Ухвала суду № 40407704, 04.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року Справа № 876/5272/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Клюби В.В., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції про скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

В квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції (далі - ВДВС Нововолинського МУЮ) Гальчика С.М., які полягали у невиконанні вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо надсилання йому копій документів виконавчого провадження та скасувати постанову ВП № 22770856 від 04.11.2013 р. про стягнення виконавчого збору.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.04.2014 р. в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись із даною постановою, її оскаржив ОСОБА_1 Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржувана ним постанова була винесено через три роки після відкриття провадження, а її копія на його адресу не надходила. Крім того, апелянт вказує на порушення вимог ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» в частині виконання рішень немайнового характеру, звертаючи увагу на двомісячний строк його виконання. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити його позов повністю.

В письмовому запереченні на апеляційну скаргу представник відповідача вказує на те, що суд постановив законне та обґрунтоване рішення, яке просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, а тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, виходячи наступного.

З матеріалів справи видно, що 23.11.2010 р. заступником начальника відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управлінні юстиції Гальчиком С.М. були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 22770856 по виконанню виконавчого листа № 2-710, виданого 11.08.2010 р. Нововолинським міським судом про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 в користь АТ «УкрСиббанк» 152071,93 грн. суми боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11037607000 від 11.09.2006 р. та ВП № 22767390 по виконанню виконавчого листа № 2-710, виданого 11.08.2010 р. Нововолинським міським судом про стягнення солідарно з ОСОБА_1, малого приватного підприємства «Берізка» в користь АТ «УкрСиббанк» 692687,67 грн. суми боргу за кредитним договором № 11104249000 від 22.12.2006 р. В зазначених постановах боржникам було надано термін для добровільного виконання рішення до 30.11.2010 р.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 22767390 була отримана позивачем 06.12.2010 р., про що він вказав у поданій ним 08.12.2010 р. начальнику ВДВС Нововолинського МУЮ скарзі на дії та бездіяльність заступника начальника відділу Гальчика С.М.

Судом першої інстанції було встановлено, що 02.12.2010 р. державним виконавцем було винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 29987411, а 25.01.2011 р. складено акт опису й арешту майна, яке належить ОСОБА_1, а саме : автомобіля марки «Mitsubishi Pajero Sport 2», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В зв'язку з тим, що боржником не було виконано виконавчий лист у строк, встановлений для його добровільного виконання до 30.11.2010 р., 04.11.2013 р. заступником начальника ВДВС Нововолинського МУЮ Гальчиком С.М. на підставі ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову ВП № 22770856 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 15207,19 грн., яку було надіслано цього ж дня боржнику для відома, що підтверджується копією супровідного листа № 17306 від 04.11.2013 р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем були дотримані як строк відкриття виконавчого провадження, так і порядок прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, а також строк та порядок направлення копій цих процесуальних документів боржнику.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.2 ст.24 цього Закону (в редакції, що діяла на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У відповідності до ч.5 цієї статті Закону України «Про виконавче провадження», копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

З матеріалів справи видно, що державним виконавцем при винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження вказані норми Закону України «Про виконавче провадження» були дотримані. Крім того, факт отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження не заперечується позивачем, про що ним вказано у поданій особисто 08.12.2010 р. начальнику ВДВС Нововолинського МУЮ скарзі на дії та бездіяльність заступника начальника відділу Гальчика С.М.

Згідно ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме : закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону.

Як встановлено судом першої інстанції та не було спростовано позивачем, останній виконавчий лист в добровільному порядку не виконав.

Частиною 5 статті 30 цього Закону передбачено, що якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Відповідно до підпункту 4.16.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 р. за № 865/4158, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією про проведення виконавчих дій було передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору може бути винесена протягом часу від закінчення строку для добровільного виконання рішення до закінчення виконавчого провадження.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачем, доказів про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Нововолинського міського суду № 2-710 від 11.08.2010 р., яке було відкрите постановою ВП № 22770856 від 23.11.2010 р. або фактичного виконання у зведеному виконавчому провадженні, чи повернення виконавчого документа без виконання за заявою стягувача, суду надано не було.

У зв'язку із невиконанням рішення суду в строк, наданий для добровільного виконання, заступником начальника відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управляння юстиції 04.11.2013 р. було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 15207,19 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, позивач не надав суду переконливих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.

Так, як у заступника начальника відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управляння юстиції були законні підстави для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, тому суд вважає, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження» при винесенні постанови від 04.11.2013 р. про стягнення з боржника виконавчого збору, а отже, позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають до задоволення, тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року по справі № 803/720/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : В.В. Клюба

І.О. Яворський