаконною та скасування постанови ВП№41676321 від 04.02.2014 року про арешт майна боржника та заборони на його відчуження та визнання незаконною бездіяльності - задовольнити частково.

2. Cкасувати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Клецко І.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 лютого 2014 року ВП № 41676321.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача - ОСОБА_7 (АДРЕСА_1) понесені судові витрати у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 (п'ятдесят чотири) коп.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяО.М. Шешеня