Рішення № 40406478, 03.09.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/63/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2014 Справа №908/2425/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», (69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 133)

до відповідача Розівська центральна районна лікарня, (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Калініна, буд. 14)

про стягнення 5779,08 грн.

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Солонин Є.С, довіреність №509 від 11.12.2013р.;

від відповідача - Богославська С.В., головний лікар (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Розівським РВ УМВС України в Запорізькій області);

від відповідача - Карлова Н.М., довіреність б/н від 29.08.2014р.

10.07.2014 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Запоріжжя (ПАТ «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком») з позовною заявою до Розівської центральної районної лікарні, смт. Розівка Розівського району Запорізької області про стягнення 5779,08 грн. заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг № 100327 від 11.04.2011 р., в тому числі 5301,27 грн. основного боргу, 119,26 грн. пені, 313,79 грн. інфляційного нарахування на суму основного боргу та 44,76 грн. 3 % річних.

Згідно Протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 10.07.2014 р. справу № 908/2425/14 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.07.2014 р. порушено провадження у справі № 908/2425/14, справі № 908/2425/14 присвоєно номер провадження справи 4/63/14, судове засідання призначено на 03.09.2014 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 03.09.2014 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 526, 625 ЦК України, ст., ст. 193, 216, 231, 232 ГК України, положеннях Закону України «Про телекомунікації» і полягають в тому, що 11.04.2011 р. позивачем та відповідачем був укладений договір про надання телекомунікаційних послуг № 100327, за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги та певні супутні послуги, перелік яких наведено в додатках до Договору, а відповідач зобов'язався отримувати зазначені послуги та оплачувати їх. На виконання умов договору позивачем відповідачу за період з листопада 2013 року по травень 2014 року надані послуги зв'язку на загальну суму 5301,27 грн. За спірний період позивачем виставлялися відповідачу щомісячно рахунки-акти за телекомунікаційні послуги, в тому числі за послуги зв'язку на загальну суму 5301,27 грн. Згідно з пп. 6 п. 36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р., та п. 3.4.2 договору відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість отриманих телекомунікаційних послуг. Відповідачем в порушення умов договору та вимог чинного законодавства рахунки на оплату послуг зв'язку за спірний період оплачені не були. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами договору № 100327 від 11.04.2011 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства. Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати наданих позивачем послуг відповідач сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати. Крім того, ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Враховуючи викладене, норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Розівської центральної районної лікарні 5301,27 грн. основного боргу, 119,26 грн. пені, 313,79 грн. інфляційного нарахування на суму основного боргу та 44,76 грн. 3 % річних.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, надав письмовий відзив, в якому зазначено, зокрема, наступне. Розівська центральна районна лікарня є бюджетною установою, що фінансується виключно з бюджету і є неприбутковою. Відповідач підтверджує факт отримання телекомунікаційних послуг від ПАТ «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» за договором про надання телекомунікаційних послуг № 100327 від 11.04.2011 р., про що свідчить акт взаємозвірки розрахунків за надані телекомунікаційні послуги від 23.06.2014 року на суму 5779,08 грн. Також відповідач підтверджує наявність кошторисних призначень на 2014 рік для погашення кредиторської заборгованості перед ПАТ «Укртелеком», про що свідчать кошторис на 2014 рік та довідки про зміни до кошторису. На даний час кошторисних призначень на оплату послуг ( крім комунальних) становить 43236,00 грн. Станом на 01.01.2013 року у Розівської центральної районної лікарні виникла кредиторська заборгованість в результаті не проведенням платежів УДКСУ у Розівському районі Запорізької області в 2012 році за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій. Таким чином, прострочення зобов'язання по сплаті платежів сталося не з вини відповідача. На теперішній час кошти субвенції з державного бюджету до районного бюджету не передбачено, що унеможливлює сплату заборгованості відповідачем позивачу. Просить зняти відповідальність за порушення зобов'язань перед позивачем в зв'язку з виникненням обставин, передбачених ст. 617 ЦК України.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі Закону України «Про телекомунікації» 11.04.2011 р. Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» в особі начальника Цеху ТП № 16 (Підприємство зв'язку) та Вільянською РДА Запорізької області (відповідачем у справі, Споживач) був укладений Договір про надання телекомунікаційних послуг № 100327 (далі за текстом - Договір) з відповідними додатками до нього.

Згідно з п. 1.2 Статуту ПАТ «Укртелеком», затвердженого 08.10.2013 р. позачерговими загальними зборами акціонерів (протокол № 12), Публічне акціонерне товариство «"Укртелеком» є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Українське державне підприємство електрозв'язку «Укртелеком», Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» та всього майна, прав та обов'язків Дочірнього підприємства «Утел» Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком».

Відповідно до п. 1.1.1 "Укртелеком" зобов'язався надавати абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно переліку та в обсягах замовних абонентом, а абонент зобов'язався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Пунктом 3.4.2 договору відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі.

За умовами п. 4.2 договору форма розрахунків за договором - безготівкова. Система розрахунків - з надсиланням рахунків (п. 4.3). Порядок оплати наданих послуг -кредит (п. 4.5). Розрахунковий період становить один календарний місяць (п. 4.11). Оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати (п. 4.15).

За приписами Закону України «Про телекомунікації» та Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавалися послуги. Вартість послуг визначається на підставі встановлених оператором тарифів, що діяли в момент надання послуг згідно з додатками до договору. Підставою для здійснення розрахунків за надані послуги є рахунок на оплату наданих послуг, який одночасно є актом передавання-приймання виконаних робіт за розрахунковий період.

Підпунктом 6 п. 36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг встановлено, що споживачі зобов'язані своєчасно оплачувати отримані послуги.

Як встановлено судом з матеріалів справи, з листопада 2013 року по травень 2014 року позивач надав відповідачу обумовлені Договором послуги зв'язку на загальну суму 5301,27 грн., що підтверджується відповідними рахунками-актами за телекомунікаційні послуги за спірний період, які залучено до матеріалів справи.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Відповідачем в порушення умов Договору оплата послуг зв'язку за спірний період здійснена не була.

Внаслідок ненадходження грошових коштів від споживача за надані послуги, супровідним листом вих. № 33/4-1589 від 23.06.2014 р. позивач повторно направив відповідачу рахунки на оплату наданих послуг зв'язку за період з листопада 2013 року по травень 2014 року. Факт повторного направлення позивачем відповідачу рахунків за спірний період підтверджується фіскальним чеком № 3000039678 від 23.06.2014 р. і списком № 2719 згрупованих поштових відправлень.

Відповідач виставлені позивачем рахунки за надані послуги за спірний період не оплатив, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за Договором в сумі 5301,27 грн.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору № 100327 від 11.04.2011 р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

Згідно з ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Якщо інше не встановлене договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем взятих на себе за умовами Договору № 100327 від 11.04.2011 р. зобов'язань та факт несплати у визначені термін та обсягах наданих послуг з листопада 2013 року по травень 2014 року на суму 5301,27 грн. підтверджений фактичними обставинами справи та відповідачем не спростований.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктами 7.1, 7.2 сторони встановили, що даний договір вступає в силу з дня підписання його сторонами і діє протягом одного року. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомила письмово про його припинення, договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік.

Матеріали справи свідчать, що на підставі вказаних положень Договору та норм чинного законодавства дія Договору № 100327 від 11.04.2011 р. була пролонгована.

З урахуванням зазначеного, зобов'язання відповідача оплатити надані йому послуги електрозв'язку не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На час вирішення справи в судовому засіданні заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги електрозв'язку за Договором №100327 від 11.04.2011р. становить 5301,27 грн.

Доказів погашення заборгованості у повному обсязі відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 5301,27 грн. основного боргу представлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 5.2 договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати наданих позивачем послуг відповідач сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.ством.

Позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 119,26 грн., яка розрахована на кожний місяць окремо на заборгованість за надані послуги електрозв'язку, яка утворилася в період з листопада 2013року по квітень 2014 року.

Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний вірно.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 119,26 грн. за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором №100327 від 11.04.2011р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема три відсотки річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3 % річних за неналежне виконання зобов'язань з оплати наданих послуг, згідно розрахунку позивача, становить 44,76 грн., а сума інфляційного нарахування на суму основного боргу, згідно розрахунку позивача, - 313,79 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені розрахунки судом перевірені та встановлено, що розрахунок 3 % річних позивачем виконано вірно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій позивачем сумі 44,76 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконані не вірно, оскільки ним не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» та п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань». Зокрема, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Також сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляції, а дефляція).

Як вбачається з розрахунку позивача ним не визначений сукупний індекс інфляції за весь період прострочення, а також при здійсненні розрахунку виключені періоди, в яких індекс інфляції був менше одиниці, що суперечить вище викладеним при псам законодавства.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат за порушення строків оплати за Договором № 100327 від 11.04.2011 р. підлягає задоволенню в сумі 322,62 грн. Однак, суд не виходить за межі позовних вимог і стягує суму 313,79грн. інфляції. Відповідно всього до стягнення підлягає інфляція в розмірі 313,79 грн.

Стосовно заперечень відповідача суд зазначає, що згідно з ч.1ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Отже у зв'язку із порушення грошового зобов'язання суд не приймає доводи відповідача про відсутність його вини щодо несплати коштів.

Статтею 617 цього Кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, у зв'язку із порушення грошового зобов'язання суд не приймає доводи відповідача про відсутність його вини щодо несплати коштів, оскільки відповідач не надав доказів, що в даному випадку мали місце випадок або непереборна сила.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Розівської центральної районної лікарні, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка 5301,27 грн. основного боргу, 119,26 грн. пені, 313,79 грн. інфляційного нарахування на суму основного боргу та 44,76 грн. 3 % річних документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Запоріжжя до Розівської центральної районної лікарні, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка задовольнити.

2. Стягнути з Розівської центральної районної лікарні, (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Калініна, буд. 14, код ЄДРПОУ 19282254) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», (69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 133, код ЄДРПОУ 01184385, на р/р № 26006439855 в ЗОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Запоріжжя, МФО 380805) 5301 (п'ять тисяч триста одна) грн. 27 коп. основного боргу, 119 (сто дев'ятнадять) грн. 26 коп. пені, 44 (сорок чотири) грн. 76 коп. 3 % річних та 313 (триста тринадцять) грн. 79 коп. інфляційного нарахування на суму боргу. Видати наказ.

3. Стягнути з Розівської центральної районної лікарні, (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Калініна, буд. 14, код ЄДРПОУ 19282254) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», (69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 133, код ЄДРПОУ 01184385, на р/р № 26008439897 в ЗОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Запоріжжя, МФО 380805) 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "04" вересня 2014 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.