Постанова № 40406359, 03.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

03 вересня 2014 року 10:23 №826/12039/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеження відповідальністю «РосУкрЕнерго»

до

державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2014 №13626552201,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РосУкрЕнерго» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2014 №13626552201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 16.01.2014 №26/26-55-22-01/25402952 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Національна бізнес група», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2014 №13626552201.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 16.01.2014 №26/26-55-22-01/25402952 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 28.01.2014 №13626552201 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрЕнерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Національна бізнес група» за період з 01.08.2013 по 31.08.2013.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «РосУкрЕнерго» пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у серпні 2013 року на суму 112 100,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 16.01.2014 №26/26-55-22-01/25402952 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2014 №13626552201, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 168 150,00 грн., в тому числі: 112 100,00 грн. – основний платіж, 56 050,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 16.01.2014 №26/26-55-22-01/25402952 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «РосУкрЕнерго» та товариством з обмеженою відповідальністю «Національна бізнес група» за договором від 30.07.2013 №17/07.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «РосУкрЕнерго» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Національна бізнес група» (агентство) укладено договір про організацію рекламної кампанії від 30.07.2013 №17/07, відповідно до якого агентство за завданням і за рахунок замовника надає останньому послуги з підготовки і розміщення рекламних матеріалів по завданню замовника в рамках проведення турнірів з футболу: з 01.08.2013 по 31.08.2013 включно. Порядок розміщення рекламних матеріалів замовника, вартість і порядок оплати, терміни розміщення рекламних матеріалів вказані в завданні на надання рекламних послуг, додається до цього договору як невід’ємна його частина.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 30.07.2013 №17/07; завдань за відповідні періоди, як додатки до договору; актів за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «РосУкрЕнерго» та товариством з обмеженою відповідальністю «Національна бізнес група» вказано на акт державної податковою інспекцією у місті Чернігові головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області від 29.10.2013 №195/20/38423131, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Національна бізнес група» не має трудових ресурсів та виробничих можливостей для ведення господарської діяльності, відсутнє за адресою своєї державної реєстрації, свідоцтво платника податків на додану вартість анульовано 27.09.2013.

Аналізуючи надані сторонами докази суд приходить до наступного висновку.

Суд звертає увагу, що з наданих товариством з обмеження відповідальністю «РосУкрЕнерго» документів не вбачається, які саме надавались товариством з обмеженою відповідальністю «Національна бізнес група» рекламні послуги, оскільки у всіх актах доданих до договору від 30.07.2013 №17/07 зазначена узагальнена послуга, як рекламна кампанія без уточнення, які саме послуги вона включає. Відсутні документи змісту реклами, узгодження цього змісту, умов та місця розміщення.

Також, підпунктом 2.1 пункту 2 договору від 30.07.2013 №17/07 передбачено, що агентство зобов’язується надати замовнику звіт про виконання завдання, проте товариством з обмеження відповідальністю «РосУкрЕнерго» не надано суду жодного звіту.

Окрім того, згідно підпункту 3.1 пункту 3 замовник зобов’язується сплатити послуги агентства, проте на момент подачі позову до суду товариством з обмеження відповідальністю «РосУкрЕнерго» не сплачено отримані послуги, що і не заперечується позивачем, проте суми зазначені в податкових накладних були внесені до податкового кредиту, за відсутності їх оплати та реальності отримання послуг.

Отже під час судового розгляду справи позивачем не доведено суду рух активів в процесі господарської операції за договором від 30.07.2013 №17/07, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрЕнерго» не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 28.01.2014 №13626552201 позивачеві визначено суму грошового зобов’язання у розмірі 168 150,00 грн., 2 відсотка від якої складає суму 3 363,00 грн.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 336,31 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3 026,69 грн. (3 363,00 грн. – 336,31 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрЕнерго» (69063, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Свердлова, будинок 9, офіс 405, код ЄДРПОУ 25402952) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 3 026,69 грн. (три тисячі двадцять шість гривень 69 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 08.09.2014