Постанова № 40411656, 15.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15 серпня 2014 року 09:10 № 826/10463/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Борисовій Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" до 1. Київської міжрегіональної митниці Міндоходів 2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправними дій, вчинити дії ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Фідленс-Україна» (надалі позивач/ТОВ «Фідленс-Україна») до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (надалі-відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі-відповідач 2), в якому просить суд:

1. Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації від 26.05.2014 р. №100270001/2014/10119 та рішення про коригування митної вартості товару від 26.05.2014 р. №100270001/2014/700084/2 Київської міжрегіональної митниці Міндоходів;

2. Стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачені грошові кошти в розмірі 40 937,40 грн. на користь ТОВ «Фідленс-Україна» перерахувавши їх на розрахунковий рахунок №26003052714216 Печерська Ф. ПАТ «Приват Банк» м. Київ, МФО 300711.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 24.07.2014 р. було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, з підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає, що відповідачем 1 безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів замість заявленого позивачем основного методу - за ціною договору, в насідок чого прийняте рішення про коригування митної вартості товарі №100270001/2014/700084/2 від 26.05.2014 р. (надалі-Рішення №100270001/2014/700084/2) є незаконним та таким, що винесене всупереч правилам визначення митної вартості, встановлених МК України, крім того неправомірно оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 26.05.2014 р. №100270001/2014/10119 (надалі-Картка відмови №100270001/2014/10119).

В судове засідання з'явився представник відповідача 1, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить суд в задоволенні позову відмовити, з підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає, що оскаржувані Рішення №100270001/2014/700084/2 та Картка відмови №100270001/2014/10119 були винесені правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства.

В судове засідання відповідач 2 не з'явився, про дату, час та місце був належним чином повідомлений, заяв щодо перенесення розгляду справи або слухання справи за його відсутності до суду не подавав, про причини неявки суду не повідомляв.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Зважаючи на неявку в судове засідання відповідача 2, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства (надалі-КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фідленс-Україна» уклало з компанією Talura Trading LLP (Великобританія) зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №1-BST від 18.05.2012 р. (надалі-Контракт №1-BST), відповідно до якого позивачу в Україну здійснювалась поставка кормової добавки для виготовлення комбікормів для тварин, зокрема аміносполуки до складу якої входить кисневмісна функціональна група L-Лізин сульфат кормовий.

Відповідно до п.1.1 Контракту №1-BST продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар в кількості, асортименті та за ціною відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Згідно п.2.2 Контракту №1-BST кількість та номенклатура товарів по кожній поставці погоджується в специфікаціях.

Пунктом п.3.3 Контракту №1-BST визначено, що ціна та загальна вартість товару додатково визначені в специфікаціях до даного контракту.

Відповідно до п.4.1 Контракту №1-BST товар постачається виробником на умовах діючих правил Інкотермс-2010 CIF Одеса, Україна. Строки поставки товару, обумовлюються сторонами в специфікаціях до даного контракту.

В той же час, п.5.1 Контракту №1-BST передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахунку передплати на розрахунковий рахунок продавця, який зазначений в даному контракті у відповідності із сумами зазначеними в специфікаціях.

Так, при розмитненні товару позивачем було подано до Київської регіональної митниці Міндоходів митну декларацію №100270001/2014/252473 від 26.05.2014 р.

При цьому, митна вартість товару була визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявлених відомостей додатково було надано, зокрема: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0006858 від 23.04.2014 р.; міжнародні автомобільні накладні (CMR) від 24.05.2014 р. №5600 та №7080; коносамент (Bill of Lading) №MSCUXJ330674 від 27.03.2014 р.; банківські платіжні документу, що стосуються товару №8 від 20.03.2014 р. та №9 від 05.05.2014 р.; прайс-лист виробника товару б/н від 10.03.2014 р.; інвойс №EPPEN140LLT016A від 20.03.2014 р.; пакувальний лист б/н від 20.03.2014 р.; контракт №1-BST; специфікацію №5 від 22.01.2014 р.; ветеринарні свідоцтва форми Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) від 26.05.2014 р. серії ДРД-00 №304829 та №304830; сертифікат про походження товару форми AG146400001910107 від 27.03.2014 р.; реєстраційне посвідчення №АА-04112-04-13 від 12.03.2013 р. з експертним висновком №517-К/06 від 27.02.2013 р. та додатки до нього.

Однак, у митного органу виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки на думку відповідача 1, подані документи, які підтверджують митну вартість товарів не відображають всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Як наслідок відповідачем 1 було відмовлено у прийнятті митної декларації №100270001/2014/252473 від 26.05.2014 р., проведено процедуру консультацій з позивачем та запропоновано позивачу надати додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Після проведення процедури консультацій відповідачем 1 було оформлено Картку відмови №100270001/2014/10119 та прийнято Рішення №100270001/2014/700084/2 за шостим резервним методом.

Згідно із вказаними рішеннями митна вартість була скоригована у бік її збільшення.

Як вбачається із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості №100270001/2014/700084/2 відповідачем 1 було запропоновано позивачу, відповідно до ч.3 ст.53 МК України надати додаткові документи, зокрема: каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерської документації та інші (за наявності) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; експортну декларацію.

Окрім цього, товари було випущено у вільний обіг із наданням позивачем гарантій відповідно до ч.7 ст.55 МК України зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною декларантом та забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Вважаючи рішення Київської регіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №100270001/2014/700084/2 та Картку відмови №100270001/2014/10119 протиправними та необґрунтованими, ТОВ «Фідленс-Україна» звернулося до адміністративного суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.1 МК України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, відповідно до ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Поряд із цим, у ст.52 МК України зазначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.8 ст.52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

При цьому, відповідно ст.53 МК України, документами які підтверджують митну вартість товарів є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5 і ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів зазначених у ч.2 та ч.3 цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному ст.345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органів доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів.

Дослідивши, наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає про наступне.

Відповідно до графи 33 оскаржуваного Рішення №100270001/2014/700084/2 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» підставою для витребування додаткових документів була відсутність всіх необхідних відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів. Наявна у митного органу інформація призвела до виникнення сумніву у задекларованій вартості товару, в наслідок чого було відповідачем 1 запропоновано надати додаткові документи.

Так, суд погоджується з доводами відповідача 1, щодо правомірності винесеного оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №100270001/2014/700084/2, адже як вбачається з матеріалів справи, що було підтверджено представником позивача в судовому засіданні, ТОВ «Фідленс-Україна» документів, які додатково запитувались, до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів не надало, так як на думку позивача витребовувані документи не є обов'язковими документи, що підтверджують заявлену митну вартість імпортованих товарів.

Крім того, представником позивач було зазначено, про те, що листів з повідомленням про неможливість надання витребовуваних документів, до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів позивачем також не направлялось.

Таким чином, враховуючи те, що ТОВ «Фідленс-Україна» не виконано вимоги митниці щодо надання додаткових документів, суд приходить до висновку, що у відповідача 1 було достатньо підстав для прийняття Картки відмови №100270001/2014/10119 та винесення Рішення №100270001/2014/700084/2, як наслідок дані рішення є правомірними та такими, що винесенні з дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ч.1, ч.4, ч.5 та ч.6 ст.72 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Фідленс-Україна». Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір не підлягає відшкодуванню, а решту суми судового збору стягнути з позивача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві відмовити в повному обсязі;

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» (адреса: 03038, м. Київ, вул. Лінійна, 17, код ЄДРПОУ 36426518) решту суми судового збору у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/10463/14.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін