Постанова № 40411622, 04.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 серпня 2014 року 08:00 № 826/8534/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Борисової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (надалі - Позивач/ТОВ «Хімагромаркетинг») до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.06.2014 р. №0002462201;

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.06.2014 р. №0002452201;

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Хімагромаркетинг» (код ЄДРПОУ 30262667) суму сплаченого судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2014 р. було відкрите провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративним позові, зокрема, зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України), Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в їх задоволенні відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

Крім того, в судовому засіданні було допитано в якості свідка директора ТОВ «Хімагромаркетинг» ОСОБА_2, який повідомив про порядок укладення договорів із контрагентом, а також надав пояснення про результати виконання сторонами умов таких договорів.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд перейшов до письмового провадження по справі.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників сторін та свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Хімагромаркетинг» (код ЄДРПОУ 30262667) зареєстроване 10.11.2008 р. Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, з 16.12.1999 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №553460 основними видами діяльності ТОВ «Хімагромаркетинг» є оптова торгівля хімічними продуктами.

Для здійснення господарської діяльності, пов'язаної із торгівлею пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин), Позивач отримав ліцензію Міністерства аграрної політики та продовольства України серії АВ №564308 від 23.03.2011 р., з необмеженим строком дії.

Разом із тим, у період з 06.05.2014 р. по 15.05.2014 р. Відповідачем на підставі направлення від 06.05.2014 р. №689 та наказів №830 від 05.05.2014 р., №880 від 13.05.2014 р., виданих ДПІ в Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно зі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Хімагромаркетинг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2012 р. по 28.02.2014 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Старксервіс», за результатами якої складений акт №34/26-53-22-01-26-30262667 від 22.05.2014 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хімагромаркетинг» (код ЄДРПОУ 30262667) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2012 р. по 28.02.2014 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311)» (надалі - Акт перевірки №34), в якому зафіксовано наступні виявлені порушення вимог законодавства, а саме:

ь п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 029 010,00 грн. за 2013 р.;

ь п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму 4 241 064,00 грн., в т.ч. по періодам: за травень 2013 р. - 990 000,00 грн.; за червень 2013 р. - 1 552 608,00 грн.; за липень 2013 р. - 42 536,00 грн.; за серпень 2013 р. - 694 160,00 грн.; за вересень 2013 р. - 509 920,00 грн.; за грудень 2013 р. - 451 840,00 грн.

При цьому, на підставі Акту перевірки №34 податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема:

ь за формою «Р» №0002452201 від 05.06.2014 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 6 043 515,00 грн. (з яких 4 029 010,00 грн. - за основним платежем, 2 014 505,00 грн. - за штрафними санкціями);

ь за формою «Р» №0002462201 від 05.06.2014 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 6 361 596,00 грн. (з яких 4 241 064,00 грн. - за основним платежем, 2 120 532,00 грн. - за штрафними санкціями).

З огляду на зазначене, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Хімагромаркетинг» при винесені 05.06.2014 р. оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.09.2012 р. по 28.02.2014 р. ТОВ «Хімагромаркетинг» мало господарські взаємовідносини із ТОВ «Старксервіс» на підставі укладеного договору поставки №300513 від 30.05.2013 р. (надані - Договір поставки №300513), згідно із яким ТОВ «Старксервіс» (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Хімагромаркетинг» (Покупець), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити засоби захисту рослин (товар). Найменування товару, одиниця виміру кількості товару, місце та строк поставки зазначаються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Поряд із цим, у період з червня по жовтень 2013 р. між сторонами Договору поставки №300513 були підписані відповідні до нього Специфікації №1-14 (том І справи, стор.69-82) на загальну суму товару 12 306 382,80 грн., у т.ч. ПДВ - 2 051 063,80 грн.

На підтвердження виконання вимог укладеного із ТОВ «Старксервіс» Договору поставки №300513 Позивачем надані видаткові накладні (том І справи, стор.83-96) на загальну суму 12 306 382,80 грн.

Разом із тим, податковим органом було встановлено відображення Позивачем у податковому обліку операції із ТОВ «Старксервіс» на підставі укладеного між ними договору №010413/2 від 01.04.2013 р. про надання консультаційних послуг (надалі - Договір №010413/2), згідно із яким ТОВ «Старксервіс» (Виконавець) зобов'язується, у відповідності до завдання ТОВ «Хімагромаркетинг» (Замовник), протягом строку дії Договору провести, а Замовник зобов'язується сплатити Виконавцю послуги з проведення маркетингового дослідження ринку продажу засобів захисту рослин на території України відповідно до додатку №1. Вартість відповідних послуг становить 2 500 000,00 грн.

В той же час, у перевіряємий період між Позивачем та ТОВ «Старксервіс» було укладено ряд тотожних договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг, згідно яких ТОВ «Хімагромаркетинг» (Замовник) доручає, а ТОВ «Старксервіс» (Виконавець) зобов'язується за плату надати інформаційно-консультаційні послуги за напрямком, що цікавлять Замовника, а саме:

ь за Договором №010143/3 від 01.04.2013 р. (надалі - Договір №010413/3) - поняття тритикале та особливості його вирощування. Замовник за цим Договором виплачує Виконавцю плату за надання послуг в розмірі 850 000,00 грн., терміном виконання до 07.07.2013 р.;

ь за Договором №010413/1 від 01.04.2013 р. (надалі - Договір №010413/1) - характеристика препаратів Скала та Фунгазіл, а також актуальність застосування препаратів Амістар Екстра та Антракол. Замовник за цим Договором виплачує Виконавцю плату за надання послуг в розмірі 1 250 000,00 грн., терміном виконання до 12.06.2013 р.;

ь за Договором №010413/4 від 01.04.2013 р. (надалі - Договір №010413/4) - актуальність застосування препаратів Хорус, Форс, Нурел та Пульсар. Замовник за цим Договором виплачує Виконавцю плату за надання послуг в розмірі 1 340 000,00 грн., терміном виконання до 10.06.2013 р.;

ь за Договором №300413/1 від 30.04.2013 р. (надалі - Договір №300413/1) - сучасні тенденції і проблеми управління оплати праці. Замовник за цим Договором виплачує Виконавцю плату за надання послуг в розмірі 1 350 000,00 грн., терміном виконання до 20.07.2013 р.;

ь за Договором №300413/2 від 30.04.2013 р. (надалі - Договір №300413/2) - характеристика бур'янів овочевих, технічних культур та сої. Замовник за цим Договором виплачує Виконавцю плату за надання послуг в розмірі 1 750 000,00 грн., терміном виконання до 04.07.2013 р.;

ь за Договором №300413/3 від 30.04.2013 р. (надалі - Договір №300413/3) - вплив рекламної діяльності на доходи підприємства. Замовник за цим Договором виплачує Виконавцю плату за надання послуг в розмірі 2 150 000,00 грн., терміном виконання до 20.07.2013 р.;

ь за Договором №300413/4 від 30.04.2013 р. (надалі - Договір №300413/4) - технологія вирощування озимої пшениці. Замовник за цим Договором виплачує Виконавцю плату за надання послуг в розмірі 1 115 000,00 грн., терміном виконання до 15.07.2013 р.;

ь за Договором №300413/5 від 30.04.2013 р. (надалі - Договір №300413/5) - технологія вирощування озимого жита. Замовник за цим Договором виплачує Виконавцю плату за надання послуг в розмірі 835 000,00 грн., терміном виконання до 15.07.2013 р.

На підтвердження надання ТОВ «Старксервіс» вказаних вище послуг за укладеними із ТОВ «Хімагромаркетинг» Договорів Позивачем надані акти надання послуг (том І справи, стор.97-105).

Поряд із цим, до кожного із укладених Договорів між Позивачем та ТОВ «Старксервіс» були укладені Додаткові угоди від 10.01.2014 р., відповідно до яких сторони дійшли згоди здійснити оплату за надані послуги шляхом видачі Покупцем простих не авальованих векселів, а саме: до Договору поставки №300513 - загальною номінальною вартістю 6 896 382,80 грн.; до Договору №010413/1 - загальною номінальною вартістю 1 250 000,00 грн.; до Договору №010413/1 - загальною номінальною вартістю 1 250 000,00 грн.; до Договору №010413/2 - загальною номінальною вартістю 2 500 000,00 грн.; до Договору №010413/3 - загальною номінальною вартістю 850 000,00 грн.; до Договору №010413/4 - загальною номінальною вартістю 1 340 000,00 грн.; до Договору №300413/1 - загальною номінальною вартістю 1 350 000,00 грн.; до Договору №300413/2 - загальною номінальною вартістю 1 750 000,00 грн.; до Договору №300413/3 - загальною номінальною вартістю 2 150 000,00 грн.; до Договору №300413/4 - загальною номінальною вартістю 1 115 000,00 грн.; до Договору №300413/5 - загальною номінальною вартістю 835 000,00 грн.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи актів від 26.02.2014 р. та від 26.03.2014 р. приймання-передачі векселів (том І справи, стор.129-138) на виконання вимог укладених правочинів ТОВ «Хімагромаркетинг» видало, а ТОВ «Старксервіс» прийняло векселя, зазначені у викладених в них реєстрах.

Також, Позивачем надані банківські виписки, які підтверджують часткову оплату ТОВ «Хімагромаркетинг» коштів за придбані у ТОВ «Старксервіс» товари та послуги.

Таким чином, оплата отриманих від ТОВ «Старксервіс» товарів та послуг за укладеними вище Договорами, здійснена у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі векселів та банківськими виписками, що також не заперечується Відповідачем.

В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4 ст.201 ПК України).

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Хімагромаркетинг» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суми ПДВ розміром 4 241 064,00 грн. та включення її до складу податкового кредиту на підставі отриманих від ТОВ «Старксервіс» податкових накладних, які наявні в матеріалах справи (том І справи, стор.106-128).

В той же час, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Поряд із цим, як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.05.2013 р. по 31.12.2013 р. ТОВ «Хімагромаркетинг» задекларовано податковий кредит з ПДВ у розмірі 13 262 393,00 грн. Проте, перевіркою визначення податкового кредиту Відповідачем встановлено його завищення на суму 4 241 064,00 грн., що призвело до заниження суми до сплати ПДВ на загальну суму 4 241 064,00 грн.

В той же час, в ході аналізу податкової звітності з податку на прибуток податковим органом встановлено, що також не заперечується представником Позивача, ТОВ «Хімагромаркетинг» включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та відображено в деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідних періодів суми витрат, понесені від ТОВ «Старксервіс» на загальну суму 21 205 319,00 грн.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом із тим, як вбачається матеріалів справи, за перевіряємий період Позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування розміром 146 254 789,00 грн. Однак, перевіркою повноти визначення витрат Відповідачем встановлено їх завищення на загальну суму 21 205 319,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток 4 029 010,00 грн.

Водночас, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Поряд із цим, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Разом із тим, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. зазначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Водночас, суд звертає увагу, що ухвалою суду від 18.06.2014 р. витребовувались від Позивача документи по справі, які, на думку суду, є необхідними для встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції, зокрема: належним чином засвідчені копії наступних документів (або письмові пояснення із зазначенням причин неможливості їх надання): акти приймання-передачі товарів за договором поставки №300513 від 30.05.2013 р.; рахунки-фактури, платіжні доручення та оригінали виписок з розрахункових рахунків позивача, завірених відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати позивачем вартості отриманих послуг; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та витяги з журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; податкові декларації з «розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»; оборотно-сальдові відомості та інші документи що підтверджують оприбуткування ТОВ «Хімагромаркетинг» отриманих у період з 01.09.2012 р. по 28.02.2014 р. послуг від ТОВ «Старксервіс»; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними розрахунковими документами, документи бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, офісних приміщень, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; інші документи, які на думку Позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за договорами.

Так, на виконання вимог укладених із ТОВ «Старксервіс» Договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг (№010413/4, №300413/2, №300413/1, №300413/5, №010413/1, №300413/3, №300413/4, №010413/3) Позивачем були надані копії звітних матеріалів, які посвідчую надання контрагентом послуг за напрямками, пов'язаними з господарською діяльністю ТОВ «Хімагромаркетинг», а саме: актуальність препаратів Хорус, Пульсар, Нурел, Форс (додатки №1-№4 до справи); характеристика бур'янів овочевих, технічних культур та сої (додатки №4-№5 до справи); сучасні тенденції і проблеми управління оплати праці (додатки №5-№6 до справи); характеристики препарату Фалькон та особливості технології вирощування озимого жита (додатки №7-№8 до справи); характеристика препаратів Скала, Фунгазіл, Амістар Екстра, Антракола (додатки №9-14 до справи); вплив рекламної діяльності на доходи підприємства (додатки №14-№15 до справи); поняття тритикале та особливості його вирощування (додаток №16 до справи); технологія вирощування озимої пшениці (додаток №16-17 до справи).

Крім того, суд приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_2 про те, що на підставі отриманих відомостей про бур'яни овочевих та інших культур відповідно до укладеного Договору №300413/2, ТОВ «Хімагромаркетинг» вирішило розширити свою асортиментну лінійку препаратів для боротьби із ними та відповідно збільшити свої об'єми продаж засобів захисту рослин, для чого Позивачем були подані 4 заявки на випробування нових препаратів та їх подальшої реєстрації з метою продажу на митній території України.

Разом із тим, на підтвердження реальності надання ТОВ «Старксервіс» послуг з маркетингового дослідження за Договором №010413/2 в матеріалах справи наявні звітні матеріали з аналізу ринку засобів захисту рослин по основним препаратам та діючим речовинам, звіт про середні витрати засобів захисту рослин в розрізі культур по регіонам України. Крім того, ТОВ «Хімагромаркетинг» надано дані про потенційних покупців засобів захисту рослин по території України, а також аналітична записка по даним проведеного аналізу. Більше того, Позивачем надано ряд укладених договорів поставки, які були укладені зі знайденими ТОВ «Старксервіс» клієнтами на виконання умов Договором №010413/2 (додаток №36).

Таким чином, зазначені докази в повному обсязі підтверджують реальність надання контрагентом інформаційно-консультаційних послуг, а також послуг з маркетингового дослідження.

В той же час, на підтвердження факту передачі придбаного Позивачем товару у ТОВ «Старксервіс» суду надані акти прийому-передачі товару та рахунки на оплату до Договору №300513 за період з червня по жовтень 2013 р.

Поряд із цим, у п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Як вбачається із п.1.3 укладеного між Позивачем та ТОВ «Старксервіс» Договору поставки №300513 місце поставки товару зазначається в специфікаціях, з огляду на які судом встановлено постачання придбаного ТОВ «Хімагромаркетинг» товару на склад за адресою: Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, 229.

В той же час, суд приймає до уваги посилання свідка ОСОБА_2 на укладений із ТОВ «Сторедж Логістик Компані» договір від 27.02.2013 р. відповідального зберігання та надання послуг зі складської обробки вантажів, згідно якого ТОВ «Сторедж Логістик Компані» (Виконавець) здійснює за рахунок ТОВ «Хімагромаркетинг» операції зі складського обробітку товару на комерційному складі (розміщення, навантажувально-розвантажувальні роботи, зберігання, комплектація партій товару), який знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, 229.

Крім того, Позивачем надана довідка про кількість наявних транспортних засобів, якими доставлялись придбані та продані ТОВ «Хімагромаркетинг» товари.

Таким чином, з огляду на надані Позивачем документи, судом встановлено наявність у Позивача матеріально-технічної бази, наявність транспорту, складів, персоналу, що ТОВ «Хімагромаркетинг» використовує у своїй господарській діяльності.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом із тим, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Поряд із зазначеним, суд приймає до уваги надані Позивачем докази щодо реалізації придбаних у ТОВ «Старксервіс» товарів та послуг, зокрема: договори із постачальниками разом зі всіма первинними документами до них (видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, виписані довіреності) (додатки №19-№33).

Крім того, суд приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_2, із їх документальним підтвердженням, щодо доказів отримання прибутку від поставлених ТОВ «Старксервіс» товарів та наданих інформаційно-консультаційних послуг.

Більше того, у зв'язку із наявністю в матеріалах справи документів на підтвердження використання Позивачем у своїй господарській діяльності отриманих від вказаного вище контрагента послуг та товарів, суд мав можливість пересвідчитись у фактичній наявності мети за такими спірними господарськими операціями.

З огляду на вищевикладене, в межах даного спору судом встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, оскільки ТОВ «Хімагромаркетинг» надані первинні документи, які спростовують висновки податкового органу та посвідчують факт здійснення відповідних господарських правовідносин між ТОВ «Хімагромаркетинг» та його контрагентом ТОВ «Старксервіс».

В той же час, суд погоджується із твердженнями Позивача про те, що на підставі отриманого вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 р. №761/22932/13-к за обвинуваченням ОСОБА_3 у попередній змові із ОСОБА_4, який був директором ТОВ «Старксервіс» з 01.09.2012 р. по 31.10.2012 р. посилання податкового органу про безтоварність спірних правочинів є безпідставними, оскільки у період господарських взаємовідносин із ТОВ «Хімагромаркетинг» (2013 р.) директором контрагента був ОСОБА_5, який жодним чином не причетний до встановлених вказаним вироком обставин.

Водночас, підставою для висновку Відповідача про наявність порушень з боку ТОВ «Хімагромаркетинг», що також підтверджується представником Відповідача, був акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 р. №1066/26-55-22-08/38292311 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за період діяльності з 01.09.2012 р. по 28.02.2014 р.», яким не встановлено фактичного місцезнаходження контрагента Позивача.

В свою чергу, суд звертає увагу, що листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 також визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин ТОВ «Старксервіс» з іншими суб'єктами господарської діяльності не є належними доказами порушення Позивачем податкового законодавства, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються ТОВ «Хімагромаркетинг».

Крім того, відповідно до вимог ст.183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним пп.6 п.180.1 ст.180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента Позивача в стані, власне, платника ПДВ, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена у вищезгаданому листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід ураховувати вимоги ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Проте, Відповідачем не надано суду доказів припинення ТОВ «Старксервіс» (скасування державної реєстрації, виключення його з ЄДРПОУ) внесення недостовірної інформації до ЄДРПОУ, тощо, під час взаємовідносин із Позивачем.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагент Позивача - ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законодавством порядку, що підтверджується свідоцтвом №200063371 про реєстрацію платника ПДВ та довідкою про взяття на облік платника податків №4634 від 06.12.2012 р., мав діючу ліцензію серії АЕ №195369 від 11.04.2013 р., видану Міністерством аграрної політики та продовольства України на торгівлю пестицидами та агрохімікатами.

Із наявних матеріалів справи суд приходить до висновку, що не спростовано Відповідачем в порядку передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, що ТОВ «Старксервіс» не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст.9 Закону №996, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції поставки товарів та надання послуг мали реальний характер, факти поставки та отримання Позивачем відповідних інформаційно-консультаційних, рекламних, маркетингових послуг оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами №010413/1, №010413/2, №010413/3, №010413/4, №300413/1, №300413/2, №300413/3, №300413/4, №300413/5 та №300513 за перевіряємий період, підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Слід також зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару та надання послуг входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 р. у справі №К-12509/08.

Суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 р., заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 р., заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди.

В свою чергу, надані Позивачем суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені ТОВ «Хімагромаркетинг» господарські операції з поставки товарів та надання інформаційно-консультаційних послуг є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

При цьому, Відповідач, вказуючи в Акті перевірки №34 на неналежне документальне підтвердження здійснених Позивачем витрат за зазначеними вище договорами, не обґрунтовує, у чому саме полягає дефектність документів, наданих Позивачем. Не заперечує Відповідач і правомірність видачі та правильність оформлення податкових накладних, на підставі яких Позивачем було сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ.

З огляду на викладене, за вказаними вище та відображеними в Акті перевірки №34 порушеннями, допущеними начебто Позивачем при взаємовідносинах із контрагентами, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди, що свідчить про необґрунтованість зроблених Відповідачем висновків та протиправність прийнятих із зазначених підстав податкових повідомлень-рішень від 05.06.2014 р. №0002452201 та №0002462201, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується на користь Позивача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від від 05.06.2014 р. №0002462201 та №0002452201.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. із Державного бюджету України направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін