Рішення № 40407462, 09.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16095/14 09.09.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Державного підприємства "Вугілля України"

про стягнення 43 330,22 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Твердохліб С.М. - довіреність № 541/22 від 27.12.2013 року;

від відповідача: Вовченко О.С. - довіреність б/н від 24.12.2013 року;

Обставини справи :

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення 43 330,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача під час виконання Договору поставки вугілля №111/2 від 19.12.2013 року відповідачем порушено установчі вимоги щодо завантаження вагонів вантажем, що призвело до надання залізницею додаткових послуг по усуненню нерівномірного завантаження вантажу та здійснення із сторони позивача додаткових витрат в розмірі 43 330,22 грн.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 43 330,22 грн. - збитків, 1 827,00 грн. - судового збору.

Ухвалою від 06.08.2014 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 20.08.2014 року.

19.08.2014 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20.08.2014 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

20.08.2014 року представник позивача у судове засідання з'явився, заявив клопотання про відкладення розгляду справи, подав документи по справі.

20.08.2014 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, а також враховуючи клопотання представника позивача, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 09.09.2014 року

В судовому засіданні 09.09.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні 09.09.2014 року представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 09.09.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (далі по тексту - позивач, покупець) та Державним підприємством «Вугілля України» (далі по тексту - постачальник, відповідач) укладено Договір поставки вугілля №111/2 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Договору постачальник поставляє (передає) покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними у договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених договором.

Згідно з п. 2.3. Договору вугілля постачається рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах (далі вагонах) вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року, які застосовуються із врахуванням особливостей, пов'язаних з умовами цього Договору та його внутрішньодержавним характером.

Відповідно до п. 3.2.3. Договору постачальник має право доручити виконання зобов'язань по поставці вугілля за договором третій особі - вугледобувному підприємству.

Пунктом 3.3.4. Договору сторони передбачили, що покупець зобов'язаний вимагати від залізниці складання відповідного комерційного акту у всіх випадках, що передбачені статтею 129 Статуту Залізниць України. У випадку складання Залізницею комерційних актів, покупець разом з оригіналом комерційного акту, зобов'язаний передати вантажовідправникові вугілля право на звернення до залізниці з претензійно-позовними вимогами шляхом внесення переуступного підпису на перевізному документі.

Відповідно до п. 5.6. Договору фактична кількість та якість вугілля, яке надійшло від постачальника та прийняте покупцем на умовах цього договору, відображається в актах звіряння вугілля по кількості і якості та актах приймання-передачі вугілля.

Відповідно до умов договору на адресу вантажоотримувача Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" у 2014 році за залізничними накладними №48027239, №48027247, №49307101, №48995260, №49046543, № 42959221, №42948158, №48156998, №48156426, №47140736, вантажовідправником ТОВ «К.С.В.М» відправлені вагони.

На шляху прямування на проміжних залізничних станціях «Дебальцеве-Соритувальне», «Знаменка», «Нижньодніпровський вузол», вагони а саме: №6656228, №64604143, №65302259, №66940388, № 67919233, №67863720, №65884025, №68771757, №66934647, №67667717 на підставі актів загальної форми: №66 від 28.05.2014 р., №161а від 11.06.2014 р., №162а від 11.06.2014 р., №1213 від 16.06.2014 р., затримані для зважування, під час якого виявлено нерівномірне завантаження маси вантажу по візках .

З одержувача вантажу Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" технологічним центром з оброблення перевізних документів (Тех. ПД-1) стягнуто кошти в розмірі 43 330,22 грн. за додаткові послуги за усунення неправомірного завантаження, що підтверджується документами ТЕХ - ПД, а саме: Накопичувальними картками №04060188 від 04.06.2014 року, №19060200 від 19.06.2014 року; Переліками: Тех. ПД №0406 від 04.06.2014 року, №1906 від 19.06.2014 року

Однак, як слідує з матеріалів справи, спір виник в зв'язку з тим що на думку позивача відповідачем порушено установчі вимоги щодо завантаження вагонів вантажем, що призвело до надання залізницею додаткових послуг по усуненню нерівномірного завантаження вантажу та здійснення із сторони позивача додаткових витрат в розмірі 43 330,22 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується з вимогами ч. 4 ст. 909 та ч. 1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативн0-правовоими актами.

Пунктом 6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 передбачено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 344 від 21.11.2000 року, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували його збереження на всьому шляху перевезення.

Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

Як передбачено п. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно із ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334 (далі по тексту - Правила складання актів) акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

При цьому, обов'язкова участь вантажовласника у всіх випадках у складанні та підписанні акта загальної форми чинним законодавством не передбачена.

Як передбачено п. 1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Таким чином, сплата одержувачем всіх платежів, які виникли при перевезенні, є умовою оформлення видачі залізницею вантажу одержувачу.

За вимогами зазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми та/або комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту залізниць України.

Подані позивачем на підтвердження своїх вимог акти загальної форми містять номери вагонів та номери накладних, за якими вони були відправлені. Ці акти зазначені і у накопичувальних картках як підстава додаткових нарахувань, проведених залізницею при доставці вагону.

На підставі зазначених документів судом встановлено, що внаслідок виправлення залізницею несправності, а саме нерівномірне завантаження маси вантажу по візках, з одержувача вантажу - позивача стягнуто кошти за відповідні послуги в розмірі 43 330,22 грн.

Статтями 193, 224, 225 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди), необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.

Відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка вчинила таке порушення (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 9.4. Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2000 року) відповідно до "D" - термінів продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце чи пункт призначення, при цьому продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця (пункту). Статтями А.3., А.6. терміну DDP на продавця покладений обов'язок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення та додатково до витрат, що випливають із статті А.3 "а", нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4. тобто в даному конкретному випадку всі ризики та витрати з поставки товару до місця призначення повинен нести відповідач.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання перед позивачем щодо поставки товару у частині вимог до визначення рівномірності завантаження маси вантажу по візках вагонів, з відправленим товаром, що призвело до необхідності понесення позивачем витрат, пов'язаних із прийняттям такого товару в розмірі 43 330,22

Відзив відповідача на позовну заяву не приймається судом в якості належного та допустимого доказу, та спростовується наявними в матеріалах справи документами та нормами чинного законодавства.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 43 330,22 грн. - збитків, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 1, код ЄДРПОУ 22927045) 43 330 (сорок три тисячі триста тридцять) грн. 22 коп. - збитків, 1 827 (одну тисячу триста двадцять сім) грн. 00 коп. . - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 10.09.2014 року.