Постанова № 40411749, 09.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2014 року 09:30 № 826/6507/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвій В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Трейдфілд Україна»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдфілд Україна» (надалі - Позивач/ТОВ «Трейдфілд Україна») до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.04.2013 р. №0003502280, №0003512280 та №0003522280.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013 р. позовні вимоги задоволені. Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2014 р. №К/800/45820/13 зазначені рішення були скасовані, а справа №826/6507/13-а була направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва. При цьому, Вищим адміністративним судом України було вказано на необхідність дослідження обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Херсон Пак», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «АПК «Аріана-М», ПП «АТ Агро», ТОВ «СМА Лоджистик», ПП «Гамма-Плюс», ТОВ ТД «Люкс ТРейд», НІ ТОВ НИО «Контесистем ЛТД», ТОВ «Нордскол», ПП «Проторус Плюс», ТОВ «Будметхимопт», ТОВ «Южтехмонтаж», ТОВ «Сільгосп-Центр», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», ТОВ «Укрзернгруп», ТОВ «Агро-респект», а також питання щодо правомірності формування валових витрат ТОВ «Трейдфілд Україна» в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаними контрагентами та їх зв'язку із господарською діяльністю останнього.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.07.2014 р. було відкрите провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники Позивача, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративним позові, зокрема, зазначили про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в їх задоволенні відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

При цьому, згідно із положеннями ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд перейшов до письмового провадження по справі.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Трейдфілд Україна» (код ЄДРПОУ 37641298), яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігрейн Агро» (надалі - ТОВ «Полігрейн Агро»), зареєстроване 16.05.2011 р. Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, з 18.05.2011 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №359815 основними видами діяльності ТОВ «Трейдфілд Україна» є діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля фруктами та овочами, а також складське господарство.

Разом із тим, у період з 12.02.2013 р. по 12.03.2013 р. Відповідачем на підставі направлень від 12.02.2013 р. №413/22-80, №414/22-80, від 18.02.2013 р. №470/22-50 та №526/17-50, наказів №431 від 12.02.2013 р. та від 04.03.2013 р. №638, виданих ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Полігрейн Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складений акт №158/1-22-80-37641298 від 26.03.2013 р. «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Полігрейн Агро» (код ЄДРПОУ 37641298) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.» (надалі - Акт перевірки №158), в якому зафіксовано наступні виявлені порушення вимог законодавства, а саме:

ь п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 Декларації) всього на суму 3 832 004,00 грн., у т.ч. за грудень 2012 р. на суму розміром 3 832 004,00 грн.;

ь п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (надалі - ПДВ) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 249 450,00 грн., у т.ч.: за жовтень 2012 р. - на суму 734 058,00 грн.; за листопад 2012 р. - на суму 515 392,00 грн.;

ь пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1 та п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.140.1.6 п.140.6 ст.140 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 5 319 095,00 грн. в т.ч.: за І квартал 2012 р. - на суму 708 106,00 грн.; за ІІ квартал 2012 р. - на суму 2 942 232,00 грн.; за ІІІ квартал 2012 р. - на суму 1 645 659,00 грн.; за ІV квартал 2012 р. - на суму 23 098,00 грн.

Проте, не погоджуючись із такими висновками податкового органу, Позивач подав до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС заперечення від 01.04.2013 р. за вих. №260, за результатом розгляду якого Відповідачем була надана відповідь від 08.04.2013 р. №4409/10/22-811/7 про залишення без змін висновків Акту перевірки №158, а подане заперечення - без задоволення.

Крім того, на підставі вказаного Акту перевірки №158 податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013 р., зокрема:

ь за формою «Р» №0003502280, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 561 830,00 грн. (із яких 1 249 450,00 грн. - за основним платежем та 312 363,00 грн. - за штрафними санкціями);

ь за формою «В4» №0003512280, яким Позивачу зменшено залишок від'ємного значення з ПДВ розміром 3 832 004,00 грн., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації №9081162016 від 24.12.2012 р. за грудень 2012 р.);

ь за формою «Р» №0003522280, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на загальну суму 6 221 878,00 грн. (із яких 4 977 502,00 грн. - за основним платежем та 1 244 376,00 грн. - за штрафними санкціями).

З огляду на зазначене, Позивач, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси при проведенні перевірки та прийнятті вказаних вище податкових повідомлень-рішень від 11.04.2013 р., звернувся із даним позовом до суду.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. Позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Херсон Пак» на підставі укладеного договору №01/09-15/160/172 від 13.12.2011 р. про надання послуг з сертифікації вантажу (надані - Договір №01/09-15/160/172), згідно із яким ТОВ «Полігрейн Агро» (Замовник), а ТОВ «Херсон Пак» (Виконавець). Предметом даного Договору є забезпечення проведення карантинного огляду та ветеринарного дослідження вантажу, видача карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв (ф-2), реєстрація їх у службі ПГВСКН (Пункті державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду).

Водночас, відповідно до п.3.1 Договору №01/09-15/160/172 винагорода Виконавця встановлюється згідно із додатком до цього Договору, оплата проводиться на підставі виставлених останнім рахунків.

Так, сторонами укладеного Договору №01/09-15/160/172 були підписані Додатки №1 від 13.12.2011 р. про вартість відповідних послуг сертифікації зернових вантажів, а саме: ветеринарне дослідження вантажу та видача ветеринарних свідоцтв - 13,00 грн. за одну тонну (мт), в т.ч. ПДВ, а карантинне - 26,00 грн. та 22,00 грн. за одну тонну (мт), в т.ч. ПДВ.

Разом із тим, на підтвердження виконання умов укладеного Договору №01/09-15/160/172, Позивачем надані акти наданих послуг (том ІІ справи, стор.6-9, 14-18, 27-32) за період лютий-квітень 2012 р.

В той же час, у перевіряємий період Позивач здійснював господарські операції купівлі-продажу товару на підставі укладених тотожних договорів із контрагентами-продавцями, згідно із якими останні зобов'язуються продати товар, а ТОВ «Полігрейн Агро» (Покупець) зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цих договорів, а саме:

1. із ТОВ «Ділкорн» господарські операції здійснювались:

ь за договором №122 від 29.03.2012 р. (надалі - Договір №122) загальна вартість товару (ріпак продовольчий врожаю 2011 р.) становить 3 720 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 620 000,00 грн.);

ь за договором №118 від 27.03.2012 р. (надалі - Договір №118) загальна вартість товару (ріпак продовольчий врожаю 2011 р.) становить 460 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 76 667,00 грн.);

ь за договором №81 від 03.03.2012 р. (надалі - Договір №81) загальна вартість товару (зерно сорго 3 класу) складається відповідно до фактичної кількості поставленого товару.

На підтвердження виконання сторонами вимог укладених Договорів купівлі-продажу Позивачем надані видаткові накладні на загальну суму 3 998 329,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 666 388,20 грн.), зокрема: до Договору №122 - на загальну суму 3 448 415,93 грн. за період березень-квітень 2012 р. (том ІІ справи, стор.67-77); до Договору №118 - на загальну суму 400 785,01 грн. за березень 2012 р. (том ІІ справи, стор.64-66); до Договору №81 - на загальну суму 149 127,81 грн. за березень 2012 р. (том ІІ справи, стор.61-63).

2. із ТOB «Агропромислова компанія «Аріана-М» (надалі - ТОВ «АПК «Аріана-М») господарські операції здійснювались:

ь за договором №174 від 17.04.2012 р. (надалі - Договір №174) загальна вартість товару (ріпак продовольчий врожаю 2011 р.), кількістю 50 т, складає 232 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 38 750,00 грн.);

ь за договором №213 від 25.04.2012 р. (надалі - Договір №213) загальна вартість товару (ріпак продовольчий врожаю 2011 р.), кількістю 30 т, складає 139 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 23 250,00 грн.);

ь за договором №938 від 08.08.2012 р. (надалі - Договір №938) загальна вартість товару (соя врожаю 2011 р.), кількістю 50 т, складає 227 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 37 916,70 грн.).

Про виконання умов укладених між Позивачем та ТОВ «АПК «Аріана-М» Договорів купівлі-продажу свідчать виписані Продавцем на адресу Покупця наступні видаткові накладні на загальну суму 336 876,38 грн. (в т.ч. ПДВ - 56 146,07 грн.): до Договору №174 - на загальну суму 120 868,91 грн. за квітень 2012 р. (том ІІ справи, стор.160); до Договору №213 - на загальну суму 108 489,16 грн. за квітень 2012 р. (том ІІ справи, стор.161); до Договору №938 - на загальну суму 107 518,31 грн. за серпень 2012 р. (том ІІ справи, стор.166).

3. із ПП «АТ Агро» господарські операції здійснювались відповідно до укладеного між ними договору купівлі-продажу №283 від 28.04.2012 р. (надалі - Договір №283), згідно із яким загальна вартість товару (пшениця 6-го класу, врожаю 2011 р.), кількістю 100 т, становить 179 000,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 29 833,40 грн.).

На підтвердження виконання сторонами вимог зазначеного Договору купівлі-продажу надана видаткова накладна №РН-0000097 від 30.04.2012 р. на суму 51 063,33 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 510,55 грн.) (том ІІІ справи, стор.129).

4. із ТОВ «СМА Лоджистик» господарські взаємовідносини здійснювались за укладеним договором купівлі-продажу №87 від 06.03.2012 р. (надалі - Договір №87), згідно із яким загальна вартість товару (ріпак продовольчий врожаю 2011 р.), кількістю 352 т, складається відповідно до фактичної кількості поставленого товару.

На виконання умов вказаного Договору №87 Позивачем надані видаткові накладні на загальну суму 1 620 231,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 270 038,40 грн.) за березень 2012 р. (том ІІІ справи, стор.67-72).

5. із ПП «Гамма-Плюс» господарські операції здійснювались:

ь за договором №474 від 24.05.2012 р. (надалі - Договір №474), за яким загальна кількість товару (соя врожаю 2011 р.) складає 200 т, загальною вартістю - 840 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 140 000,00 грн.);

ь за договором №539 від 01.06.2012 р. (надалі - Договір №539), за яким загальна кількість товару (соя врожаю 2011 р.) складає 100 т, загальною вартістю - 410 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 68 333,40 грн.);

ь за договором №556 від 06.06.2012 р. (надалі - Договір №556), за яким загальна кількість товару (соя врожаю 2011 р.) складає 150 т, загальною вартістю - 607 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 101 250,00 грн.);

ь за договором №590 від 08.06.2012 р. (надалі - Договір №590), за яким загальна кількість товару (соя врожаю 2011 р.) складає 200 т, загальною вартістю - 810 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 135 000,00 грн.);

ь за договором №629 від 15.06.2012 р. (надалі - Договір №629), за яким загальна кількість товару (соя врожаю 2011 р.) складає 400 т, загальною вартістю - 1 620 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 270 000,00 грн.);

ь за договором №702 від 06.07.2012 р. (надалі - Договір №702), за яким загальна кількість товару (соя врожаю 2011 р.) складає 200 т, загальною вартістю - 840 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 140 000,00 грн.);

ь за договором №714 від 10.07.2012 р. (надалі - Договір №714), за яким загальна кількість товару (соя врожаю 2011 р.) складає 300 т, загальною вартістю - 1 260 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 210 000,00 грн.);

ь за договором №737 від 13.07.2012 р. (надалі - Договір №737), за яким загальна кількість товару (соя врожаю 2011 р.) складає 300 т, загальною вартістю - 1 275 001,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 212 500,20 грн.);

ь за договором №750 від 17.07.2012 р. (надалі - Договір №750), за яким загальна кількість товару (соя врожаю 2011 р.) складає 200 т, загальною вартістю - 859 999,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 143 333,20 грн.);

ь за договором №793 від 22.07.2012 р. (надалі - Договір №793), за яким загальна кількість товару (соя врожаю 2011 р.) складає 200 т, загальною вартістю - 859 999,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 143 333,20 грн.);

ь за договором №810 від 23.07.2012 р. (надалі - Договір №810), за яким загальна кількість товару (горох 3 класу врожаю 2012 р.) складає 3075 т, загальною вартістю - 7 995 012,30 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 332 502,05 грн.);

ь за договором №832 від 25.07.2012 р. (надалі - Договір №832), за яким загальна кількість товару (соя врожаю 2011 р.) складає 200 т, загальною вартістю - 859 999,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 143 333,20 грн.);

ь за договором №864 від 27.07.2012 р. (надалі - Договір №864), за яким загальна кількість товару (соя врожаю 2011 р.) складає 150 т, загальною вартістю - 667 499,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 111 249,90 грн.).

На виконання вимог укладених між Позивачем та ТОВ «Гамма-Плюс» Договорів купівлі-продажу сторонами були підписані видаткові накладні на загальну суму 14 762 270,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 240 351,00 грн.), а саме: до Договору №474 - на загальну суму 823 418,92 грн. за травень 2012 р. (том ІІІ справи, стор.189-190); до Договору №539 - на загальну суму 134 111,00 грн. за червень 2012 р. (том ІІІ справи, стор.203); до Договору №556 - на загальну суму 284 107,50 грн. за червень 2012 р. (том ІІІ справи, стор.204, 206); до Договору №590 - на загальну суму 8 135 966,60 грн. за червень 2012 р. (том ІІІ справи, стор.205); до Договору №629 - на загальну суму 1 045 476,71 грн. за червень 2012 р. (том ІІІ справи, стор.207); до Договору №702 - на загальну суму 476 503,53 грн. за липень 2012 р. (том ІІІ справи, стор.235-236); до Договору №714 - на загальну суму 1 055 486,97 грн. за липень 2012 р. (том ІІІ справи, стор.237-238); до Договору №737 - на загальну суму 945 093,12 грн. за липень 2012 р. (том ІІІ справи, стор.239); до Договору №750 - на загальну суму 736 879,86 грн. за липень 2012 р. (том ІІІ справи, стор.240-241); до Договору №793 - на загальну суму 286 251,00 грн. за липень 2012 р. (том ІІІ справи, стор.242); до Договору №810 - на загальну суму 423 955,00 грн. за липень 2012 р. (том ІІІ справи, стор.243, 246); до Договору №832 - на загальну суму 173 472,00 грн. за липень 2012 р. (том ІІІ справи, стор.244); до Договору №864 - на загальну суму 527 798,78 грн. за липень 2012 р. (том ІІІ справи, стор.245, 247).

6. із ТОВ «Торговий дім «Люкс Трейд» (надалі - ТОВ «ТД «Люкс Трейд») господарські операції здійснювались на підставі договору купівлі-продажу №07M12 від 25.05.2012 р. (надалі - Договір №07M12), згідно із яким загальна вартість товару (масло соняшникове нерафіноване 1-го сорту із насіння соняшника врожаю 2011 р.), кількістю 100 т, складає 960 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 160 000,00 грн.).

Про виконання сторонами умов укладеного Договору №07M12 свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна №РН-0000021 від 05.06.2012 р. на загальну суму 304 896,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 50 816,00 грн.) (том ІІІ справи, стор.25).

7. із НІ ТОВ «Контехсистем ЛТД» господарські операції здійснювались:

ь за договором №461 від 23.05.2012 р. (надалі - Договір №461) загальна вартість товару (соя врожаю 2011 р.), кількістю 300 т, складає 1 260 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 210 000,00 грн.);

ь за договором №593 від 08.06.2012 р. (надалі - Договір №593) загальна вартість товару (соя врожаю 2011 р.), кількістю 100 т, складає 405 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 67 500,00 грн.).

На підтвердження факту придбання у НІ ТОВ «Контехсистем ЛТД» товару за вказаними вище Договорами купівлі-продажу Позивачем надані такі видаткові накладні на загальну суму 629 616,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 104 936,00 грн.), як: №РН-00095 від 23.05.2012 р. на суму 509 250,00 грн. до Договору №461 (том ІІІ справи, стор.3); №РН-00105 від 10.08.2012 р. на суму 120 366,00 грн. до Договору №593 (том ІІІ справи, стор.8).

8. із ТОВ «Нордскол» господарські операції здійснювались:

ь за договором №680 від 27.06.2012 р. (надалі - Договір №680) загальна вартість товару (соя врожаю 2011 р.), кількістю 100 т, складає 405 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 67 500,00 грн.);

ь за договором №872 від 31.07.2012 р. (надалі - Договір №872) загальна вартість товару (соя врожаю 2011 р.), кількістю 180 т, складає 800 999,28 грн. (в т.ч. ПДВ - 133 499,88 грн.).

На підтвердження виконання сторонами умов зазначених Договорів купівлі-продажу Позивачем надані суду видаткові накладні на загальну суму 263 639,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 43 939,92 грн.), а саме: №РН-0000060 від 27.06.2012 р. на суму 109 269,00 грн. до Договору №680 (том VІІІ справи, стор.127); №РН-0000101 від 31.07.2012 р. на суму 154 370,50 грн. до Договору №872 (том ІІІ справи, стор.18).

9. із ПП «Проторус плюс» господарські операції здійснювались:

ь за договором №296 від 04.05.2012 р. (надалі - Договір №296) загальна вартість товару (соя врожаю 2011 р.), кількістю 200 т, складає 859 999,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 143 333,20 грн.);

ь за договором №494 від 25.05.2012 р. (надалі - Договір №494) загальна вартість товару (соя врожаю 2011 р.), кількістю 400 т, складає 1 680 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 280 000,00 грн.);

ь за договором №475 від 24.05.2012 р. (надалі - Договір №475) загальна вартість товару (соя врожаю 2011 р.), кількістю 120 т, складає 504 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 84 000,00 грн.);

ь за договором №689 від 03.07.2012 р. (надалі - Договір №689) загальна вартість товару (соя врожаю 2011 р.), кількістю 100 т, складає 405 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 67 500,00 грн.);

ь за договором №707 від 07.07.2012 р. (надалі - Договір №707) загальна вартість товару (соя врожаю 2011 р.), кількістю 200 т, складає 840 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 140 000,00 грн.);

ь за договором №739 від 13.07.2012 р. (надалі - Договір №739) загальна вартість товару (соя врожаю 2011 р.), кількістю 250 т, складає 1 062 501,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 177 083,50 грн.);

ь за договором №777 від 19.07.2012 р. (надалі - Договір №777) загальна вартість товару (соя врожаю 2011 р.), кількістю 100 т, складає 429 999,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 71 666,60 грн.);

ь за договором №794 від 22.07.2012 р. (надалі - Договір №794) загальна вартість товару (соя врожаю 2011 р.), кількістю 200 т, складає 859 999,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 143 333,20 грн.).

На виконання вимог укладених із ПП «Проторус плюс» Договорів купівлі-продажу сторонами були підписані видаткові накладні на загальну суму 3 246 892,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 541 252,40грн.), зокрема: до Договору №296 - на загальну суму 108 747,00 грн. за травень 2012 р. (том ІІ справи, стор.177); до Договору №494 - на загальну суму 1 731 890,10 грн. за травень 2012 р. (том ІІ справи, стор.179-180); до Договору №475 - на загальну суму 116 709,31 грн. за травень 2012 р. (том ІІ справи, стор.178); до Договору №689 - на загальну суму 103 450,60 грн. за липень 2012 р. (том ІІ справи, стор.198-199); до Договору №707 - на загальну суму 718 455,36 грн. за липень 2012 р. (том ІІ справи, стор.200-201); до Договору №739 - на загальну суму 134 640,00 грн. за липень 2012 р. (том ІІ справи, стор.202); до Договору №777 - на загальну суму 175 093,26 грн. за липень 2012 р. (том ІІ справи, стор.203-204); до Договору №794 - на загальну суму 158 529,02 грн. за липень 2012 р. (том ІІ справи, стор.205-206).

10. із ТОВ «Будметхимопт» господарські взаємовідносини здійснювались на підставі договору №818 від 24.07.2012 р. (надалі - Договір №818), відповідно до якого загальна вартість товару (соя врожаю 2011 р.), кількістю 100 т, складає 429 999,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 71 666,60 грн.).

Так, на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій суду надана видаткова накладна №PH-0000189 від 24.07.2012 р. на загальну суму 39 225,56 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 537,59 грн.) (том ІІІ справи, стор.38).

11. із ТОВ «Южтехмонтаж» господарські операції здійснювались за договором №873 від 31.07.2012 р. (надалі - Договір №873) загальна вартість товару (соя врожаю 2011 р.), кількістю 150 т, складає 667 499,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 111 249,90 грн.).

Про фактичне отримання Позивачем товару свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна №PH-00260 від 31.07.2012 р. на загальну суму 19 172,58 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 195,43 грн.) (том ІІІ справи, стор.43).

12. із ТОВ «Джем» господарські операції здійснювались відповідно до договору купівлі-продажу №1003 від 23.08.2012 р. (надалі - Договір №1003), згідно із яким загальна вартість товару (соя врожаю 2011 р.), кількістю 150 т, становить 697 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 116 250,00 грн.).

На підтвердження виконання сторонами вимог укладеного Договору №1003 Позивачем надані підписані сторонами вказаного Договору видаткові накладні на загальну суму 374 678,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 62 446,40 грн.) за серпень 2012 р. (том ІІІ справи, стор.176-178).

13. із ПП «Далмата ЛТД» господарські операції здійснювались:

ь за договором №893 від 02.08.2012 р. (надалі - Договір №893) загальна вартість товару (горох 3-го класу врожаю 2012 р.), кількістю 2855 т, становить 7 993 988,58 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 332 331,43 грн.);

ь за договором №911 від 03.08.2012 р. (надалі - Договір №911) загальна вартість товару (горох 3-го класу врожаю 2012 р.), кількістю 2825 т, становить 7 994 738,70 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 332 456,45 грн.);

ь за договором №915 від 06.08.2012 р. (надалі - Договір №915) загальна вартість товару (соя врожаю 2011 р.), кількістю 50 т, становить 225 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 37 500,00 грн.).

Про факт придбання Позивачем у ПП «Далмата ЛТД» за вказаними Договорами товарів свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні на загальну суму 355 018,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 59 169,74 грн.) (том ІІІ справи, стор.53-56), такі як: до Договору №893 - №PH-0000015 від 02.08.2012 р. на загальну суму 115 024,00 грн.; до Договору №911 - №PH-0000018 від 03.08.2012 р. та №PH-0000017 від 06.08.2012 р. на загальну суму 194 364,40 грн.; до Договору №915 - №PH-0000020 від 06.08.2012 р. на загальну суму 45 630,00 грн..

14. із ТОВ «Укрзерногруп» господарські взаємовідносини ґрунтувались на підставі договору №03М12 від 25.04.2012 р. (надалі - Договір №03М12), відповідно до якого загальна вартість товару (масло соняшникове нерафіноване 1-го сорту), кількістю 300 т, становить 3 240 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 540 000,00 грн.).

Про фактичне здійснення спірних господарських операцій суду надані видаткові накладні на загальну суму 5 817 179,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 969 529,80 грн.) (том ІІІ справи, стор.90-91, 96-102).

15. із ТОВ «Агро-Респект» господарські операції здійснювались:

ь за договором №КПA - Z0193 від 21.08.2012 р. (надалі - Договір №КПA - Z0193), за яким загальна вартість товару (соя врожаю 2012 р.), кількістю 500 т, складає 2 300 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 383 333,33 грн.);

ь за договором №КПА - Z0154 від 07.08.2012 р. (надалі - Договір №КПА - Z0154), за яким загальна вартість товару (соя врожаю 2012 р.), кількістю 500 т, складає 2 250 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 375 000,00 грн.).

На підтвердження виконання вимог вказаних вище Договорів купівлі-продажу Позивачем надані видаткові накладні на загальну суму 1 346 078,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 224 346,40 грн.), а саме: до Договору №КПA - Z0193 на суму 383 346,85 грн. (том ІІІ справи, стор.138-140); до Договору №КПA - Z0154 на суму 962 731,51 грн. (том ІІІ справи, стор.141-146).

16. із ТОВ «Сільгосп-Центр» господарські операції здійснювались на підставі укладених договорів, одним із яких є договір №865 від 27.07.2012 р. (надалі - Договір №865) загальна вартість товару (соя врожаю 2011 р.), кількістю 220 т, складає 1 011 999,12 грн. (в т.ч. ПДВ - 168 666,52 грн.);

На підтвердження виконання умов зазначених Договорів купівлі-продажу контрагентом-продавцем виписані Позивачу видаткові накладні, а саме: до Договору №865 - на загальну суму 451 717,81 грн. (в т.ч. ПДВ - 75 286,30 грн.) (том ІІІ справи, стор.32).

В той же час, на підтвердження здійснення оплати ТОВ «Полігрейн Агро» за придбані у контрагентів-продавців ТОВ «Ділкорн», ТOB «АПК «Аріана-М», ПП «AT Агро», ТОВ «СМА Лоджистик», ПП «Гамма-Плюс», ТОВ «ТД Люкс Трейд», НІ ТОВ НИО «Контехсистем ЛТД», ТОВ «Нордскол», ТОВ «Проторус плюс», ТОВ «Будметхимопт», ТОВ «Южтехмонтаж», ТОВ «Сільгосп-Центр», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», ТОВ «Укрзерногруп» та ТОВ «Агро-респект» товари, а також за отримані від ТОВ «Херсон Пак» послуги Позивачем надані банківські виписки.

Разом із тим, згідно із п.201.6 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Водночас, відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Полігрейн Агро» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суми ПДВ розміром 3 399 726,00 грн. та включення її до складу податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів наступних податкових накладних, а саме від: ПП «Гамма-Плюс» на суму 1 240 351,00 грн. у травні-липні 2012 р.; ТОВ «ТД «Люкс Трейд» на суму 50 816,00 грн. у червні 2012 р.; НІ ТОВ «Контехсистем ЛТД» на суму 104 936,00 грн. у травні та червні 2012 р.; ТОВ «Нордскол» на суму 43 939,92 грн. у червні-липні 2012 р.; ПП «Проторус плюс» на суму 541 252,44 грн. у травні та липні 2012 р.; ТОВ «Будметхимопт» на суму 6 537,59 грн. у липні 2012 р.; ТОВ «Южтехмонтаж» на суму 3 195,43 грн. у липні 2012 р.; ТОВ «Сільгосп-Центр» на суму 692 584,00 грн. у липні 2012 р.; ПП «Далмата ЛТД» на суму 59 169,74 грн. у серпні 2012 р.; ТОВ «Джем» на суму 62 446,36 грн. у серпні 2012 р.; ТOB «АПК «Аріана-М» на суму 17 919,72 грн. у серпні 2012 р.; ТОВ «Укрзерногруп» на суму 969 529,83 грн. у квітні-травні 2012 р.; ТОВ «Агро-респект» на суму 224 346,40 грн. у серпні 2012 р.

Поряд із цим, як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. ТОВ «Полігрейн Агро» задекларовано податковий кредит з ПДВ у розмірі 32 408 638,00 грн. Проте, перевіркою визначення податкового кредиту Відповідачем встановлено його завищення на суму 5 081 454,00 грн., що призвело до заниження суми до сплати ПДВ на загальну суму 1 249 450,00 грн. При цьому, податковим органом також було встановлено завищення Позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього на суму 3 832 004,00 грн.

В той же час, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

В той же час, п.200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Крім того, згідно із п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.200.6 ст.200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п.200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування ПДВ в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку продавцю товарів (послуг) у попередніх податкових періодах.

Аналогічна позиція викладена також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 22.07.2013 р. №К/9991/74954/12 та від 14.01.2014 р. №К/800/15576/13.

Також, в ході аналізу податкової звітності Відповідачем було встановлено, що також не заперечується представниками Позивача, включення ТОВ «Полігрейн Агро» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та відображено в деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідних періодів суми витрат, понесених від вказаних вище контрагентів, зокрема, від: ТОВ «Херсон Пак» - на загальну суму 473 365,00 грн.; ТОВ «Ділкорн» - на загальну суму 3 331 940,00 грн.; ТOB «АПК «Аріана-М» - на загальну суму 191 132,00 грн.; ПП «Проторус плюс» - на загальну суму 2 706 262,00 грн.; ПП «Гамма-Плюс» - на загальну суму 6 201 750,00 грн.; НІ ТОВ «Контехсистем ЛТД» - на загальну суму 524 680,00 грн.; ТОВ «ТД «Люкс Трейд» - на загальну суму 254 080,00 грн.; ТОВ «Нордскол» - на загальну суму 219 699,00 грн.; ТОВ «Будметхимопт» - на загальну суму 32 688,00 грн.; ТОВ «Южтехмонтаж» - на загальну суму 15 977,00 грн.; ТОВ «Сільгосп-Центр» - на загальну суму 3 462 920,00 грн.; ПП «Далмата ЛТД» - на загальну суму 295 849,00 грн.; ТОВ «Джем» - на загальну суму 312 232,00 грн.; ТОВ «Укрзерногруп» - на загальну суму 4 847 649,00 грн.; ПП «AT Агро» - на загальну суму 42 553,00 грн.; ТОВ «СМА Лоджистик» - на загальну суму 1 350 192,00 грн.; ТОВ «Агро-респект» - на загальну суму 1 121 732,00 грн.

Разом із тим, як вбачається матеріалів справи, за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. Позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування розміром 1 130 651 181,00 грн. Однак, перевіркою повноти визначення витрат Відповідачем встановлено їх завищення на загальну суму 23 702 388,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток 4 977 502,00 грн.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Поряд із цим, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Разом із тим, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. зазначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Водночас, суд звертає увагу, що ухвалою суду від 24.07.2014 р. витребовувались від Позивача документи по справі, які, на думку суду, є необхідними для встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції, зокрема: належним чином засвідчені копії наступних документів (або письмові пояснення із зазначенням причин неможливості їх надання): документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем з контрагентами ТОВ «Херсон Пак», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «АПК «Аріана-М», ПП «АТ Агро», ТОВ «СМА Лоджистик», ПП «Гамма-Плюс», ТОВ «ТД «Люкс Трейд», НІ ТОВ «Контесистем ЛТД», ТОВ «Нордскол», ПП «Проторус плюс», ТОВ «Будметхимопт», ТОВ «Южтехмонтаж», ТОВ «Сільгосп-Центр», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», ТОВ «Укрзернгруп», ТОВ «Агро-респект», зокрема: документи, що підтверджують фактичну оплату позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих товару (робіт, послуг); документи, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій з контрагентами; докази на підтвердження правомірності формування валових витрат позивача у період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищезазначеними контрагентами та їх зв'язку з господарською діяльністю Позивача; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними розрахунковими документами, документи бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, офісних приміщень, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; інші документи, які на думку Позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за договорами укладеними з контрагентами у період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

Так, на виконання вимог укладеного із ТОВ «Херсон Пак» Договору про надання послуг з сертифікації вантажу №01/09-15/160/172 Позивачем надані акти надання послуг (том Х справи).

Крім того, в матеріалах справи також наявні копії актів приймання Позивачем товарів, поставлених від контрагентів-продавців ТОВ «Ділкорн», ТОВ «АПК «Аріана-М», ПП «АТ Агро», ТОВ «СМА Лоджистик», ПП «Гамма-Плюс», ТОВ ТД «Люкс Трейд», НІ ТОВ «НИО «Контесистем ЛТД», ТОВ «Нордскол», ПП «Проторус Плюс», ТОВ «Будметхимопт», ТОВ «Южтехмонтаж», ТОВ «Сільгосп-Центр», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», ТОВ «Укрзернгруп», ТОВ «Агро-респект».

Поряд із цим, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (надалі - Правила №363) визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до п.1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Водночас, на підтвердження транспортування придбаних ТОВ «Полігрейн Агро» у контрагентів-продавців товарів Позивачем надані належним чином складені товарно-транспортні накладні. Крім того, в матеріалах справи наявні укладені Позивачем договори із перевізниками про надання останньому транспортно-експедиційних послуг (договір №3-ХР/42 від 01.02.2012 р.).

В той же час, у п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Так, на підтвердження зберігання придбаної продукції за спірними правочинами Позивачем надані договори складського зберігання та надання послуг з приймання, сушці, очистки та відпуску зернових культур, які посвідчують наявність у ТОВ «Полігрейн Агро» складських приміщень, за адресами яких здійснювались відповідні постачання, а саме: Миколаївська область, Снігірівський район, с. Галагановка, вул. Паровізна, 5 (за укладеним із ТОВ «Галагановський елеватор» договором №55 від 25.10.2011 р.); Херсонська область, Белозірський район, с. Нікольське, Нікольське ХПП, Херсонська область, Белозірський район, с. Копани, Копанське ХПП та м. Херсон, вул. Порт-елеватор, 5 (за укладеними із ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» договорами №531/16 від 26.10.2011 р., №530/15 від 26.10.2011 р. та №392 від 01.10.2012 р.) та інші.

Разом із тим, Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (надалі - Інструкція №99), в якій передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Так, відповідно до п.2 Інструкції №99 бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п.6 Інструкції №99).

При цьому, Інструкція №99 поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

На підтвердження фактичного здійснення між ТОВ «Полігрейн Агро» та його контрагентами спірних господарських операцій з надання послуг та купівлі-продажу товарів Позивачем надані штатні розклади, витяги з книг обліку виданих довіреностей, а також самі довіреності на отримання уповноваженими працівниками Позивача товарів та послуг від ТОВ «Херсон Пак», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «АПК «Аріана-М», ПП «АТ Агро», ТОВ «СМА Лоджистик», ПП «Гамма-Плюс», ТОВ «ТД «Люкс Трейд», НІ ТОВ «Контесистем ЛТД», ТОВ «Нордскол», ПП «Проторус плюс», ТОВ «Будметхимопт», ТОВ «Южтехмонтаж», ТОВ «Сільгосп-Центр», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», ТОВ «Укрзернгруп», ТОВ «Агро-респект».

Водночас, суд звертає увагу, що надані Позивачем копії первинних документів підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою для первинного документу в розумінні ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, дослідивши отримані докази наявності у Позивача виробничих потужностей, встановлено наявність у ТОВ «Полігрейн Агро» матеріально-технічної бази, наявність транспорту, складів, персоналу, які останній використовує у своїй господарській діяльності.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом із тим, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Поряд із зазначеним, суд приймає до уваги пояснення Позивача про те, що придбана у контрагентів-продавців продукція була відвантажена відповідним контрагентам-покупцям, на підтвердження чого надані копії укладених контрактів разом із похідними до них документами, а саме:

ь контракт №08М12 від 18.06.2012 р., укладений між ТОВ «Полігрейн Агро» та ТОВ «Херсонес», який свідчить про реалізацію Позивачем придбаних товарів у ТОВ «ТД «Люкс Трейд» та ТОВ «Укрзернгруп»;

ь договір №КПА-Z0370 віл 02.10.2012 р., укладений між ТОВ «Полігрейн Агро» та ПАТ «Херсонський КХП», який свідчить про реалізацію Позивачем придбаних товарів у ТОВ «Агро-респект».

В той же час, суд звертає увагу на письмові пояснення філій ТОВ «Полігрейн Агро», де зазначено про реалізацію всієї придбаної у ПП «Гамма-Плюс», ТОВ «Джем», ТОВ «Будметхимопт», ТОВ «Ділкорн», ПП «Далмата ЛТД», НІ ТОВ «Контесистем ЛТД», ТОВ «Нордскол», ПП «Проторус плюс», ТОВ «Сільгосп-Центр», ТОВ «СМА Лоджистик», ТОВ «Южтехмонтаж» продукції на експорт через ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів», що підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірок, підписаних контрагентами-покупцями.

Таким чином, у зв'язку із наявністю в матеріалах справи документів на підтвердження використання Позивачем у своїй господарській діяльності отриманих від вказаних вище контрагентів послуг та товарів, суд мав можливість пересвідчитись у фактичній наявності у Позивача мети за такими спірними господарськими операціями.

Проте, за твердженнями Відповідача господарські операції Позивача з вищезазначеними контрагентами не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, а тому податковий орган прийшов до висновку про те, що всі укладені між ТОВ «Полігрейн Агро» та його контрагентами Договори не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення, а складені ними первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій, а тому є фіктивними.

Підставою для такого висновку податкового органу про наявність порушень з боку ТОВ «Полігрейн Агро», що також підтверджується представником Відповідача, стали матеріали щодо контрагентів Позивача, які були використані при перевірці (акт ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 20.07.2012 р. №100/15-3/36580048 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Херсон Пак»; акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 13.09.2012 р. №714/22-4/35910506 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ділкорн»; акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 27.07.2012 р. №539/22-200/31497631 з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо відображення ТOB «АПК «Аріана-М» правових відносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями; акт ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 18.10.2012 р. №561/22-4/37353095 зустрічної звірки ПП «AT Агро»; акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 14.11.2012 р. №3419/22-200/36486336 про неможливість проведення перевірки ТОВ «СМА Лоджистик»; акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 09.10.2012 №1916/22-5/30047509 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Гамма-Плюс»; акт ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС від 04.02.2013 р. №205/22/36453761 про неможливість проведення перевірки ТОВ «ТД «Люкс Трейд»; акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 06.11.2012 р. №340/22-200/13854364 про неможливість проведення зустрічної звірки НІ ТОВ «Контесистем ЛТД»; акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 16.10.2012 р. №3108/22-200/37158105 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нордскол»; акт ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 30.11.2012 р. №636/22-4/36420060 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Проторус плюс»; акт ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 30.11.2012 р. №642/22-4/37049785 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Будметхимопт»; акт ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 28.09.2012 р. №1981/22-4/24956520 про результати виїзної документальної перевірки ТОВ «Южтехмонтаж»; акт Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 31.10.2012 р. №42/22-7/37502704 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сільгосп-Центр»; акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 17.01.2013 р. №43/22-225/34992750 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Далмата ЛТД»; акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 20.12.2012 р. №943/22-200/32754877 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Джем»; акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 30.01.2013 р. №171/22.3-17/36854165 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрзерногруп»; акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 25.10.2012 р. №1719/22-00/38085473 про результати позапланової перевірки ТОВ «Агро-респект»).

Згідно із цим, оцінюючи доводи Відповідача про фіктивність укладених Позивачем з вказаними контрагентами Договорів, суд приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст.234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно із цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

В той же час, Відповідачем не доведено безтоварності правочинів укладених Позивачем із ТОВ «Херсон Пак», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «АПК «Аріана-М», ПП «АТ Агро», ТОВ «СМА Лоджистик», ПП «Гамма-Плюс», ТОВ «ТД «Люкс Трейд», НІ ТОВ «Контесистем ЛТД», ТОВ «Нордскол», ПП «Проторус плюс», ТОВ «Будметхимопт», ТОВ «Южтехмонтаж», ТОВ «Сільгосп-Центр», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», ТОВ «Укрзернгруп», ТОВ «Агро-респект» та не надано відповідного судового рішення, яким такі правочини визнано недійсними.

З огляду на положенням ст.228 Цивільного кодексу України податковий орган не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку, а тому висновки Відповідача про нікчемність укладених Позивачем правочинів, суд вважає безпідставними.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити про те, що листом ДПА України від 29.09.2010 р. №20289/7/16-1617 вказано на недопустимість висновків податкового органу про нікчемність правочинів чи формування податкового кредиту на підставі лише даних автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім того листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.11 р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів. Аналогічна позиція викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.11р. № К 9991/14602/11.

В свою чергу, суд звертає увагу, що листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 також визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, суд зазначає, що висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, які сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин контрагентів Позивача з іншими суб'єктами господарської діяльності, не є належними доказами порушення Позивачем податкового законодавства, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються ТОВ «Полігрейн Агро».

Поряд із цим, відповідно до вимог ст.183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним пп.6 п.180.1 ст.180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Таким чином, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента Позивача в стані, власне, платника ПДВ, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена у вищезгаданому листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Разом із тим, слід ураховувати вимоги ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» згідно із якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Поряд із цим, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що господарські взаємовідносини Позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники ПДВ, що також не заперечується представником Відповідача, оформлені договорами, які не були визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами, отже, Позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, в межах даного спору судом встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, оскільки ТОВ «Полігрейн Агро» надані первинні документи, які спростовують висновки податкового органу та посвідчують факт здійснення відповідних господарських правовідносин між Позивачем та його контрагентами ТОВ «Херсон Пак», ТОВ «Ділкорн», ТОВ «АПК «Аріана-М», ПП «АТ Агро», ТОВ «СМА Лоджистик», ПП «Гамма-Плюс», ТОВ ТД «Люкс Трейд», НІ ТОВ «Контесистем ЛТД», ТОВ «Нордскол», ПП «Проторус плюс», ТОВ «Будметхимопт», ТОВ «Южтехмонтаж», ТОВ «Сільгосп-Центр», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», ТОВ «Укрзернгруп», ТОВ «Агро-респект».

Слід також зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару та надання послуг входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 р. у справі №К-12509/08.

Суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Крім того, судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 р., заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 р., заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди.

В свою чергу, надані Позивачем суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені ТОВ «Полігрейн Агро» господарські операції з надання послуг та купівлі-продажу товарів є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

При цьому, Відповідач, вказуючи в Акті перевірки №158 на неналежне документальне підтвердження здійснених Позивачем витрат за зазначеними вище договорами, не обґрунтовує, у чому саме полягає дефектність документів, наданих Позивачем. Не заперечує Відповідач і правомірність видачі та правильність оформлення податкових накладних, на підставі яких Позивачем було сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ.

Поряд із цим, як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки, податковим органом встановлено, що Позивачем до складу валових витрат включено витрати на оплату відсотків за користування коштами контрагента за укладеним із ТОВ «Маслоекстракційний завод Юг Русі» (резидент Російської Федерації) договором позики від 17.02.2012 р. (надалі - Договір від 17.02.2012 р.), згідно із яким Позивач отримав від контрагента у тимчасове користування до 01.05.2014 р. грошові кошти в сумі 10 000 000,00 дол. США під 9,8% річних.

В той же час, перевіркою встановлено, що Позивач також укладав договори на надання поворотної фінансової допомоги.

Разом із тим, на підставі аналізу зазначених операцій, Відповідач дійшов висновку про відсутність наслідків отримання прибутку за такими договорами, оскільки систематичне надання Позивачем поворотної фінансової допомоги іншим підприємствам, а не погашення останнім кредитних коштів за укладеним Договором від 17.02.2012 р., свідчить про використання кредитних коштів не в межах господарської діяльності підприємства в розмінні вимог податкового законодавства.

Поряд із цим, відповідно до ч.1 ст.1046 та ч.1 ст.1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, Позивач отримав від контрагента ТОВ «Маслоекстракційний завод Юг Русі» позику для здійснення господарської діяльності, при цьому, а ні договором, а ні законодавством, не обмежується право використання позичених коштів. Тобто, підприємство має право використовувати отримані кошти під час здійснення господарської діяльності на власний розсуд - на закупівлю товарів, оплату отриманих послуг, адміністративні витрати підприємства, в тому числі надавати поворотну фінансову допомогу іншим контрагентам, у порядку встановленому Кодексом.

Водночас, згідно із пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються, крім іншого, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат підприємства витрати на оплату відсотків за користування позикою за укладеним Договором від 17.02.2012 р. в сумі 1 314 575, 00 грн.

Більше того, суд звертає увагу на те, що Відповідачем в Акті перевірки №158 не наведені контрагенти та конкретні договори надання поворотної фінансової допомоги з використанням коштів, отриманих Позивачем за Договором від 17.02.2012 р., що свідчить про відсутність їх дослідження податковим органом під час проведення перевірки.

В той же час, суд приймає до уваги доводи представників Позивача про те, що перевіряючим надавались письмові пояснення стосовно надання таких допомог та джерел їх фінансування, а також картки рахунків по договорам поворотних фінансових позик, що підтверджує надання зазначених допомог виключно з коштів статутного капіталу (40 млн. грн.), що, в свою чергу, не спростовано Відповідачем в порядку передбаченому ч.2 ст.71 КАС України,

З огляду на викладене, за вказаними вище та відображеними в Акті перевірки №158 порушеннями, допущеними начебто Позивачем при взаємовідносинах із контрагентами, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання Позивачем податкової вигоди, що свідчить про необґрунтованість зроблених Відповідачем висновків та протиправність прийнятих із зазначених підстав податкових повідомлень-рішень від 11.04.2013 р. №0003502280, №0003512280 та №0003522280, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується на користь Позивача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдфілд Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013 р. №0003502280, №0003512280 та №0003522280.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдфілд Україна» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. із Державного бюджету України направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін