Постанова № 40406350, 23.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

23 липня 2014 року 16:00 №826/6975/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Тайгер Прайд»

до

державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів

про

визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.2014 №0001052201 та податкової вимоги від 05.05.2014 №1794-25,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайгер Прайд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.2014 №0001052201 та податкової вимоги від 05.05.2014 №1794-25.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 24.02.2014 №11/26-53-22-01-26-37847248 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Броксвіт», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.03.2014 №0001052201 та податкову вимогу від 05.05.2014 №1794-25. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 24.02.2014 №11/26-53-22-01-26-37847248 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 17.03.2014 №0001052201 та податкової вимоги від 05.05.2014 №1794-25 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Тайгер Прайд» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Броксвіт» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Тайгер Прайд» пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 55 113,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 24.02.2014 №11/26-53-22-01-26-37847248 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.03.2014 №0001052201, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 68 891,00 грн., у тому числі: 55 113,00 грн. – основний платіж, 13 778,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до приписів статті 59 Податкового кодексу України позивачеві виставлено податкову вимогу від 05.05.2014 №1794-25 на суму 75 961,30 грн. у тому числі: 54 328,57 грн. – основний платіж, 13 778,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції, 7 854,73 грн. – пеня.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 24.02.2014 №11/26-53-22-01-26-37847248 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Тайгер Прайд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Броксвіт» за договором поставки від 23.07.2012 №22.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Тайгер Прайд» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Броксвіт» (продавець) укладено договір поставки від 23.07.2012 №22, відповідно до якого продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводиться у видаткових накладних, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід’ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору поставки від 23.07.2012 №22; податкової накладної від 31.07.2012 №3; видаткової накладної від 31.07.2012 №132; рахунку на оплату від 31.07.2012 №135; товарно-транспортної накладної від 31.07.2012.

За посиланням позивача за названим договором поставки від 23.07.2012 №22 у товариства з обмеженою відповідальністю «Броксвіт» були придбані офісні меблі, які використовуються позивачем у власній господарський діяльності, на підтвердження чого надано фото звіт.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Тайгер Прайд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Броксвіт» вказано на акт головного управління Міністерства доходів і зборів у Закарпатській області від 18.10.2013 №12/2201-04/37958120 «Про результати позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Броксвіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012».

Слід зазначити, що доводи позивача про використання придбаної у товариства з обмеженою відповідальністю «Броксвіт» офісної меблі у власній господарській діяльності підтверджується актом перевірки державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 24.02.2014 №11/26-53-22-01-26-37847248, в якому це відображено, а також зазначено про облік товариством з обмеженою відповідальністю «Тайгер Прайд» меблі на бухгалтерському рахунку 10 – «Основні засоби».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що висновки державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства фактично зроблено на припущеннях, без наявності доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

Так, відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача; всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість; під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Тайгер Прайд» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, первинні документи по господарським операціям не досліджувались.

Слід зазначити, що згідно акту головного управління Міністерства доходів і зборів у Закарпатській області від 18.10.2013 №12/2201-04/37958120 «Про результати позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Броксвіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012» не встановлено відхилень між сумами задекларованих податкових зобов’язань та податкового кредиту по взаємовідносинам між товариством з обмеженою відповідальністю «Тайгер Прайд» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Броксвіт».

Відповідачем не надано суду доказів щодо наявності порушень фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем також не доведено) має правові наслідки саме для цих контрагенту, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Тайгер Прайд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Броксвіт» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 17.03.2014 та податкова вимога від 05.05.2014 прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Тайгер Прайд» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.2014 №0001052201 та податкової вимоги від 05.05.2014 №1794-25 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 17.03.2014 №0001052201 та податкову вимогу від 05.05.2014 №1794-25.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.