Ухвала суду № 40409253, 09.09.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №625/1194/2012 Головуючий у 1-й інст. Кондратюк А. М.

Категорія ст.135 ч.1 КК України Доповідач Романов О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Романова О.В.

суддів Гузовського О.Г., Котіка В.П.

з участю прокурора Турської В.В.

засудженого ОСОБА_1

його захисника - адвоката ОСОБА_2

представника цивільного відповідача Мазуренко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальну справу за апеляцією голови правління ЗАТ «Одесакондитер» ОСОБА_4 на вирок Чуднівського районного суду Житомирської області від 19червня 2014 року щодо ОСОБА_1, -

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Білка, Іванівського району, Одеської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, освіта повна загальна середня, працездатного, працюючого водієм ЗAT "Одесакондитер", одруженого, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст.135 КК України до покарання у вигляді двох років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, із встановленням йому двохрічного іспитового строку та покладенням на нього відповідно до ст.76 ч.1 п.3 КК України обов'язку повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишено попередній - підписку про невиїзд.

На підставі ст.1 п."є" Закону України " Про амністію у 2014 році"" від 08.04.2014 року ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання.

Цивільні позови потерпілих задоволено частково.

Стягнуто з ЗАТ "Одесакондитер" на користь ОСОБА_6 100 000 грн. у порядку відшкодування завданої злочином моральної шкоди. Одночасно у задоволенні його ж вимог щодо стягнення матеріальної шкоди відмовлено за необгрунтуванням даної вимоги.

Стягнуто з ЗАТ "Міська страхова компанія" на користь ОСОБА_6 5 000 грн. у порядку відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Стягнуто з ЗАТ "Одесакондитер" на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 14 260 грн. у порядку відшкодування понесених витрат на поховання потерпілого ОСОБА_7 та 50000 грн. у порядку відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Стягнуто з ЗАТ "Міська страхова компанія" на користь ОСОБА_5 5 000 грн. у порядку відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 в доход держави 702,52 грн. у порядку відшкодування понесених судових витрат за проведення технічних експертиз.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні наступних дій.

ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 16 год.30 хв. на 184 км + 972 м а/д сполученням "Кременець - Б.Церква" поблизу с. Жеребки, Чуднівського району, Житомирської області ОСОБА_1, керуючи автомобілем "MA3-54331", д.н.з. НОМЕР_1 у складі з напівпричіпом цистерною "ВЦПП", д.н.з. НОМЕР_2, власником яких являється ЗАТ "Одесакондитер", скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7, який в порушення вимог п. 4.14 "а", "б" "Правил дорожнього руху України" раптово вийшов на автодорогу перед вказаним вище автомобілем, що стало причиною ДТП, внаслідок чого ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть ОСОБА_7 на місці пригоди.

Усвідомлюючи наслідки вчиненої дорожньо-транспортної пригоди та маючи реальну можливість упевнитись у тому, що потерпілий перебуває у небезпечному для його життя стані, водій ОСОБА_1, який поставив потерпілого в такий стан, залишив останнього на проїзній частині дороги без допомоги та в порушення вимог п. 2.10 "Правил дорожнього руху України" з місця ДТП на автомобілі зник, не повідомивши при цьому про скоєну ним пригоду працівників міліції та станцію швидкої допомоги.

На зазначений вирок головою правління ЗАТ «Одесакондитер» подана апеляційна скарга, в якій порушується питання про скасування вироку в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_6 та ОСОБА_5, як незаконного. При цьому автор апеляції посилається на те, що цивільний позов, заявлений потерпілими, на його думку, не випливає з того обвинувачення, що було пред'явлено ОСОБА_1, а тому не підлягав розгляду у кримінальній справі. Стверджує також, що позовні вимоги ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є малолітньою особою, в силу положень закону, взагалі не могли бути розглянуті, оскільки малолітній ОСОБА_6 не мав цивільної процесуальної дієздатності та його позовна заява про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вчиненої злочином, згідно п.1 ч.1 ст.207 ЦПК України, повинна була залишена судом без розгляду. Крім того, вважає, що суд всупереч вимог закону під час розгляду цивільних позовів потерпілих не з'ясував наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, не врахував, що причиною настання смерті потерпілого відповідно до матеріалів справи, стала його власна груба необережність, а саме нехтування правилами безпеки руху, внаслідок чого й сталося дорожньо-транспортна пригода, під час якої й загинув потерпілий. Покликається також на те, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги потерпілих стосовно відшкодування завданої моральної шкоди, послався лише на норми ЦК України, що регулюють вказані відносини та у порушення вимог статей 328, 334 КПК України свого рішення належним чином не мотивував та не зазначив у чому саме полягає моральна шкода, з чого виходили позивачі, визначаючи її грошову суму. Також, за твердженням апелянта, суд не навів обставин, які відповідно до ст. 23 ЦК України, є обов'язковими при визначенні розміру моральної шкоди, не врахував вимог розумності і справедливості, а крім того, й положень ст.22, 23, 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких цивільно-правову відповідальність за страховий випадок повинна нести страхова компанія. З огляду на наведене апелянт просив вирок суду першої інстанції в частині стягнення з ЗАТ «Одесакондитер» на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_5 сум на відшкодування завданої злочином моральної шкоди скасувати, при цьому позовну заяву ОСОБА_6 залишити без розгляду, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити за безпідставністю.

Заслухавши доповідь судді, представника цивільного відповідача - ЗАТ «Одесакондитер» Мазуренко Т.В., засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, які підтримали доводи поданої апеляції з вищевказаних підстав, прокурора, яка частково погодилась з доводами апеляції та вважала за необхідне скасувати вирок суду лише в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_6, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст.135 ч.1 КК України за обставин, наведених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, зазначеним у вироку, ґрунтуються на зібраних у встановленому законом порядку й досліджених у судовому засіданні доказах.

Обґрунтованість цих висновків, кваліфікація дій засудженого, справедливість призначеного йому покарання та підстави звільнення від цього покарання на підставі акту амністії ніким з можливих апелянтів не оспорюється.

Що ж стосується апеляційної скарги голови правління ЗАТ «Одесакондитер» ОСОБА_4 про незаконність вироку в частині вирішення цивільних позовів потерпілих, то, на думку колегії суддів, вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.28 КПК України (в редакції 1960 року) особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989р. № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», при розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний з'ясувати наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала. При цьому позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з пред'явленого обвинувачення, розгляду в кримінальній справі не підлягають.

Незважаючи на те, що за змістом обвинувачення, що було пред'явлено ОСОБА_1, останньому не інкримінувалась та обставина, що внаслідок вчинення ним злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, настала смерть потерпілого ОСОБА_7, суд першої інстанції, всупереч вищевказаним вимогам закону, прийняв до провадження у зазначеній кримінальній справі та розглянув позовні заяви потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про відшкодування їм матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті ОСОБА_7

При цьому, всупереч вимог ст.ст.323, 328, 334КПК України (в редакції 1960 року) відповідно до змісту яких, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим, а його мотивувальна частина містити виклад підстав для задоволення або відхилення цивільного позову, суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги потерпілих стосовно відшкодування завданої моральної шкоди, лише послався на норми ЦК України, що регулюють вказані відносини, без наведення їх змісту та конкретизації, свого рішення належним чином не умотивував, зокрема, не зазначив у чому саме полягає моральна шкода, заподіяна потерпілим, з чого виходив суд при визначенні її розміру.

Більш того, суд у вироку допустив істотні суперечності, оскільки пославшись у мотивувальній частині вироку на те, що відповідно до положень чинного законодавства витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника, в розмірі, що не перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, повинен нести страховик (тобто страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), разом з тим за змістом резолютивної частини вироку стягнув всю матеріальну шкоду в розмірі 14 260 грн., яка полягала у понесених ОСОБА_5 витратах на поховання потерпілого ОСОБА_7, не із страховика, а з страхувальника, тобто з ЗАТ «Одесакондитер».

За таких обставин вищевказане судове рішення не може бути визнано законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Що ж стосується інших питань, порушених в апеляції, зокрема, щодо цивільної процесуальної дієздатності ОСОБА_6, підстав та розмірів відповідальності страхувальника та страховика перед потерпілими, то вони, на думку колегії суддів, підлягають з'ясуванню під час нового судового розгляду.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 364, 365, 367, 379 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

апеляцію голови правління ЗАТ «Одесакондитер» ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Чуднівського районного суду Житомирської області від 19 червня 2014 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд в іншому складі.

В решті цей ж вирок залишити без зміни.

На вказану ухвалу учасниками судового провадження може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді