Рішення № 40406204, 03.09.2014, Приморський районний суд м. Одеси

03.09.2014

Справа № 522/5461/14-ц

Провадження № 2/522/5215/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.

при секретарі Шеян І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Головного управління державної міграційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Головного управління державної міграційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та виселення, посилаючись на те, що 26 лютого 2007 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № М-45/07-КЛ, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності з лімітом максимальної заборгованості 6 565 000, 00 грн., на строк до 20 лютого 2017 року зі сплатою 19, 0 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором 26 лютого 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, згідно якого останні передали в іпотеку позивачу нежиле приміщення, загальною пл. 216, 6 кв. м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві часткової приватної власності.

Також позивач зазначає, що 04 квітня 2008 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № М-51/08-НКЛ, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності з лімітом максимальної заборгованості 3 500 000, 00 грн., на строк до 20 лютого 2017 року зі сплатою 22, 0 % річних за користування кредитом

В забезпечення виконання зобов'язань за другим кредитним договором 26 лютого 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір від 04 квітня 2008 року, згідно якого останні передали в іпотеку позивачу ізольовану квартиру НОМЕР_3, загальною пл. 489, 6 кв. м., житловою пл. 288, 7 кв. м., що заходиться в будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Однак, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за вищевикладеними кредитними договорами, у нього утворилась прострочена заборгованість, а саме:

- заборгованість за кредитним договором № М-45/07-КЛ від 26 лютого 2007 року станом на 20 грудня 2011 року складає 15 436 900, 36 грн., з яких: заборгованість по кредиту становить 10 391 700, 12 грн.; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом становить 4 188 369, 19 грн.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом становить 215 563, 33 грн.; пеня за несвоєчасну сплату щомісячних платежів становить 641 267, 73 грн.;

- заборгованість за кредитним договором № М-51/08-НКЛ від 04 квітня 2008 року станом на 18 жовтня 2010 року складає 2 924 168, 80 грн., з яких: заборгованість по кредиту становить 2 373 000, 00 грн.; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом становить 545 262, 48 грн.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом становить 5 906, 32 грн.

Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачами зобов'язання стосовно умов повернення кредитів, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить суд стягнути вищевказану заборгованість за кредитними договорами за рахунок предметів іпотеки, а також визнати за Банком право власності на вищевказані предмети іпотеки, визнати відповідачів такими, що втратили право на користування даними приміщення та виселення.

Представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила розглядати справу в заочному порядку.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, були сповіщені про розгляд справи належним чином за місцем їх реєстрації згідно вимог ст. 74 ЦПК України.

До суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення судового засідання, призначеного на 03 вересня 2014 року, на іншу дату, у зв'язку з його відрядженням за межі міста Одеси. До заяви відповідач додав електронну копію квитка на літак, з якого вбачається, що виліт відповідача запланований 03 вересня 2014 року о 16 год. 55 хв. Однак, слухання справи було призначено на 11 год. 30 хв. Зважаючи на те, що дійсна цивільна справа знаходиться в провадження суду з 03 квітня 2014 року, чергову неявку відповідача у судове засідання суд розцінює як нехтування ОСОБА_1 своїми правами та обов'язками з метою затягування розгляду справи. Тому вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача Головного управління державної міграційної служби України у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомлення про вручення, що повернулось до суду.

У відповідності до п. 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

До суду повернулись рекомендовані повідомлення форми Ф-119 про вручення поштових відправлень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 29 липня 2014 року, що свідчить про те, що відповідачі про розгляд справи були сповіщені належним чином. У зв'язку з чим, суд вважає за можливе, у відповідності до ст. 224 ЦПК України, та зі згоди представника позивача, провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26 лютого 2007 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № М-45/07-КЛ, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності з лімітом максимальної заборгованості 6 565 000, 00 грн., на строк до 20 лютого 2017 року зі сплатою 19, 0 % річних за користування кредитом (а. с. 13).

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором 26 лютого 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір (а. с. 31), згідно якого останні передали в іпотеку позивачу нежиле приміщення, загальною пл. 216, 6 кв. м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві часткової приватної власності.

Пунктом 7.1 кредитного договору передбачена відповідальність позичальника щодо прострочення виконання договірних зобовязань, відповідно до якого за час прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує позивачу пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день.

Також судом встановлено, що 04 квітня 2008 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № М-51/08-НКЛ, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності з лімітом максимальної заборгованості 3 500 000, 00 грн., на строк до 20 лютого 2017 року зі сплатою 22, 0 % річних за користування кредитом (а. с. 44).

В забезпечення виконання зобов'язань за другим кредитним договором 26 лютого 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір від 04 квітня 2008 року (а. с. 54), згідно якого останні передали в іпотеку позивачу ізольовану квартиру НОМЕР_3, загальною пл. 489, 6 кв. м., житловою пл. 288, 7 кв. м., що заходиться в будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Згідно п. 7.1 кредитного договору передбачена відповідальність позичальника щодо прострочення виконання договірних зобовязань, відповідно до якого за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує позивачу пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Однак, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за вищевикладеними кредитними договорами, у нього утворилась прострочена заборгованість, а саме:

- заборгованість за кредитним договором № М-45/07-КЛ від 26 лютого 2007 року станом на 20 грудня 2011 року складає 15 436 900, 36 грн., з яких: заборгованість по кредиту становить 10 391 700, 12 грн.; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом становить 4 188 369, 19 грн.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом становить 215 563, 33 грн.; пеня за несвоєчасну сплату щомісячних платежів становить 641 267, 73 грн.;

- заборгованість за кредитним договором № М-51/08-НКЛ від 04 квітня 2008 року станом на 18 жовтня 2010 року складає 2 924 168, 80 грн., з яких: заборгованість по кредиту становить 2 373 000, 00 грн.; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом становить 545 262, 48 грн.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом становить 5 906, 32 грн., що підтверджується відповідними графіками погашення кредитів (а. с. 29, 51).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти в строк та у порядку встановленому Кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Пунктом 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому згідно ст. 1048 ЦК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 8.4 іпотечного договору у разі невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, забезпечених іпотекою, позивачу надано право звернути стягнення на нерухоме майно за рахунок коштів, отриманих від реалізації, погасити наявну заборгованість за кредитним договором, а також проценти за користування кредитними ресурсами, комісійну винагороду, неустойку за іпотечним та кредитними договорами, збитки завдані простроченням зазначених платежів, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно п. 9 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Судом встановлено також, що дійсний позов не підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у національній, а не в іноземній валюті, а також предмети іпотеки за загальною площею перевищують необхідну за даним Законом площу 140, 0 кв. м.

Оцінивши всі докази у їх сукупності, з урахуванням правових обґрунтувань та позицій сторін, з урахуванням наведених висновків щодо неналежного виконання відповідачами зобов'язань за кредитними договорами зі своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків, керуючись наведеними вище умовами п. 7.1 кредитних договорів, п. 8.4 іпотечних договорів позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмети іпотеки - нежиле приміщення, загальною пл. 216, 6 кв. м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві часткової приватної власності, та ізольовану квартиру НОМЕР_3, загальною пл. 489, 6 кв. м., житловою пл. 288, 7 кв. м., що заходиться в будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмети іпотеки саме шляхом визнання за Банком права власності на вказане майно, оскільки це суперечить вимогам ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Частинами 1-3 ст. 109 Житлового Кодексу встановлено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Листі Верховного Суду - Судова палата у цивільних справах Верховного Суду від 07 жовтня 2010 року «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.)», примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

В пункті 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Таким чином, законом передбачено, що місячний строк для добровільного виселення встановлюється з дня отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.

Як встановлено у судовому засіданні, повідомлення про порушення умов кредитного договору, необхідність достроково повернути кредит, сплатити відсотки, штрафні санкції та застереження про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання було направлено відповідачам 12 березня 2014 року (а. с. 71-72), тобто до прийняття судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а не після прийняття такого рішення.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1, а також в частині зобов'язання ГУ ДМСУ в Одеській області зняти відповідачів з реєстрації місця проживання, оскільки умови закону щодо отримання відповідачами письмових вимог про виселення позивачем не були додержані.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачами кредитних договорів позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн., які відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягають солідарному стягненню з відповідачів.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин цивільної справи суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» є такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись п. 9 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ч. 6 ст. 3, 12, 33, 39, 40 ЗУ «Про іпотеку», ст. 109 Житлового кодексу УРСР, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625, 651, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57, 60, 88, 208-209, 212-215, 218, 224-225 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Головного управління державної міграційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та виселення, - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № М-45/07-КЛ від 26 лютого 2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1, яка станом на 20 грудня 2011 року складає 15 436 900 (п'ятнадцять мільйонів чотириста тридцять шість тисяч дев'ятсот) грн. 36 коп., з яких: заборгованість по кредиту становить 10 391 700 (десять мільйонів триста дев'яносто одна тисяча сімсот) грн. 12 коп.; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом становить 4 188 369 (чотири мільйони сто вісімдесят вісім тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 19 коп.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом становить 215 563 (двісті п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят три) грн. 33 коп.; пеня за несвоєчасну сплату щомісячних платежів становить 641 267 (шістсот сорок одна тисяча двісті шістдесят сім) грн. 73 коп., та за кредитним договором № М-51/08-НКЛ від 04 квітня 2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1, яка станом на 18 жовтня 2010 року складає 2 924 168 (два мільйони дев'ятсот двадцять чотири тисячі сто шістдесят вісім) грн. 80 коп., з яких: заборгованість по кредиту становить 2 373 000 (два мільйони триста сімдесят три тисячі) грн.; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом становить 545 262 (п'ятсот сорок п'ять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 48 коп.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом становить 5 906 (п'ять тисяч дев'ятсот шість) грн. 32 коп., звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме на: нежиле приміщення, загальною пл. 216, 6 кв. м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві часткової приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 25 січня 2007 року за р. № 507; ізольовану квартиру НОМЕР_3, загальною пл. 489, 6 кв. м., житловою пл. 288, 7 кв. м., що заходиться в будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 15 березня 2007 року за р. №731, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856) суму судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

В задоволені решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Свячена Ю.Б.