Постанова № 40405062, 04.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2014 р. Справа№ 910/9661/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Баранця О.М.

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рентос" на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.05.2014 у справі № 910/9661/14 (Трофименко Т.Ю.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рентос" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт" про стягнення 149 369,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентос" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт" про стягнення 149 369,68 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014 у справі № 910/9661/14 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Рентос" повернуто на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

При прийнятті вищезазначеної ухвали суд виходив з того, що заявлені позовні вимоги не є однорідними, оскільки виникають з різних підстав (договорів), а тому сумісний розгляд вимог за ними перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 21.05.2014 скасувати, а справу № 910/9661/14 передати на розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо порушення позивачем правил об'єднання вимог.

Сторони правом на участь своїх представників в судовому засіданні не скористалися, хоча про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми в даному судовому засіданні від сторін до суду не надійшло.

При цьому, слід зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд також не витребовував.

Враховуючи належне повідомлення сторін, а також те, що саме позивачем подана апеляційна скарга, а отже його позиція є викладеною та зрозумілою, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду скасуванню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Рентос" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт" про стягнення заборгованості за договорами оренди нежитлових приміщень від 07.12.2012 № 1-12/1 та № 7-12/2 в сумі 149 369,68 грн.

Статусу орендаря, у зазначених правовідносинах, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт" набуло на підставі договорів оренди нежитлових приміщень від 07.12.2012 № 1-12/1 та № 7-12/2.

Місцевий господарський суд, повертаючи позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Рентос" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що заявлені позовні вимоги не є однорідними, оскільки виникають з різних підстав (договорів), а тому сумісний розгляд вимог за ними перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з наведеними висновками господарського суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Положенням частини першої статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004).

Тому, в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто, кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Подання позову провадиться за загальними правилами подання позовів, встановленими приписами розділу VІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Правила об'єднання в одній позовній заяві декількох позовних вимог визначаються статтею 58 Господарського процесуального кодексу України, згідно зі змістом якої в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Відповідно до п. 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

В даному випадку предмети даного спору є аналогічними, тобто це матеріально-правові вимоги позивача про стягнення заборгованості за договорами оренди.

Крім цього, підстави цих вимог є також аналогічними - невиконання орендарем - товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт" зобов'язань за договорами оренди нежитлових приміщень від 07.12.2012 № 1-12/1 та № 7-12/2.

Слід також зазначити, що умови зазначених договорів є майже ідентичними та різняться тільки в частині майна переданого в оренду та орендній платі.

Також, вимоги позивача про стягнення заборгованості за договорами оренди пов'язані між собою поданими доказами (рахунок на оплату та акт надання послуг, в яких міститься посилання на обидва договори оренди) та одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Рентос" виникли з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою поданими доказами, а також одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів заявника, відповідачем за вказаними вимогами є одна й та сама юридична особа, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що заявлені вимоги є однорідними та їх об`єднання не перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднить вирішення спору.

Слід також зазначити, що об'єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же або аналогічних правовідносин.

З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки застосування в даному випадку місцевим господарським судом пункту п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України є неправомірним.

З огляду на зазначене вище, суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви ТОВ "Рентос" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Тому, ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Частиною 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Оскільки, апеляційним судом скасовується ухвала господарського суду міста Києва від 21.05.2014, то відповідно справа №910/9661/14 підлягає направленню до господарського суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви в порядку, визначеному Розділом IX Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у постанові в разі скасування чи зміни рішення повинно бути зазначено, зокрема, про новий розподіл судових витрат.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" позивачем за подання до суду апеляційної скарги було сплачено судовий збір у сумі 609 грн. 00 коп.

Згідно ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Отже, суд першої інстанції в подальшому повинен буде вирішити питання щодо судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги з урахуванням вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рентос" на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.05.2014 у справі № 910/9661/14 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.05.2014 у справі № 910/9661/14 скасувати.

3. Справу № 910/9661/14 передати до господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви в порядку, визначеному Розділом IX Господарського процесуального кодексу України.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

О.М. Баранець