Ухвала суду № 40406944, 09.09.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 вересня 2014 року Справа № 5005/1392/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівГоголь Т.Г., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Кривий Рігна постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 рокуу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Навчальна книга - Богдан", м. ТернопільдоФізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Кривий Рігпростягнення 27 807,37 грн.

В С Т А Н О В И В:

Касаційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 року у справі № 5005/1392/2011 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

За змістом статті 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Дотримання цього строку є обов'язковим для всіх учасників судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 вже зверталася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, однак, у зв'язку з тим, що скаржником не було дотримано змісту та форми касаційної скарги, ухвалою Вищого господарського суду України від 02.07.2014 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі п. 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Колегією суддів Вищого господарського суду України встановлено, що у відповідності до вимог статті 110 Господарського процесуального кодексу України строк на касаційне оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 року закінчився 11.06.2014 року.

Проте, вдруге касаційну скаргу скаржником було подано лише 21.07.2014 року, що підтверджується штампом поштового відділення зв'язку на конверті, а тому встановлений для оскарження судового акту строк було пропущено.

Загальний порядок поновлення пропущених процесуальних строків врегульований статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Клопотання про поновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

Всупереч наведеному, подана фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 заява про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження мотивована усуненням недоліків форми та змісту касаційної скарги, зазначених в ухвалі Вищого господарського суду України від 02.07.2014 року.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що скаржник не довів господарському суду поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки не дотримання форми та змісту касаційної скарги і повернення її скаржнику на підставі ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України не перериває перебіг цього строку та не є поважною причиною для поновлення строку, передбаченого ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, ніяких інших причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржником наведено не було.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.

Отже, можливість вчасного подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 року залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України скарга підлягає поверненню, якщо її подано після закінчення строку встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Поряд з цим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Приписами ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Однак, у поданій касаційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_4 посилається на неправомірність висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, однак при цьому лише перераховує загальні норми права, які регулюють договірні правовідносини, і не вказує суті порушення вказаних правових норм, натомість скаржник вдається до оцінки доказів і акцентує увагу на встановлених судом фактах.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, виходячи з приписів процесуального закону касаційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 року підлягає поверненню скаржнику.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 53, 86, 110, п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

У Х В А Л И В:

1. Заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 року у справі № 5005/1392/2011 - відхилити.

2. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 року у справі № 5005/1392/2011 повернути скаржнику.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді: Т.Г. Гоголь

О.В. Яценко