Ухвала суду № 40406465, 28.08.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

УХВАЛА

іменем України

"28" серпня 2014 р. Справа № 806/619/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Хаюка С.М.,

при секретарі Степанській А.В. ,

за участю

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" травня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Гулянецький щебзавод" звернулося до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області та просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001762201 від 27.09.2013 р., № 0001772202 від 27.09.2013 р., № 0001782202 від 27.09.2013 р., № 0002422201 від 24.12.2013 р., № 0002382201 від 24.12.2013 р., № 0002402201 від 24.12.2013 р., прийняті Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 р. позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0001762201 від 27.09.2013 року; № 0001772202 від 27.09.2013 року; № 0001782202 від 27.09.2013 року; № 0002422201 від 24.12.2013 року; № 0002382201 від 24.12.2013 року; № 0002402201 від 24.12.2013 року.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що з 13.08.2013 р. по 27.08.2013 року податковим органом проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Гулянецький щебзавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 995/22-01/33201062 від 10.09.2013 року.

На підставі акту перевірки посадовими особами прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001762201 від 27.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 570 001 грн. зі штрафними санкціями 285 001 грн.; № 0001772202 від 27.09.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7919 грн.; № 0001782202 від 27.09.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 7826 грн.

Після розгляду скарги ТОВ "Гулянецький щебзавод" на вказаний акт, на підставі рішення про результати розгляду скарги №14129/Н-С/10-205 від 12.12.2013 р. Головного управління Міндоходів у Житомирській області та акту від 04.12.2013р. № 1259/22-01/33201062 прийняті податкові повідомлення-рішення №0002422201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 17664 грн. зі штрафними санкціями - 8832 грн.; № 0002382201 від 24.12.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 7658 грн.; № 0002402201 від 24.12.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 7826 грн. зі штрафними (фінансовими) санкціями 3913 грн.

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення № 0001762201 від 27.09.2013 року, №0002422201 від 24.12.2013 року суд першої інстанції посилався на відсутність порушень у діях ТОВ "Гулянецький щебзавод" щодо заниження позивачем податку на прибуток в сумі 570001 грн. (акт від 10.09.2013 року), заниження позивачем податку на прибуток в сумі 587665 грн. (акт від 04.12.2013 року).

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат (п. 138.1 ст.138 ПКУ).

Відповідно до п.135.4.1 п.135.4 ст.135 ПКУ, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг є доходом від операційної діяльності, який визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ПКУ)

Собівартість виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. формується за правилами встановленими в п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 138.8 ПКУ, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Зазначений пункт не містить обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг залежно від розміру доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг. З урахуванням викладеного, порядок формування доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг та їх собівартості не залежить безпосередньо від реалізації таких товарів. Тобто операції з продажу платнику податку товарів, у тому числі за ціною, нижче собівартості, відображаються в податковому обліку на загальних підставах за правилами, визначеними ст.134 ПКУ.

Крім того, аналіз положень закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та Податкового кодексу, дає підстави для висновку, що законодавцем не передбачено обов'язковості отримання доходу від кожної окремої операції, саме діяльність як сукупність операцій має бути направлена на отримання доходу. Конкретна ж операція може не мати всіх ознак господарської діяльності та її не можна розглядати окремо від інших операцій. На користь викладеного свідчать і положення пп.134.1.1 п.134 ст.134 ПКУ, за змістом яких прибуток, який є об'єктом оподаткування податку на прибуток, визначається, виходячи із суми доходів звітного періоду, а не окремої операції.

Матеріалами справи підтверджено, що не кожен місяць в 2012 році господарської діяльності ТОВ "Гулянецький щебзавод" був збитковим та доходи від операційної діяльності не покривали транспортні витрати товариства (т.1 а.с.85, а.с.142-143), тому не можна вважати в цілому діяльність підприємства збитковою, а відтак висновок про те, що оформлення таких операцій щодо виробництва та реалізації щебеневої продукції, які не покривають транспортні витрати, не є господарською діяльністю є помилковим.

Виходячи з вищевикладеного, висновки податкового органу щодо завищення витрат на суму 409993 грн. та на суму 2716191 грн., є безпідставними. Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 138.2 ст.132 ПКУ встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З досліджених в ході судового розгляду обставин справи та наявних на їх підтвердження доказів щодо здійснюваних позивачем господарських операцій судом в розрізі наведених норм законодавства встановлено, що первинні документи, в тому числі податкові накладні, на підставі яких позивач сформував спірні суми податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були (і залишаються до сьогодні) в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків, в тому числі і податку на додану вартість.

Досліджені судом документи повністю розкривають зміст господарських операцій, а також беззаперечно відображають реальність руху активів та зміну майнового стану позивача та його контрагента, що відбулися внаслідок здійснення таких господарських операцій.

Також судом вірно встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ПП "Родоман", ПП ОСОБА_3, ТОВ "Прок", ТОВ "Енергообладнання", ТОВ "ДМС Голд", ТОВ "Магмастіл", ТОВ "Белгріінвест", ПП "ВАП-БУД" були здійснені в межах своєї та їх господарської діяльності, сторони переслідували відповідну ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що в свою чергу, вказує на реальне настання як для позивача, так і його контрагентів правових наслідків, обумовлених укладеними між ними правочинами.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наявні в матеріалах справи та досліджені судом першої інстанції документи первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку містять достатні дані стосовно змісту операцій, що відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і фіксують факт здійснення господарських операцій.

Враховуючи викладене, висновки суду про відсутність порушень щодо завищення витрат на суму 82213 грн., заниження позивачем податку на прибуток в сумі 570001 грн. (акт від 10.09.2013 року), заниження позивачем податку на прибуток в сумі 587665 грн. (акт від 04.12.2013 року) колегія суддів вважає правомірними.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011р. №1379, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Зі змісту акту перевірки від 10.09.2013 року, підприємства ПП "Родоман", ФОП ОСОБА_3, TOB "Прок", TOB "Енергообладнання", TOB "ДМС Голд", TOB "Магмастіл", TOB "Белгріінвест", ПП "ВАП-БУД" на час проведення господарських операцій в 2012 році з ТОВ "Гулянецький щебзавод" були зареєстровані як платники податків та їм було присвоєно індивідуальні податкові номери.

Колегія суддів вже вказувала на те, що судом першої інстанції проаналізовані господарські операції з цими контрагентами і встановлено реальність їх здійснення.

З огляду на це, позивач правомірно сформував податковий кредит у сумі 15745 грн., а тому суд першої інстанції обґрунтовано скасував податкові повідомлення-рішення № 0001772202 від 27.09.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7919 грн.; № 0001782202 від 27.09.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 7826 грн.; № 0002382201 від 24.12.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 7658 грн.; № 0002402201 від 24.12.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 7826 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 913 грн.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду без змін.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" травня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Б.С. Моніч

судді: (підпис) І.Ф.Бондарчук

(підпис) С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "02" вересня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод" с.Бондарівка,Коростенський район, Житомирська область,11500

3- відповідачу/відповідачам: Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Коротуна, 3,м.Коростень,Житомирська область,11500

4-третій особі: - ,