Рішення № 40411959, 08.09.2014, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження 2/263/3053/2014 р.

Справа № 263/8280/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2014 р. Жовтневий районний м. Маріуполя Донецької області суд у складі головуючого судді Богуславської І.А. при секретарі Орлової Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому зазначив, що перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 25.12.2004року від якого мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. За рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 03.04.2007р. він сплачує аліменти на утримання дочки в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно до досягнення дочкою повноліття. На теперішній час він не має змоги сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини, оскільки змінився його майновий та сімейний стан. З 03.08.2011р. він перебуває у другому шлюбі, від якого мають дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який знаходять на його утриманні.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі на підставах викладених в позові.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила, що позивач не підтримує зв'язок з дочкою, не приймає участі у її вихованні та не несе додаткових витрат по утриманню та розвитку дочки. Зазначила, що на підставі рішення Приморського районного суду м Маріуполя від 10.07.2014года були видані виконавчі листи згідно з якими проводиться утримання 1/6 частини заробітку на користь сина ОСОБА_4, 2014года народження, а також на утримання дружини ОСОБА_5 до досягнення дитини 3-х річного віку. Відповідачка також пояснила, що неправомірно були призначені виплати аліментів на дружину ОСОБА_5, яка проживає по одному адресу з чоловіком ОСОБА_1 Таким чином, сім'я веде спільне господарство, побут та примусове стягнення коштів на підставі виконавчого документа не законно.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що за рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 03.04.2007р. з ОСОБА_1 стягнено на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітка, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 19.01.2007р. (а.с.7). Рішеннями Приморського районного суду м. Маріуполя від 24.06.2014р. та 10.07.2014р. з ОСОБА_1 було стягнено аліменти на утримання сина та дружини в розмірі 1/6 частини зі всіх видів його заробітку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. (а.с.8-9)

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршенням або поліпшенням здоров'я когось із них.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначив, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд вважає, що позивачем не надано жодних доказів фактичного погіршення або зміни матеріального та сімейного стану. Вищевказаними рішеннями Приморського районного суду м. Маріуполя при стягненні з ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини та сина вже було враховано його матеріальний та сімейний стан.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, а також те, що позивач фактично проживає з дружиною однією сім'єю, ведуть спільне господарство, а також інтереси дитини, суд вважає,що розмір аліментів, стягнутих з позивача на користь відповідачки на утримання дочки ОСОБА_3 не є такими, що ставлять позивача в тяжке матеріальне становище та не свідчать про необхідність зміни їх розміру в сторону зменшення.

Суд вважає, що позивач має можливість виплачувати аліменти на користь відповідачки в розмірі зазначеному в рішенні суду, тому відмовляє в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.192 СМ України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Донецької області через Жовтневий районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя І.А.Богуславська