Рішення № 40406830, 04.09.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.09.14 Справа № 904/4419/14

За позовом Прокурора міста Дніпродзержинська, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до приватного агропромислового підприємства "ЗГОДА", м. Дніпропетровськ

про відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті порушення природоохоронного законодавства України в наслідок засмічення земельних ресурсів у розмірі 139 015,08 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Потапчук П.В.

Представники:

Прокурор: Пономаренко А.Є., службове посвідчення №023761 від 20.12.2013

від позивача: Курбацька Т.В., довіреність №56 від 18.10.2013

від відповідача: Олійниченко Г.Ю., довіреність б/н від 17.07.2014

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор міста Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (надалі - Позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до приватного агропромислового підприємства «ЗГОДА» (надалі - Відповідач) про відшкодування збитків в сумі 23 470,08 грн., заподіяних державі в результаті порушення природоохоронного законодавства України внаслідок засмічення земельних рекурсів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

23.07.2014 Прокурор подав заяву вих. №71-2130-14 від 15.07.2014 про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позовні вимоги були збільшені до 139 015,08 грн. Заява про збільшення позовних вимоги прийнята судом до розгляду відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

В судових засіданнях 21.07.2014, 04.08.2014, 18.08.2014 розгляд справи відкладався на 04.08.2014, 18.08.2014, 02.09.2014 відповідно, в судовому засіданні 02.09.2014 оголошувалась перерва до 04.09.2014, згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2014 строк розгляду спору був продовжений на 15 календарних днів на підставі клопотання Прокурора, відповідно до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог Прокурор посилається на порушення Відповідачем Закону України «Про охорону земель», Земельного кодексу України, Закону України «Про відходи», а саме - засмічення земельних ресурсів, в результаті чого державі була заподіяна шкода, розмір якої складає 139 015,08 грн. У підтвердження своїх позовних вимог Прокурор надав суду направлення вих. №4-6515-7-3 від 11.07.2013 на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України у діяльності приватного агропромислового підприємства «ЗГОДА», з орендарями та суборендарями, повідомлення вих. №4-6516-7-3 від 11.07.2013 на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, претензію №35-9/13 про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, витяг №6261 від 05.09.2011 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, план земельної ділянки, розрахунки розміру відшкодування збитків, заподіяних державі засміченням земельних ресурсів відходами IV класу небезпеки (золою, будівельними відходами) на території приватного агропромислового підприємства «ЗГОДА» праворуч біля прохідної внаслідок порушення земельного законодавства України, згідно акту перевірки Держекоінспекції від 01.08.-07.08.2013.

Прокурор та Позивач підтримали позовні вимоги в повному обсязі. 01.08.2014 Позивачем надані письмові пояснення з урахуванням відзиву на позов; 02.09.2014 Прокурором надані письмові пояснення вих. №0/18 вих.14 від 01.09.2014.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав відзив вих. б/н від 17.07.2014 та відзив на заяву про збільшення позовних вимог від 11.08.2014. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач посилається на те, що, по-перше, види діяльності підприємства Відповідача не передбачають відходів в якості золи, як результат виробництва або споживання, по-друге, відходи (зола та будівельні відходи), які були виявлені при проведенні перевірки, знаходились на твердому бетонному покритті (а не земельній ділянці без твердого суцільного покриття), по-третє, відсутні докази на підтвердження того, що виявлені відходи (зола, будівельні відходи) відносяться до IV класу небезпеки.

В судовому засіданні 04.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення Прокурора, представників Позивача, Відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 01.08.2013 по 07.08.2013 Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області (Позивачем) на підставі статті 20-2 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, яке затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №429 від 04.11.2011, наказу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області №1067-П від 11.07.2013, направлення Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області вих. №4-6515-7-3 від 11.07.2013, проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України у діяльності приватного агропромислового підприємства «ЗГОДА», що розташовано за адресою: пров. 3-й Баглійський, 22, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, в присутності в.о. директора ПАП «ЗГОДА» Мілінавічюс Е.С., під час якої було встановлено, що на території ПАП «ЗГОДА», а саме: праворуч біля прохідної виявлено без твердого суцільного покриття факт засмічення земельної ділянки золою площею 16,25 м.кв. та висотою 0,05 м, та будівельними відходами площею 40 м.кв. та вистою 0,84 м (порушення ст.ст.96, 164, 211 Земельного кодексу України).

За результатами перевірки був складений Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. З актом ознайомлений в.о. директора Відповідача Мілінавічюс Е.С., про що здійснений відповідний напис, без будь-яких зауважень.

В жовтні 2013 року Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області були здійснені розрахунки розміру відшкодування збитків, заподіяних державі засміченням земельної ділянки відходами IV класу небезпеки - золою та будівельними відходами на території приватного агропромислового підприємства «ЗГОДА» праворуч біля прохідної, відповідно до яких загальний розмір шкоди склав 139 015,08 грн.

25.10.2013 Позивачем були направлені Відповідачу претензії №35-9/13 та № 36-0/13 про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу на суму 23 470,08 грн. та 115 545,00 грн. відповідно.

Проте Відповідач відповідей на претензії на надав, збитки, заподіяні державі, в результаті порушення природоохоронного законодавства України внаслідок засмічення земельних ресурсів в сумі 139 015,08 грн. не відшкодував, що і стало причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора, представників Позивача та Відповідача, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави ( частина 1 статті 14 Конституції України).

Частиною 1 статті 153 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний: використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності; ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності; здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання; своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів; здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів; відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів.

Згідно пунктів „а" та „б" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до статті 40 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, у тому числі здійсненя заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

За змістом статті 35 Закону України „Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, в тому числі дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; вживати заходів запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності встановлено Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Мінекобезпеки від 27.10.1997 № 171, в редакції від 04.04.2007 (надалі - Методика).

Пунктом 3.1 Методики закріплено, що вона застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Відповідно до п.2 Методики, засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (пункт 3.2. Методики).

В той же час, як вбачається з наданого Прокурором та Позивачем плану земельної ділянки (плану розташування виявлених відходів) та наданого Відповідачем технічного паспорту на виробничу базу по переробці сільськогосподарських продуктів, що розташована в м. Дніпродзержинськ, пров. 3-й Баглійський, 22, виявлені під час перевікри зола та будівельні відходи були розташовані не на відкритому грунті, а на твердому бетонному покритті, поблизу в'їзду на територірю підприємства Відповідача, праворуч біля прохідної.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відходи" відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення; розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

В той же час, як вбачається з наданих для огляду в судовому засіданні оригіналів установчих документів Відповідача, підприємство здійснює наступну господарську діяльність:

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

52.21 Допоміжне обслугоування наземного транспорту;

52.10 складське господарство;

52.24 Транспортне оброблення вантажів;

52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до Закону України «Про відходи» Відповідач не є виробником відходів, оскільки його діяльність не призводить до утверення відходів, зокрема золи, будівельних відходів.

Відповідно до пункту 3.3. Методики факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Відповідно до пункту 3.5. Методики при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди: об'єм відходів (м3), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів; товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням (пункт 3.5.1. Методики).

Пунктом 5.1 Методики передбачено, що розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення; основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена (пункт 5.2 Методики).

Згідно з пунктом 5.3. Методики відходи, що спричинили засмічення земельної ділянки, класифікуються за 4 класами небезпеки згідно з ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Державні санітарні правила і норми; гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу їх небезпеки для здоров'я населення", що затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 №29, чинними нормативними документами у сфері поводження з відходами (додаток 5); віднесення відходів, що спричинили засмічення земельної ділянки, до категорії небезпечних (токсичних) відходів здійснюється у відповідності до чинних нормативних документів у сфері поводження з відходами, затверджених у встановленому порядку, переліків небезпечних (токсичних) відходів тощо (пункт 5.4 Методики).

Пунктом 5.5. Методик встановлено, що розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою 6: РШЗ = А х Б х ГОЗ х ПДЗ х КЗЗ х КНВ х КЕГ, (6), де РШЗ - розмір шкоди від засмічення земель, грн.; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100; ГОЗ - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./м2; ПДЗ - площа засміченої земельної ділянки, м2; КЗЗ - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6; КНВ - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5; КЕГ - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

З наданих розрахунків розміру відшкодування збитків, заподіяних державі засміченням земельної ділянки відходами IV класу небезпеки - золою та будівельними відходами на території приватного агропромислового підприємства «ЗГОДА» праворуч біля прохідної, вбачається, що Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області виявлені на території відходи (золу та будівельні відходи) віднесено до IV класу небезпеки.

Пунктом 5 ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Державні санітарні правила і норми; гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу їх небезпеки для здоров'я населення", що затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 №29, встановлено, що визначення класу небезпеки промислових відходів слід здійснювати:

- експериментальним шляхом на дослідних тваринах згіднго з ГОСТ 12.1.- 7-76 в установах, акредитованих на цей вид діяльності;

- розрахунковим методом, коли установлений фізико-хімічний склад відходів.

В той же час, Позивачем не було дотримано зазначеного порядку визначення класу небезпеки відходів (золи, будівельних відходів), оскільки відсутні будь-які докази, що свідчили б про наявність підстав для віднесення виявлених на території Відповідача золи та будівельних відходів до IV класу небезпеки.

Згідно з пунктом 5.6. Методики довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до п.5.8.2. Методики, довідку про віднесення земельної ділянки, що зазнала засмічення, до категорій за цільовим призначення надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Проте ані Прокурором, ані Позивачем на надано Довідок, передбачених п.5.6., 5.8.2. Методики, на підтвердження грошової оцінки земельної ділянки, що зазнала засмічення та віднесення земельної ділянки, що зазнала засмічення, до земель промисловості.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Прокурор та Позивач визначили факт засмічення земельної ділянки та розмір заподіяних збитків в сумі 139 015,08 грн. всупереч наведених приписів чинного законодавства, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Прокурор, разом з позовною заявою, направив і заяву вих. №171-1762-14 від 13.06.2014 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки Відповідача. В обґрунтування своєї заяви, Прокурор посилається на те, що згідно з доданих до позовної заяви документів вбачається, Відповідач сплату збитків, заподіяних державі в результаті порушення природоохоронного законодавства України внаслідок засмічення земельних ресурсів не здійснив, що дає підстави Прокурору вважати, що Відповідач своєю бездіяльністю ухиляється від виконання обов'язку.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

З приписів ч.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 року № 16 вбачається, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що в заяві про забезпечення позову Прокурор фактично посилається лише на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

За змістом п.4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд, у разі повної або часткової відмови в позові, судовий збір стягує з визначеного прокурором позивача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в дохід державного бюджету України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з Позивача в дохід державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Лабораторна, 69, код ЄДРПОУ 37988899) в дохід державного бюджету України (одержувач - Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 37989269, банк одержувача - відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, р/р 31214206783005, КБКД 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ суду 03499891) 2 780,30 грн. (дві тисячі сімсот вісімдесят гривень 30 копійок) судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення ляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 09.09.2014.

Суддя А.Є. Соловйова